Рішення № 10922137, 20.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2010 р. Справа № 45/314-09

вх. № 8373/5-45

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Лисенко Г.О., довіреність від 16.06.2010 р.

відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) – Святець І.В., довіреність від 01.12.2009 р.

розглянувши справу за позовом ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київ

до ПФ "Орнатус", м. Харків

про стягнення 34778155,85 грн.

та за зустрічним позовом ПФ "Орнатус", м. Харків

до ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київ

про визнання недійсним п. 4.3 кредитного договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом, згідно збільшення позовних вимог, прийнятих ухвалою суду від 12 липня 2010 року, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1-К/08 від 21.01.2008 р. у сумі 34778155,85 грн., у тому числі: 20000000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 6431917,84 грн. - прострочена заборгованість за відсотками; 5157260,27 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту; 1260818,60 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату відсотків, 1603529,10 грн. -інфляційні збитки за кредитом; 324630,04 грн. - інфляційні збитки за відсотками, та судові витрати по справі, мотивуючи невиконанням з боку відповідача умов укладеного між сторонами кредитного договору № 1-К/08 від 21.01.2008 року.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2009 року про порушення провадження у справі № 45/314-09 розгляд справи призначено на 11 листопада 2009 року о 12:50 год.

В судове засідання 11 листопада 2009 року представник позивача за первісним позовом з’явився, заявив клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на непідготовленість представника до судового засідання.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання з’явився, проти клопотання представника позивача не заперечував, підтримав заявлене клопотання про витребування у позивача додаткових документів (вх. № 13403 від 30.10.2009 р.).

Представник позивача заперечив проти клопотання відповідача.

Суд, розглянувши вищевказане клопотання представника позивача за первісним позовом про відкладення розгляду справі, визнав його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить про отримання позивачем копії ухвали про порушення провадження у справі ще 23 жовтня 2009 року.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача за первісним позовом про витребування у позивача додаткових документів, визнав його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки документи, які відповідач просить витребувати у позивача не мають відношення до суті спору між сторонами.

          У зв’язку з необхідністю надання сторонами витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 23 листопада 2009 року.

В судове засідання 23 листопада 2009 року представник відповідача за первісним позовом не з’явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про зупинення розгляду справи у зв’язку з поданням останнім касаційної скарги на ухвалу суду від 11.11.2009 року по даній справі.

          23 листопада 2009 року провадження у справі було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги відповідача на ухвалу суду від 11.11.2009 року по даній справі.

Ухвалою Вищого господарського суду від 18 грудня 2009 року відмовлено відповідачу у прийнятті касаційної скарги на ухвалу суду від 11.11.2009 року. Ухвалою Верховного суду України від 04 березня 2010 року відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 18.12.2009 р. у справі № 45/314-09.

За вищезазначених обставин 02 червня 2010 року провадження у справі № 45/314-09 було поновлено, розгляд справи призначено на 16 червня 2010 року о 12:35 год.

В судове засідання 16 червня 2010 року представник позивача за первісним позовом не з’явився, проте через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю прийняття участі в іншому судовому процесі представника позивача, також подав клопотання про зміну назви банку у зв’язку з набуттям чинності Закону України „Про акціонерні товариства”, найменування банку було змінено на Публічне акціонерне товариство „Всеукраїнський Акціонерний Банк”.

Представник відповідача за первісним позовом в призначене судове засідання з’явився та заявив клопотання про призначення по справі судової експертизи та поставити на вирішення експертом питання щодо правильності розрахування позивачем штрафних санкцій, а саме пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту. Проти клопотань позивача відповідач не заперечує.

Судом розглянуто та задоволено клопотання позивача за первісним позовом про відкладення розгляду справи та внесення змін в назву позивача.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про призначення по справі судової експертизи, визнав його таким, що задоволенню не підлягає, оскільки судова експертиза призначається судом для надання роз’яснень, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, проте правильність нарахування позивачем штрафних санкцій перевіряться саме судом при винесенні рішення по справі та не потребує спеціальних знань судового експерта.

          Розгляд справи відкладено на 30 червня 2010 року.

29 червня 2010 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява від ПФ „Орнатус”, відповідно до якої останній просить суд прийняти зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, визнати п. 4.3 Кредитного договору № 1-К/08 від 23.06.2008 р. недійсним, оскільки даний пункт договору суперечить вимогам ст. ст. 231, 343 Господарського суду України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, судові витрати покласти на позивача.

В судове засідання 30 червня 2010 року представник позивача за первісним позовом з’явився, свої позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив їх задовольнити, наддав суду довідку держстатистики щодо відповідача.

Позивач за зустрічним позовом в призначене судове засідання не з’явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на перебування представника у відрядженні у м. Луцьк.

Ухвалою суду від 30 червня 2010 року прийнята до розгляду зустрічна позовна заява по справі 45/314-09 та відмовлено відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним) у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки останнім не подано доказів в його обґрунтування; розгляд справи відкладено на 12 липня 2010 року.

Позивачем за первісним позовом в призначеному судовому засіданні 12 липня 2010 року було подано клопотання про збільшення позовних вимог, згідно якого останній просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1-к/08 від 21.01.2008 р. у сумі 34778155,85 грн., у тому числі: 20000000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 6431917,84 грн. простроченої заборгованості за відсотками; 5157260,27 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 1260818,60 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 1603529,10 грн. інфляційні збитки за кредитом; 324630,04 грн. інфляційні збитки за відсотками, та судові витрати по справі. Також позивачем за первісним позовом надано до суду відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти зустрічного позову, з підстав викладених у відзиві на зустрічний позов.

Позивач за зустрічним позовом в судове засідання з’явився, проти первісного позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов, надав до суду додаткові докази по справі, уточнення до зустрічної позовної заяви, за яким просить врахувати технічну помилку, допущену в тексті зустрічної позовної заяви щодо дати кредитного договору.

Сторонами, у відповідності до ч. 4 ст. 69 ГПК України, в засіданні було подано до суду узгоджене клопотання про вирішення спору в більш тривалий строк. Судом вищезазначене клопотання про продовження строку розгляду справи задоволено ухвалою суду від 12 липня 2010 року, прийнято до розгляду збільшення позовних вимог позивача за первісним позовом та уточнення до зустрічної позовної заяви, розгляд справи відкладено на 20 серпня 2010 року.

Позивач за первісним позовом в засіданні суду 20 серпня 2010 року первісний позов з врахуванням уточнень підтримує, проти зустрічного позову заперечує.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) в засіданні суду 20 серпня 2010 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи, надав суду заперечення на збільшення позовних вимог позивача за первісним позовом.

Позивач за первісним позовом проти задоволення клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи заперечує.

Також 20 серпня 2010 року від ВАТ „Ольга” до матеріалів справи надійшла заява про її вступ у справу у якості 3-ої особи, яка має самостійні вимоги.

Позивач за первісним позовом проти задоволення заяви ВАТ „Ольга” заперечує, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) заяву ВАТ „Ольга” підтримує.

Розглянувши клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи та заяву ВАТ „Ольга” її залучення до участі у справі у якості 3-ої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, суд вважає за необхідне відмовити відповідачу за первісним позовом та ВАТ „Ольга” у їх задоволенні виходячи з того, що предметом даного судового провадження є саме договір № 1-к/08 від 21 січня 2008 року, укладений між позивачем та відповідачем, клопотання про відкладення розгляду справи є спробою відповідача затягнути процес, за весь час розгляду справи в суді судом надавались сторонами належні рівні умови щодо надання доказів. Також суду не зрозуміло з заяви ВАТ „Ольга” які саме самостійні вимоги нею й до кого ставляться, ВАТ „Ольга” не є стороною кредитного договору № 1-к/08 від 21 січня 2008 року, який є предметом даного судового провадження.

Розглянувши матеріали справи та надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд визнав позовні вимоги позивача за первісним позовом обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими частковому задоволенню, зустрічні позовні вимоги не підлягаючими задоволенню з наступних підстав:

21 січня 2008 року між Приватною фірмою „Орнатус” та Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк було укладено кредитний договір №1-К/08, відповідно до умов якого позивач за первісним позовом зобов'язується надати відповідачеві за первісним позовом (позивачу за зустрічним) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід’ємну частину договору.

Кредит виданий відповідачу в сумі 20000000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема копією меморіального ордеру № 25982 від 21.01.2008 р. та виписками по особовим рахункам відповідача, і не заперечується відповідачем.

Термін остаточного повернення кредиту 20 січня 2009 року включно. повернення кредиту відповідно до п. 2.3 кредитного договору відповідач за первісним позовом повинен був здійснити 20 січня 2010 року.

Додатковою угодою № 4 до договору змінено редакцію п. 2.3 договору та встановлено графік повернення кредиту терміном до 19 січня 2010 року згідно якого відповідач за первісним позовом з 19.08.2009 р. по. 19.01.2010 р. щомісячно зобов’язався сплачувати на користь позивача за первісним позовом визначену суму.

Однак, в порушення умов п. 2.3 кредитного договору відповідач за первісним позовом не виконував зобов’язання по поверненню кредиту.

Відповідно до п. 4.5 кредитного договору позивач має право у разі невиконання відповідачем зобов’язань, визначених цим договором, вимагати погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій, а позичальник зобов’язаний виконати цю вимогу за реквізитами та у день, що вказані позивачем у письмовій вимозі.

Умова цього пункту кредитного договору відповідає припису статті 1050 Цивільного кодексу України, в частині 2 якої вказано, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України положення частини 2 статті 1050 Кодексу застосовуються до відносин за кредитним договором.

Станом на 06.07.2010 р. прострочена заборгованість за кредитним договором становить 20000 000,00 грн.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ст. 193 Господарського процесуального кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

В силу ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного Кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного Кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 1049 Цивільного Кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже, позивачем за первісним позовом правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача простроченої заборгованості по кредиту у сумі 20000000,00 грн.

Згідно умов договору позивач за первісним позовом за користування кредитом нараховує проценти за користування кредитними коштами у відповідності до п. 2.7 Кредитного договору, які відповідач за первісним позовом, згідно до п. 2.8 Кредитного договору, зобов’язаний сплачувати не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Пунктом 1.1.3 Кредитного договору встановлена процента ставка за користування кредитом у розмірі 16,5 % річних. Додатковою угодою № 2 від 23.06.2008 р. до Кредитного договору встановлена процента ставка за користування кредитом розміром 19,5 % річних. Додатковою угодою № 3 від 26.11.2008 р. до Кредитного договору встановлена процента ставка за користування кредитом розміром 26 % річних.

В порушення умов кредитного договору відповідач за первісним позовом не сплачує нараховані відсотки починаючи з травня 2009 року, внаслідок чого станом на 06.07.2010 р. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) прострочена заборгованість відповідача по сплаті процентів за користування кредитом згідно поданого розрахунку становить 6431917,84 грн.

Статтею 611 Цивільного Кодексу України передбачено сплату неустойки, як правовий наслідок порушення зобов’язань, встановлених договором.

Умовами кредитного договору передбачена сплата відповідачем за первісним позовом пені за несвоєчасне виконання перед позивачем грошових зобов’язань.

Отже, порушення відповідачем за первісним позовом строків сплати кредиту, процентів, передбачених умовами кредитного договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Так, відповідно до п. 4.3 Кредитного договору у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим Договором, Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3 Договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення виконання.

Статтею ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу ст. 546 Цивільного Кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст. 231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” за грошовими зобов’язаннями розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ що діяла.

Враховуючи приписи ГК України (ч. 2 ст. 343) та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, суд визнав правомірно заявлені вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 009 315,06 грн. за несвоєчасне погашення кредиту; 489 981,69 грн. за несвоєчасну сплату відсотків. В решті сум пені за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасну сплату відсотків, з підстав вказаних вище, суд вважає за необхідне позивачу відмовити.

Судом встановлено факти порушення відповідачем за первісним позовом своїх зобов’язань щодо повернення кредиту та встановлено порушення строків сплати процентів за користування кредитними коштами.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно до п. 4.6 Кредитного договору у разі прострочення Позичальником виконання грошового зобов’язання за цим Договором, він зобов’язується на вимогу Кредитодавця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Відповідачу за первісним позовом за весь час прострочення були нараховані інфляційні збитки за основною заборгованістю на суму 1603529,10 грн. та інфляційні збитки за відсотками у сумі 324630,04 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України суд вважає, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно заборгованості за кредитним договором, яка підлягає задоволенню.

За наведених обставин, позовні вимоги про стягнення 20000000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 6431917,84 грн. простроченої заборгованості за відсотками; 2 009 315,06 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 489 981,69 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 1603529,10 грн. інфляційних збитки за кредитом; 324630,04 грн. інфляційних збитки за відсотками, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги, викладені у зустрічній позовній заяві, суд вважає за необхідно відмовити в їх задоволенні позивачу за зустрічним позовом. При цьому суд виходить з того, що відповідальність сторін у випадку порушення зобов’язань за договором встановлена його (договором) умовами, а також передбачена приписами Цивільного та Господарського кодексів України, зокрема ст. ст. 546 та 549 ЦК України, 230 ГК України. Водночас, згідно ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, правочин є дійсним, якщо він не суперечить діючому законодавству України; особа має необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину є вільним і відповідає його внутрішній волі; правочин вчинений у відповідній формі; спрямований на реальне настання правових наслідків.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 6, ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 624, ч. 2 ст. 625 ЦК України; ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, сторони господарського договору мають право самостійно встановлювати розмір штрафних санкцій у тексті договору, сплата яких є обов'язковою для сторін правочину.

Отже умови договору передбачають відповідальність сторін, в даному випаду позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним) у разі порушення ним умов договору і така відповідальність (стягнення пені) не протиричить приписам Закону. Суд також звертає увагу на те, що при розгляді питання щодо відповідальності сторони, яка порушила грошове зобов’язання, і яка (відповідальність) передбачена умовами договору, судом застосовуються приписи Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” відповідно до якого по грошовим зобов’язанням розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом, а саме державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 25500 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. слід покласти на відповідача за первісним позовом. Судові витрати за зустрічним позовом суд покладає на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 25, 27, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити відповідачу за первісним позовом у задоволенні клопотання.

Відмовити ВАТ „Ольга” у її залученні у якості третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми „Орнатус”, 61125, м. Харків, вул. Малом’ясницька, 9/11 (код ЄДРПОУ 24136224) на користь Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк", 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5 (на р/р 37392880002, МФО 380537, код ЄДРПОУ 19017842) заборгованість за кредитним договором № 1-К/08 від 21.01.2008 р. у тому числі: 20000000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 6431917,84 грн. простроченої заборгованості за відсотками; 2 009 315,06 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 489 981,69 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 1603529,10 грн. інфляційних збитків за кредитом; 324630,04 грн. інфляційних збитків за відсотками, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя

Повне рішення по справі № 45/314-09 складено та підписано 25 серпня 2010 року.