Рішення № 10927698, 20.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

20.08.10 Справа№ 25/129

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (м.Львів)

до відповідача: Суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (м.Львів)

про : стягнення заборгованості в сумі 2 380,93 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі : І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача: Не з”явився

від відповідача: Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (м.Львів) до Суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 2 380,93 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.08.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 09.08.2010 року. Ухвалою від 09.08.2010 року розгляд справи відкладено до 13.08.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 13.08.2010 року розгляд справи відкладено до 20.08.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.08.2010 року, про відкладення від 09.08.2010 року, від 13.08.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

09.08.2010 року за вх.№15006 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

20.08.2010 року за вх.№15834 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи та про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.08.2010 року, про відкладення від 09.08.2010 року, від 13.08.2010 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, відповідно до ст.64 ГПК України, що підтверджується записами під №24 в реєстрі вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської обалсті від 03.08.2010 року, під №13 від 09.08.2010 року, що долучені до матеріалів справи, а його явка визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Згідно ст.93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представників сторін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 20.08.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

03.11.2005 року між Відкритим акціонерним товариством “Львівобленерго” (надалі позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач) укладено договір №68374 про постачання електричної енергії.

Відповідно до умов договору, електропостачальна організація здійснює постачання електроенергії відповідачу, а відповідач оплачує постачальнику електроенергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.1 договору). Під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов”язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) (п.2.1 Договору).

На підставі п.п. 5.1, 5.2 договору, відповідачу на березень 2010 року визначений обсяг споживання електричної енергії в розмірі 100 кВт/год.

За березень 2010 року відповідачем фактично спожито 3804 кВт/год, тобто перевищено заявлену величину споживання електроенергії на 3704 кВт/год.

Таким чином, відповідачем порушено, на думку позивача, вимоги щодо дотримання обсягів споживання електричної енергії, за що наступає відповідальність, згідно Закону України “Про електроенергетику” (п.13 Постанови КМУ від 24.03.1999 року №441 із змінами).

Тому, за порушення умов договору (п.4.2.2 договору) та вимог діючого законодавства, споживачу нарахована двократна вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Отже, на момент звернення з позовом, заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 380,93 грн.

На момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Відповідно до вимог ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, проти позовних вимог, у встановленному чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (м.Львів) до Суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 2 380,93 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №7666 від 16.07.2010 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №7672 від 16.07.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 785 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 121 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний № фізичної особи НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (79026, м.Львів-26, вул.Козельницька,3; поточний рахунок із спеціальним режимом використання 26004301500 в ОПЕРВ філії ЛОУ ВАТ “Державний Ощадний Банк України” МФО 325796, код ЄДРПОУ 00131587) 2 380 (дві тисячі триста вісімдесят) грн. 93 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя