Постанова № 10926477, 17.08.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2010 р.Справа № 3/63/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.,

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Сусуловський В.І., довіреність № 109/10 від 31.12.09 р.

від відповідача: Анатоленко Є.Ю., довіреність № 04/350 від 15.01.10 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.06.2010 р.

по справі № 3/63/10

за позовом дочірньої компанії „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”

до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз”

про стягнення заборгованості в сумі 86713490,46 грн.

В С Т А Н О В И В:

05.05.10 р. дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі за текстом –ДК „Газ України”) звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз” (далі за текстом –ВАТ „Миколаївгаз”) про стягнення 86713490,46 грн. заборгованості за постачання природного газу. Вказана сума боргу складається з 70749560,62 грн. основного боргу, 7236548,06 грн. пені за період з 30.10.09 р. по 30.04.10 р., 6984076,38 грн. збитків від інфляції за період з лютого 2009 р. по березень 2010 р. та 1743305,4 грн. – 3% річних за період з 11.02.09 р. по 30.04.10 р.

17.06.10 р. ВАТ „Миколаївгаз” звернулося до суду із клопотанням за № 04/1032 про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаних з нею справ № 37/558 (господарський суд м. Києва) та 18/50/09 (господарський суд Миколаївської області), в яких позивачем виступає ВАТ „Миколаївгаз”, предметом спору в обох справах є стягнення боргу.

Крім цього, ВАТ „Миколаївгаз” у своєму клопотанні від 23.06.10 р. просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, які розраховані позивачем у позовній заяві, оскільки на його думку, вказані штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора - ДК „Газ України”, і у випадку їх стягнення враховуючи скрутне матеріальне положення відповідача, може спричинити утруднення або припинення його діяльності.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.06.10 р. (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено в повному обсязі, з ВАТ „Миколаївгаз” на користь ДК „Газ України” стягнуто 70749560,62 грн. основного боргу, 7236548,06 грн. пені, 6984076,38 грн. збитків від інфляції та 1743305,4 грн. –3% річних.

До вказаного висновку господарський суд 1 інстанції дійшов з огляду на те, що матеріалами справи, а саме актами приймання-передачі природного газу у січні-листопаді 2009 року, підтверджується факт постачання позивачем до ВАТ „Миколаївгаз” природного газу на суму 75249560,62 грн., за які відповідач, в порушення умов договору, укладеного між сторонами, розрахувався частково –в сумі 4500000 грн.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та зменшення розміру штрафних санкцій місцевим господарським судом залишені без задоволення у зв’язку із необґрунтованістю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ВАТ „Миколаївгаз” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у позові ДК „Газ України” в частині стягнення 15963929,84 грн., що складаються з пені, збитків від інфляції та 3% річних.

В обґрунтування апеляційної скарги ВАТ „Миколаївгаз” посилається на те, що позивач неправильно розрахував штрафні санкції, на що відповідач неодноразово звертав увагу суду і в зв’язку з чим надавав свої розрахунки, які були відхилені судом без будь-яких причин та обґрунтувань.

Так, скаржник вважає, що позивач безпідставно нарахував до стягнення пені за період з 11.02.09 р. по 30.04.09 р., так як строк позовної давності по цим позовним вимогам сплив. Неправомірним на думку скаржника є і нарахування позивачем збитків від інфляції за серпень, жовтень, листопад, грудень 2009 р., так як індекс інфляції застосовується до заборгованості, що рахується протягом повного календарного місяця.

Крім того, ВАТ „Миколаївгаз” зазначає на те, що господарський суд 1 інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у відповідності із ст.233 ГК України, так як не врахував майновий стан ВАТ „Миколаївгаз”, світову фінансову кризу, наявність великої заборгованості абонентів ВАТ „Миколаївгаз”, по яким подано позови до суду.

При цьому слід зазначити, що у своєму клопотанні відповідач просив зменшити штрафні санкції, до яких він відносить пеню, збитки від інфляції та 3% річних, а в апеляційній скарзі просить взагалі скасувати рішення в частині стягнення пені, збитків від інфляції та 3% річних.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, проте в судовому засіданні його представник просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 24.06.10 р. –без змін, як таке, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

30 січня 2009 року між сторонами було укладено договір № 06/09-44 поставки природного газу, згідно умов якого позивач, як постачальник, зобов’язався передати у власність покупцю в 2009 році природний газ, а відповідач, як покупець, зобов’язався прийняти та оплатити газ на цих умовах.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року газ в обсязі до 28125,0 тис. куб. м., за наявності його обсягів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м.): у січні –10000,0; у лютому –9450,0; у березні –8675,0. Обсяги газу, які планується поставити за цим договором, можуть змінюватись постачальником протягом місяця поставки.

Розділом 6 договору сторони передбачили умови проведення розрахунків.

Так, пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до додаткових угод №№ 1, 2, 3, 4, 5 до договору сторони виклали пункти 2.1 та 6.1 в наступних редакціях:

1) додатковою угодою № 1 від 30.07.09 р. доповнили пункт 2.1: постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2009 року по 31 липня 2009 року газ в обсязі до 15873,130 тис. куб. м., за наявності його обсягів, в тому числі по місяцях: січень –13539,122; лютий –0,0; березень –0,0; квітень –0,0; травень –0,0; червень –0,0; у липні з ресурсу червня –2334,008; липень –0,0, та доповнили пункт 6.1: оплата за газ червня та липня 2009 року здійснюється покупцем протягом двох банківських днів з моменту укладення даної додаткової угоди.

2) додатковою угодою № 2 від 31.08.09 р. доповнили пункт 2.1: постачальник передає покупцю у серпні 2009 року з ресурсу липня 2009 року природний газ в обсязі 2411,332 тис.куб.м. та доповнили пункт 6.1: оплата за газ з ресурсу липня 2009 року здійснюється покупцем шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості обсягів газу, зазначених у п. 2.1 цього договору, протягом двох банківських днів з моменту укладення даної додаткової угоди.

3) додатковою угодою № 3 від 31.08.09 р. доповнили пункт 2.1: постачальник передає покупцю газ в обсязі до 2869,611 тис.куб.м. протягом періоду з 01 вересня 2009 року до 30 вересня 2009 року включно, за наявності його обсягів.

4) додатковою угодою №4 від 24.09.09 р. доповнили пункт 2.1: постачальник передає покупцю газ в обсязі до 3211,5 тис.куб.м. протягом періоду з 01 жовтня 2009 року до 31 жовтня 2009 року включно, за наявності його обсягів.

5) додатковою угодою №5 від 20.10.09 р. доповнили п.2.1: постачальник передає покупцю в період з 01 листопада 2009 року по 30 листопада 2009 року газ в обсязі до 6100 тис. куб. м., за наявності його обсягів.

На виконання умов договору, позивачем за період з січня по листопад 2009 року передано ВАТ „Миколаївгаз” природний газ на загальну суму 75249560,62 грн, а саме: у січні –на 34802921,59 грн., у липні –на 5999653,23 грн., у серпні –6198444,96 грн., у вересні –7376538,19 грн., у жовтні –на 8303775,6 грн., у листопаді –12568227,05 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу за відповідні періоди, актом звіряння розрахунків від 31.03.10 р. та не оспорюється сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з реєстру платіжних доручень (по фільтру) станом на 08.06.10 р. (а.с. 52-53), відповідачем сплачено із простроченням за поставлений природний газ у січні 2009 р. лише 4500 000 грн., а саме 20.03.09 р. –1500 000 грн., 23.03.09 р. –1 000000 грн., 24.03.09 р. –1 500 000 грн., 25.03.09 р. – 500000 грн., решту поставленого газу відповідачем взагалі не сплачено.

Враховуючи викладене, загальна сума заборгованості ВАТ „Миколаївгаз” перед ДК „Газ України” за поставлений у січні 2009 року та у липні-листопаді 2009 року становить 70749560,62 грн., а тому місцевий господарський суд у відповідності із ст.525, 526 ЦК України, правомірно стягнув цей борг з відповідача на користь ДК „Газ України”.

За умовами пунктів 7.1 та 7.2 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

При цьому, п. 7.7 договору сторони встановили, що неустойка нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом.

З розрахунку суми пені, який міститься в позовній заяві вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача 7 236 548,06 грн. за прострочення боргу за період з 30.10.09 р. по 30.04.10 р., тобто, виходячи з періоду нарахування пені, вона нараховується на борг, який існував станом на 30.10.09 р. В той же час, позивач, всупереч своїм позовним вимогам щодо періоду нарахування пені, нараховував пеню на борг 75249560,62 грн., який існував станом на 12.12.09 р.

Враховуючи наведене, судова колегія розрахувала пеню за спірний період з 30.10.09 р. по 30.04.10 р., виходячи із заборгованості 49877557,97 грн., яка існувала з 30.10.09 р. по 10.11.09 р., 58181333,57 грн. з 11.11.09 р. по 10.12.09 р., 70749560,62 грн. з 11.12.09 р. по 30.04.10 р. Згідно із розрахунком судової колегії, сума пені за спірний період складає –6891 246, 97 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача. Судова колегія погоджується із доводами ВАТ „Миколаївгаз” про те, що позивач пропустив строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені за період з 11.02.09 р. по 30.04.09 р., однак місцевий господарський суд правомірно не застосував до цих вимог позовну давність, оскільки, згідно із п.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою ним до винесення ним рішення. В наявних матеріалах справи така заява відповідача відсутня. Розрахунок відповідача (а.с.59), в якому він зазначив, що пеню за період з 11.02.09 р. по 30.04.09 р. не нараховував у зв’язку із тим, що зазначена пеня знаходиться за межами терміну позовної давності, не є заявою про застосування позовної давності, в цьому розрахунку відповідач звернув увагу суду на факт пропуску позивачем строку позовної давності.

Доводи скаржника про те, що позивач неправомірно застосував індекси інфляції за серпень, жовтень, листопад, грудень 2009 р., оскільки прострочення боргу починається з 11 числа наступного місяця за розрахунковим періодом і не складає повний місяць, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що це суперечить листу Верховного Суду України від 03.04.97 р. №62-97 р. „Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”. Так, згідно із вказаним листом Верховного Суду України при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Таким чином, зі змісту цього листа випливає, що борг, який виник з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується, а борг з 16 по 31 число цього ж місяця індексується з наступного місяця.

За таких обставин, судова колегія вважає, що позивач правомірно застосував індекс інфляції до всього спірного періоду виникнення основного боргу, а тому господарський суд 1 інстанції обґрунтовано, у відповідності із ст.625 ЦК України, стягнув з відповідача збитки від інфляції у сумі 6984076,38 грн. Обґрунтованим є і стягнення місцевим господарським судом з відповідача 3% річних у сумі 1743305,4 грн. на підставі ст.625 ЦК України.

Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника щодо неправомірності залишення господарським судом 1 інстанції його клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з наступних підстав.

Як вбачається із вказаного клопотання відповідача, останній до штрафних санкцій, крім пені, також відносить 3% річних та збитки від інфляції, в той час як згідно із ст.230 ГК України, штрафними санкціями є неустойка, штраф, пеня. Таким чином, зменшення розміру 3% річних та збитків від інфляції, відповідно із ст.233 ГК України, є неможливим, оскільки ця стаття передбачає зменшення саме штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім того, згідно з п. 3 коментованої статті, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір пені у сумі 6891 246, 97 грн., не є надмірно великим порівняно із основним боргом 70749560, 62 грн., а скрутний майновий стан відповідача і наявність світової кризи не можуть бути віднесені до виняткового випадку, який би став підставою для зменшення розміру пені. До того ж, позивач, як і відповідач, теж здійснював свою господарську діяльність в умовах світової фінансової кризи. У позивача, як і у відповідача, теж існує велика заборгованість по поставленому газу, про що свідчить лише наявність основної заборгованості відповідача у сумі 70749560, 62 грн.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ВАТ „Миколаївгаз” підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області підлягає частковому скасуванню в частині стягнення 345301,09 грн. пені.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз” задовольнити частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 24.06.10 р. –скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” (54008, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159, п/р 26004226128001 у МФ КБ „ПриватБанк”, МФО 326610, код ЄДРПОУ 05410263) на користь дочірньої компанії „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26008301970 у ВАТ „Ощадбанк” в м. Києві, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) суму основного боргу –70749560,62 грн., збитки від інфляції –6984076,38 грн., 3% річних –1743305,40 грн., пені –6891246,97 грн., 24900 грн. 00 коп. державного мита та 235 грн. 06 коп. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу

Видати наказ.

В решті позову відмовити”

2. Стягнути з дочірньої компанії „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26008301970 у ВАТ „Ощадбанк” в м. Києві, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” (54008, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159, п/р 26004226128001 у МФ КБ „ПриватБанк”, МФО 326610, код ЄДРПОУ 05410263) 275 грн. 40 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3.Видачу наказів доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  М.С. Петров

Суддя                                                                      Г.П. Разюк

Суддя                                                                      С.І. Колоколов

Повний текст постанови складено 18 серпня 2010 року.