Рішення № 109260068, 23.02.2023, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3155/22

Номер провадження 2-а/541/9/2023

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 лютого 2023 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Третяка О. Г.,

за участю: секретаря судового засідання Олешко Н. А.,

Непокупної Л. М,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Чернюка В. Д.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області Прихідька Анатолія Сергійовича та Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою (уточненою) до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області Прихідька Анатолія Сергійовича та Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

09 січня 2023 року ухвалою суду було замінено неналежного відповідача - Головне управління Національної поліції в Полтавській області на належного - Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Позивач просить скасувати постанову серії БАВ №205568 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу 425 грн по справі про адміністративні правопорушення, вчинені ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126, ч. 3 ст. 121 КУпАП складену інспектором взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області Прихідьком Анатолієм Сергійовичем та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Свої вимоги позивач обґрунтував наступним. 30 листопада 2022 року приблизно о 18 годині 00 хвилин перебував в якості пасажира в автомобілі RENAULT KANGOO д.н. НОМЕР_1 , яким керував його син - ОСОБА_2 на автодорозі сполученням Київ-Харків-Довжанський на території Полтавського району Полтавської області. Автомобіль було зупинено інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області Прихідьком А.С. Інспектором було звинувачено позивача в тому, що той не мав при собі посвідчення водія, а також автомобіль не пройшов обов`язковий технічний контроль. Автомобіль відповідачем було вилучено. Окрім того просив відшкодувати судові витрати.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі і пояснив наступне. 30 листопада 2022 року приблизно о 18-00 годині перебував в якості пасажира в автомобілі RENAULT KANGOO д.н. НОМЕР_1 , яким керував його син - ОСОБА_2 на автодорозі сполученням Київ-Харків-Довжанський на території Полтавського району Полтавської області. Після того, як автомобіль проїхав блокпост, позивач побачив, що не працювала права лампа ближнього світла, автомобіль зупинився і позивач сів на місце водія для того, щоб допомогти сину відремонтувати автомобіль. Син відкрив капот автомобіля та займався ремонтом лампи. В цей час підійшов інспектор поліції і почав вимагати посвідчення водія у позивача. Позивач пояснив, що він має посвідчення, але він не є водієм, на що відповідач не реагував і оголосив про штраф за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126, ч. 3 ст. 121 КУпАП. Автомобіль було затримано і відправлено на штраф-майданчик, який було забрано через декілька днів. На вимоги позивача скористуватися допомогою адвоката та надати постанову, інспектор не реагував, а заявив, що це право позивача а не обов`язок працівника поліції. Постанову отримав поштою 06.12.2022 року.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Чернюк В.Д. повністю підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 , просив їх задовольнити з мотивів, викладених в уточненій позовній заяві.

В судове засідання відповідач - інспектор взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області Прихідько Анатолій Сергійович в судове засідання не з`явився. Просив розглянути справу за його відсутності. Просив відмовити в задоволенні позову (а.с.35).

В судове засідання представник відповідача - УПП в Полтавській області ДПП Каліновська О.Г. не з`явилася, просила розглянути справу без її присутності. Надала суду відзив на позов ОСОБА_1 . Просила відмовити в задоволенні позову виходячи з наступного. 30 листопада 2022 року приблизно о 18-10 годині на а/д Київ-Харків-Довжанський, 323 км ОСОБА_1 керував автомобілем RENAULT KANGOO д.н. НОМЕР_1 . Поліцейським було зупинено автомобіль на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та через введення воєнного стану Указом Президента України. Водій не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також керував транспортним засобом, який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно не пройшов його, чим порушив п.2.1. (а) та п.31.3 (б) ПДР України, ст. ст. 16, 35 Закону України «Про дорожній рух». Автомобіль повинен був проходити ОТК з 2011 року кожні два роки з моменту першої реєстрації транспортного засобу на території України. До відзиву додано відеозапис з бодікамери поліцейського 958856, який є доказом по справі. Позивача було ознайомлено з положеннями ст.63 Конституції та ст.268 КУпАП. Після розгляду справи позивач відмовився від отримання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, яку було надіслано йому поштою.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що він є сином позивача та 30 листопада 2022 року приблизно о 18 годині керував автомобілем RENAULT KANGOO д.н. НОМЕР_1 , а батько був пасажиром, так як батько був у лікаря стоматолога і перебував після анестезії. На автодорозі сполученням Київ-Харків-Довжанський на території Полтавського району Полтавської області знаходився блокпост. Після того, як автомобіль проїхав блокпост, він побачив, що не працювала права лампа ближнього світла та зупинив автомобіль для ремонту. Поліцейський автомобіль не зупиняв. Позивач сів на місце водія для того, щоб допомогти відремонтувати автомобіль, коли свідок підняв капот і намагався з`ясувати причину несправності. Але лампа почала працювати сама по собі. В цей час підійшов інспектор поліції і почав вимагати посвідчення водія у позивача, хоча той не був водієм. На заперечення інспектор поліції ніяк не реагував. Інспектор поставив фішки навколо автомобіля і сказав, що автомобіль вилучено. Свідок зателефонував матері, яка своїм автомобілем приїхала і забрала додому. Техогляду автомобілю не було.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, допитавши свідка ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою серії БАВ № 205568 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 425 грн за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126, ч. 3 ст. 121 КУпАП, а саме: 30 листопада 2022 року приблизно о 18-10 годині на а/д Київ-Харків-Довжанський, 323 км ОСОБА_1 керував автомобілем RENAULT KANGOO д.н. НОМЕР_1 . Поліцейським було зупинено автомобіль на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та через введення воєнного стану Указом Президента України. Водій не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також керував транспортним засобом, який підлягає обов`язковому технічному контролю (а.с.5).

Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 про те, що автомобілем керував свідок ОСОБА_2 , адже дані відомості жодним чином не підтверджуються і спростовуються відеозаписом з бодікамери поліцейського. Окрім того, ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не надали доказів того, що на момент складання постанови мали водійське посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а автомобіль пройшов ОТК у встановлений законом строк.

Суд вважає, що позивач порушив вимоги п. 2.1. (а) та п. 31.3 (б) ПДР України, ст. ст. 16, 35 Закону України «Про дорожній рух», так як не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також керував транспортним засобом, який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно не пройшов його, тобто вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 126, ч. 3 ст. 121 КУпАП. Штраф накладено з урахуванням положень ст.36 КУпАП та в межах передбаченої санкції.

Між тим, слід зазначити, як видно з відеозапису, наданого позивачем, інспектор поліції не надав постанову про притягнення позивача до відповідальності, незважаючи на неодноразові вимоги ОСОБА_1 .

З відеозапису з бодікамери поліцейського встановлено, що при розгляді справи на місці скоєння правопорушення, ОСОБА_1 був позбавлений права скористатися допомогою адвоката.

В порушення вимог ст. 283 КУпАП в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності БАВ №205568 не повністю вказано дату складання постанови (дату розгляду справи), а саме - не вказано рік.

Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Згідно ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Окрім того, Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 визначено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до положень ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Таким чином суд прийшов до висновку, що при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, інспектор поліції обмежив право позивача на юридичну допомогу адвоката, розглянув справу на місці зупинки автомобілю незважаючи на заперечення позивача, що є суттєвим порушенням його прав і свобод.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121 та ч.1 ст. 126 КУпАП, підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Департамент патрульної поліції в структуру якого входить Управління патрульної поліції в Полтавській області є юридичною особою публічного права з самостійним балансом та рахунками в органах Державної казначейської служби України, тобто є розпорядником та одержувачем бюджетних коштів, а УПП в Полтавській області є структурним підрозділом ДПП без статусу юридичної особи та відповідно до бюджетного законодавства не отримує та не являється розпорядником бюджетних коштів. У зв`язку з вищезазначеним, судові витрати підлягають стягненню саме з ДПП Національної поліції України або шляхом відшкодування коштів з бюджетних асигнувань ДПП за рахунок бюджетних асигнувань УПП у відповідній області ДПП.

З огляду на викладене, слід стягнути з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок понесених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 8, 9, 13, 14, 139, 241-246, 250, 251, 254, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №3 батальйону управління поліції в Полтавській області Прихідька Анатолія Сергійовича та Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором взводу 1 роти 3 БУПП в Полтавській області ДПП лейтенантом поліції Прихідьком Анатолієм Сергійовичем 30 листопада 2022 року серії БАВ № 205568 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн. на ОСОБА_1 за ст.126 ч. 1, ст. 121 ч. 3 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч.1, ст. 121 ч.3 КУпАП - закрити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок понесених судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: інспектор взводу № 1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області Прихідько Анатолій Сергійович, місцезнаходження: 38751, Полтавська область, с.Розсошенці, вул. Кременчуцька, 2 В.

Відповідач: Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, місцезнаходження: 36008 м. Полтава, вул. Європейська, буд. 164.

Повний текст рішення виготовлено 27.02.2023 року.

Суддя: О. Г. Третяк