Рішення № 10922045, 18.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2010 р. Справа № 63/238-10

вх. № 7056/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; першого відповідача - Новіков К.О., довіреність від 10.06.2010 року; другого відповідача - Мирошник Т.Ю., довіреність від 01.12.2009 року,

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_3, м. Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеса - Трейд", с. Васищево (перший відповідача) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіта Нова", м. Чугуїв (другий відповідач)

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсним п. 2.7 договору № 07/10-ПУ від 01.02.2010 року, укладеного між першим та другим відповідачем.

17.08.2010 року до господарського суду від першого відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує.

Суд, дослідивши наданий відзив та додані до нього документи, долучає його до матеріалів справи.

17.08.2010 року до господарського суду від другого відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує.

Суд, дослідивши наданий відзив та додані до нього документи, долучає його до матеріалів справи.

До початку судового засідання представники першого та другого відповідачів звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Позивач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.

В судовому засіданні 18.08.2010 року представник першого відповідача надав суду заяву в якій визнає позов у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

В судовому засіданні 18.08.2010 року представник другого відповідача надав суду заяву в якій визнає позов у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Суд, дослідивши надані заяви, долучає їх до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників першого та другого відповідачів, суд встановив наступне.

01.02.2010 року між першим та другим відповідачами був укладений договір № 07/10-ПУ, відповідно до якого продавець (перший відповідач) передає покупцю (другий відповідач), а покупець набуває право вимоги і стає кредитором в основному зобов'язанні. основним зобов'язанням за цим договором є зобов'язання боржника (позивач по справі) перед продавцем, що виникають на підставі договору № 37/08-Д купівлі-продажу від 01.01.2008 року, який було укладено між продавцем та боржником, з такими змінами: додаткова угода № 1 від 30.12.2008 року.

Відповідно до пункту 2.7 договору, продавець гарантує, що у боржника відсутні заперечення проти права вимоги, що передається покупцю. Продавець поручається перед покупцем за боржника щодо виконання останнім обов'язку.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати пункт 2.7 договору недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що п. 2.7 договору не містить істотних умов договору поруки, до яких фактично відноситься.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно положень закріплених у ст. 519 Цивільного кодексу України: первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим Кредитором.

Порука, як інститут цивільного права, регулюється параграфом 3 Цивільного кодексу України та має складну теоретичну природу, оскільки одночасно є способом забезпечення зобов'язань, а також має зобов'язальний, договірний характер, тому на правовідносини поруки поширюють свою дію загальні положення про зобов'язання та про договори.

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свою обов'язку. Отже під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Тому, відносини поруки регулюються окремим договором, що визначає права та обов'язки поручителя та кредитора по зобов'язанням, що виникли.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, а саме встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають, діють та припиняють свою дію цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Отже, не визначення всього кола істотних умов, що призводить до недосягнення згоди з усіх істотних умов, також веде до неукладенності договору. Істотними умовами є не лише умови про предмет і ті умови, що визначені законом, як істотні. Законодавець до істотних умов відносить і ті умови, що прямо законом не визначені, як істотні, проте можуть бути необхідними для договорів даного виду, тобто відображені у законі через оціночну категорію "необхідні умови".

Отже, застереження визначене в п. 2.7. договору 07/10- ПУ від 01.02.2010 р. не можна вважати повноцінним договором поруки так як не витримано вимоги чинного цивільного законодавства стосовно необхідності укладення окремого договору, а не застереження в договорі.

Окрім того в застереженні, не визначено істотних умов договору поруки, до яких відноситься: предмет договору (зазвичай до предмету договору в змісті тексту договору відноситься обсяг відповідальності поручителя, а саме: виконання зобов'язання в повному обсязі чи його частині); права та обов'язки сторін, що передбачає: порядок звернення кредитора до поручителя; термін на протязі якого поручитель повинен виконати свої зобов'язання перед кредитором з моменту отримання вимоги; порядок погашення поручителем заборгованості, що визначена в вимозі (готівкою через касу, по перерахунку тощо); строк дії договору поруки (відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України).

Судовий захист інтересів осіб, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема за позовами про визнання правочину недійсним.

Згідно частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Тобто, викладені вище обставини, відповідно п.1 ст.203, ст. 215 ЦК України, ст. 207 ГК України, означають недійсність відповідного правочину - пункту 2.7 договору № 07/10-ПУ від 01.02.2010 року.

Таким чином, вимоги позивача щодо визнання недійсним пункту спірного договору обґрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, визнані відповідачами, а тому суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідачів в рівних частках.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 14, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним пункт 2.7 договору № 07/10-ПУ від 01.02.2010 року, укладеного між ТОВ "СЕСА-ТРЕЙД" та ТОВ "АВІТА НОВА".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕСА-ТРЕЙД" (62495, Харківська область, Харківський район, смт Васищеве, вул. Промислова, 12, код ЄДРПОУ 32680664) на користь Приватного підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) - 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІТА НОВА" (63500, Харківська область, м. Чугуїв, мкр-н "Авіатор", Чугуївський АРЗ, код ЄДРПОУ 36202446) на користь Приватного підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) - 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складений та підписаний 20 серпня 2010 року