Рішення № 109272792, 01.03.2023, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3811/22

Провадження № 2/591/1963/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2023 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання - Чмуневич М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Чернишенка Дмитра Вікторовича до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (Акціонерного товариства «Альфа-Банк»), треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Закорко Вадим Вікторович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 30 серпня 2022 року звернувся до суду з зазначеним позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яке в подальшому було перейменоване в Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Закорка В.В. перебуває виконавче провадження № 59119823 щодо виконання виконавчого напису №24807 від 31 жовтня 2017 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., яким запропоновано стягнути з позивача на користь ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» борг за кредитним договором у загальному розмірі 59682,48 доларів США.

16 травня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, стягнення з боржника основної винагороди, витрат виконавчого провадження, та накладено арешт на грошові кошти.

Позивач не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження і навіть не знає щодо якого боргу було вчинено оскаржуваний виконавчий напис. Про наявність даного виконавчого провадження позивач дізнався 23 серпня 2022 року, зробивши відповідний витяг з автоматизованої системи виконавчого провадження.

26 серпня 2022 року представник позивача зробив адвокатський запит на адресу приватного виконавця Закорко В.В. щодо надання документів виконавчого провадження №59119823.

Отримавши відповідь, представник позивача дізнався, що виконавчий напис було здійснено відповідно до вимог кредитного договору №760/4-2077 від 20 червня 2008року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню з наступних підстав.

Позивач, переконаний, що відповідач при зверненні до нотаріуса не долучав, а нотаріус не перевірив наявність оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору, що згідно законодавства, може підтверджувати безспірність вимоги про стягнення заборгованості.

Зазначене вказує на порушення вимог діючого законодавства України стосовно порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусом при вчиненні зазначеного виконавчого напису. У зв`язку з чим, на підставі п. 2 Переліку документів для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин, вчинення нотаріусом виконавчого напису, є незаконним, нечинним та неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, виконавчий напис вчинено з порушенням вимог ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою №1172 Кабінету Міністрів України від 29 червня1999 року.

Крім того, представник позивача 26 серпня 2022 року дізнався, що виконавчий напис було здійснено на виконання умов кредитного договору №760/4-2077 від 20 червня 2008 року. Однак, 14 грудня 2011року Дніпровським районним судом м. Києва по справі №6-5207/11 був виданий виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по даному кредитному договору в розмірі 284 879,58 грн на підставі рішення третейського суду. Тобто, відповідач ще в 2011 році звернувся до третейського суду про стягнення всієї заборгованості за кредитним договором. На даний час даний виконавчий лист знаходиться на примусовому виконанні в Зарічному відділ державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (виконавче провадження №54902528). А звернення до нотаріуса в 2017 році про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором призводить до подвійного стягнення, що є незаконним.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить визнати виконавчий напис № 24807 від 31 жовтня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про стягнення 59 682,48 доларів США з позивача таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06 вересня 2022 року відкрито провадження по справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, з призначенням судового засідання на 01 листопада 2022 року, о 13 год. 00 хв.

Протокольною ухвалою суду 01 листопада 2022 року розгляд справи відкладено до 09 січня 2023 року 13 год. 00 хв. у зв`язку з клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи.

04 листопада 2022 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що позовна заява не містить посилань на відсутність у позивача заборгованості або на неповноту чи неправильність здійснених кредитором розрахунків заборгованості.

Позивачем взагалі не спростовано суму заборгованості за виконавчими написами. Згідно умов кредитного договору кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом є 10 червня 2023 року.

В матеріалах справив відсутні докази пред`явлення позивачу вимоги про дострокове повернення кредиту, відповідно строк виконання зобов`язань кредиторами не змінювався.

Отже посилання на недотримання кредитором тримісячного строку є надуманими та безпідставними.

Враховуючи викладені обставини, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с. 49-53).

04 листопада 2022 року від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності. Просить відмовити позивачу у задоволенні позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с. 60-61).

05 січня 2023 року від представника відповідача надійшло повідомлення про зміну назви та електронної адреси учасника справи, відповідно до якої зазначає, що загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (а.с. 68-69).

09 січня 2023 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 23 лютого 2023 року13 год. 00 хв. у зв`язку з клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи.

10 лютого 203 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кордюка В.П. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що строк позовної давності почав відраховуватись з моменту отримання представником позивача документів виконавчого провадження 26 серпня 2022 року, а тому заява представника відповідача про застосування строків позовної давності є необґрунтованою та такою, що не підлягає виконанню (а.с. 87).

В зазначене судове засідання учасники справи не з`явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Норми ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлюють обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час судового розгляду встановлено, що 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 24807, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК» заборгованості, що виникла по договору кредиту № 760/4-2077 від 20 червня 2008 року за період з 01 грудня 2016 року по 12 вересня 2017 року.

Сума заборгованості складається з: прострочена заборгованість - 35 888,08 доларів США, прострочена заборгованість по нарахованих відсотках- 23 794,40 доларів США, загальна сума заборгованості становить 59 682,48доларів США, та сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису (а.с. 8).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

При зверненні до суду з зазначеним позовом, позивач вказував про свою незгоду з заявленою сумою заборгованістю за кредитним договором..

З тексту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 (надалі - Постанова № 662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, в абзаці першому пункту 1 після слів «заставлене майно» доповнено словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1 цього Переліку)».

Крім того, розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» доповнено пунктом 11 такого змісту:

«Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».

Також Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту:

«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, пункти 1 і 2 Постанови №662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22 лютого 2017 року судом застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п. 1 та п. 2 постанови № 662 були оприлюднені в Офіційному вісник України 21 березня 2017 року.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 31 жовтня 2017 року, після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Тобто, станом на 31 жовтня 2017 року (день вчинення спірного виконавчого напису) було визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору, укладеного з позивачем у простій письмовій формі.

З огляду на зазначене, викладені в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідач у письмовій заяві представника вказував, крім іншого, про те, що вказані позовні вимоги заявлені поза строком позовної давності.

Обгрунтовує вказану заяву тим, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений 31 жовтня 2017 року, а позивач звернувся до суду з цим позовом 30 серпня 2022 року, майже через чотири роки. При цьому в ході проведення примусових дій ще у 2019 році приватним виконавцем було звернуто стягнення на заробітну плату позивача, а також накладено арешт на його рахунки та майно. на думку відповідача позивач об`єктивно міг бути освідомлений про наявність виконавчого напису та про ймовірне порушення його прав щонайменше з травня 2019 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч.1 ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст.264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. В силу ч. 2 статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Між тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби СОVID-19» від 30 березня 2020 року № 540-IX, що набрав чинності 02 квітня 2020 року, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Карантин в Україні у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби вперше введено постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року з 12 березня 2020 року, та з того часу він продовжується до теперішнього часу.

Відтак, строки позовної давності, які за припущенням відповідача необхідно рахувати з травня 2019 року, станом на 02 квітня 2020 року призупинились.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, на пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення позивача із даною заявою до суду 30 серпня 2022 року, трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі заявником не пропущено.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, в зв`язку із задоволенням позову, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 141, 264-266 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Чернишенка Дмитра Вікторовича до Акціонерного товариства ««СЕНС БАНК» (Акціонерного товариства «Альфа-Банк»), треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Закорко Вадим Вікторович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем 31 жовтня 2017 року та зареєстрований в реєстрі за № 24807 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 59 682,48 доларів США.

Стягнути з Акціонерного товариства ««СЕНС БАНК» (Акціонерного товариства «Альфа-Банк») на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 992 грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство ««СЕНС БАНК» (Акціонерне товариство «Альфа-Банк»), місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 55, офіс 11.

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Закорко Вадим Вікторович, місцезнаходження: 40000, м. Суми, пров. Пляжний, буд. 3.

Повне судове рішення виготовлене 01 березня 2023 року.

Суддя А.П.Сидоренко