Рішення № 10922020, 18.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2010 р. Справа № 60/156-10

вх. № 4703/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Шовкова О.С., довіреність №8/16 від 12.01.2010р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева", м. Харків

до Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно - виробниче підприємство "Продінвест", м. Харків

про стягнення 19526,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово - промислове підприємство "Продінвест" основної заборгованості по договору оренди №226дп від 01.02.2000р. з урахуванням індексів інфляції в сумі 17666,93 грн., 3% річних у розмірі 378,05 грн., пені у розмірі 1481,66 грн., яка виникла внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати та відшкодування витрат на сплату податку на землю за період з 2009 року по березень 2010 року за договором оренди №226дп від 01.02.2000р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 травня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14 червня 2010 року о 11:20 годині.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 14 червня 2010 року строк вирішення спору було продовжено за межами 2-х місячного строку, встановленого ч.1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України до 26 серпня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 червня 2010 року розгляд справи №60/156-10 відкладено на "02" серпня 2010 р. о 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 серпня 2010 року розгляд справи відкладено на 18 серпня 2010 року о 10:20.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав супровідним листом копію статуту позивача, копію витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України на відповідача, копії прибуткових касових ордерів та копії банківських виписок. Дані документи судом долучаються до матеріалів справи.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, витребувані попередньою ухвалою суду документи не представив, про причини неявки суд не повідомив.

До господарського суду Харківської області повернулись ухвали господарського суду Харківської області від 28 травня 2010 року та від 14 червня 2010 року, про порушення провадження у справі, яка була надіслана відповідачу на адресу: м. Харків, вул. Ковтуна, 21 з відміткою пошти: "за спливом терміну зберігання".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходження відповідача є таким: 61026, м. Харків, вул. Ковтуна, 21.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов’язок з’ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 01 лютого 2000 року було укладено договір оренди №226дп.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, 21, загальною площею 130,8 кв.м., вартість якого згідно з експертним висновком складає 71900,00 грн. для використання під кафе.

Відповідно до п.2.2. Договору позивач передає відповідачу приміщення за актом прийому - передачі для використання з метою, визначену даним договором.

Позивач передав відповідачу спірні приміщення, що підтверджується актом прийому - передачі в орендне користування нежитлового приміщення від 01 лютого 2000 року.

Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п.3.1. Договору річна орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 та змін до неї, затверджених постановою КМУ від 19.01.2000р. №75 та складає 7190,00 грн. за рік ( без урахуванням індексу інфляції та ПДВ).

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що орендна плата за перший місяць оренди розраховується згідно додатку №4 до договору та складає 719,00 грн. При нарахуванні орендної плати за наступні місяці повинні враховуватись відповідні індекси інфляції та ПДВ. Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати попереднього місяця на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п.3.8. Договору крім орендної плати відповідач відшкодовує позивачу витрати по податку на землю. Перерахування вказаних платежів проводиться одночасно з перерахуванням орендної плати згідно рахунку - платіжної вимог, яке виставляється позивачем.

Відповідно до п.10.1. Договору даний договір діє з 01 лютого 2000 року по 01 лютого 2001 року.

Згідно п.10.6. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін щодо припинення або зміни договору після закінчення строку його дії продовж одного місяця, він вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах, які передбачені договором.

Як зазначає позивач, після пролонгації дії договору додатковою угодою №2 до 01.02.2002р. строк дії договору продовжувався за відсутністю заяв про закінчення строку дії договору, тому суд приходить до висновку, що строк дії спірного договору був пролонгований до 01.02.2011р.

Додатковою угодою №1 до спірного договору від 01 травня 2000 року сторони виклали п.3.2. Договору в іншій редакції та встановили, що орендна плата за перший місяць перерахунку (травень 2000 року) складає 642,05 грн. (без індексу інфляції за травень та ПДВ, які слід враховувати при оплаті). Орендна плата перераховується щомісячно до 10 числа наступного місяця, зокрема, в розмірі 70% від суми, яка підлягає сплаті, що складає за перший місяць перерахунку (травень 2000 року) 449,43 грн. (без індексу інфляції за травень та ПДВ) - на розрахунковий рахунок позивача. Щомісячне перерахування вказаної частини платежів є обов`язком відповідача незалежно від виставленого рахунку позивачем; в розмірі 30% від суми, яка підлягає сплаті, що складає за перший місяць перерахунку (травень 2000 року) 192,62 грн. (без індексу інфляції за травень та ПДВ) - до Державного бюджету. Перерахування вказаної частини орендної плати до Державного бюджету здійснюється відповідачем без виставляння рахунку.

Додатковою угодою №2 до спірного договору від 01 лютого 2001 року сторони пролонгували строк дії договору до 01.02.2002р., площу орендних приміщень зменшили на 35 кв.м., викладено п.1.1 Договору в наступній редакції: Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове майно площею 95,8 кв.м., яке знаходиться на балансі Державного підприємства "Завод ім. Малишева". Вартість об`єкту оренди зменшується пропорційно зменшенню займаної площі. Об`єкт оренди знаходиться в окремій будівлі за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, 21 та передається для розміщення пункту громадського харчування - закусочна.

Викладено п.3.1. Договору в наступній редакції: річна орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України та змін до неї та складає 2633,00 грн. на рік (без урахування індексів інфляції та ПДВ).

Викладено п.3.2. Договору в наступній редакції: орендна плата за перший місяць перерахунку - січень 2001 року розраховується згідно нової редакції додатку №4 до договору оренди та складає 219,40 грн. без урахуванням індексу інфляції за січень 2001 року та ПДВ, які враховуються при оплаті. При нарахуванні орендної плати за наступні місяці повинні враховуватись відповідні індекси інфляції та ПДВ. Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коректування розміру орендної плати попереднього місяця на індекс інфляції за поточний місяць.

Викладено п.3.3. Договору в наступній редакції: орендна плата перераховується Орендарем Орендодавцю на розрахунковий рахунок №26007301730012 у Комінтернівському відділенні Промінвестбанку України м. Харкова, МФО 351362, код ОКПО 14312571 щомісячно до 10 числа наступного місяця.

Викладено п.3.8. Договору в наступній редакції: Крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю витрати по сплаті податку на землю та проводить розрахунки за надані комунальні послуги в порядку, встановлені додатком №5 до договору оренди.

Визнано додаткову угоду №1 до спірного договору такою, що втратила чинність.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору в частині надання в оренду спірних приміщень, що підтверджується актом виконаних послуг за березень 2009 року на суму 2350,52 грн., актом виконаних послуг за квітень 2009 року на суму 2370,89 грн., актом виконаних послуг за травень 2009 року на суму 2382,30 грн., актом виконаних послуг за червень 2009 року на суму 2407,55 грн., актом виконаних послуг за липень 2009 року на суму 2405,23 грн., актом виконаних послуг за серпень 2009 року на суму 2400,60 грн., актом виконаних послуг за вересень 2009 року на суму 2419,10 грн., актом виконаних послуг за жовтень 2009 року на суму 2685,96 грн., актом виконаних послуг за листопад 2009 року на суму 2465,96 грн. та актами №ДП-000700 здачі - прийняття робіт (надання послуг) на суму 2487,37 грн., №ДП-0000193 здачі - прийняття робіт (надання послуг) на суму 2536,03 грн., №ДП-0000423 здачі - прийняття робіт (надання послуг) на суму 2582,45 грн. та №ДП-0000657 здачі - прийняття робіт (надання послуг) на суму 2604,85 грн.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання по оплаті орендної платі та сплаті податку на землю, з урахуванням чого утворилась заборгованість в сумі 16550,60 грн.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами на участь у судовому засіданні та поданні доказів, які б спростували наявну суму заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 16550,60 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 1116,33 грн., 3% річних в сумі 378,05 грн. та пеню в сумі 1481,66 грн.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.3.5. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується позивачем згідно з чинним законодавством з урахуванням нарахування пені у розмірі двох подвійних ставок Нацбанку України від суми несплати, розрахованої за кожний день прострочки платежу (приймає до уваги день оплати).

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по сплаті орендної плати термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1481,66 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд прийшов до висновку, що наданий розрахунок не суперечить чинному законодавству, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, що становить суму 378,05 грн. та інфляційних втрат в сумі 1116,33 грн., які нараховані станом на 18.05.2010 р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також була заявлена до стягнення з відповідача сума витрат у розмірі 57,80 грн., пов'язана з отриманням довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається із матеріалів справи, судом було зобов`язано позивача надати довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо державної реєстрації відповідача.

Позивачем було виконано вищенаведені вимоги суду, та за отримання вказаної довідки сплачено 57,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1967 від 07 квітня 2010 року на суму 6,80 грн. з призначенням платежу: “за додатковий лист витягу з ЄДРПОУ щодо ТОВ "Продінвест" та №1968 від 07.04.2010р. на суму 51,00 грн. з призначенням платежу: "за витяг з ЄДРПОУ щодо ТОВ "Продінвест".

При таких обставинах, в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з отриманням довідки про державну реєстрацію відповідача є судовими витратами, тому підлягають розподілу відповідно до ст. 49 цього Кодексу.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 195,27 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 759, 762, 774 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно - виробничого підприємства "Продінвест" (61026, м. Харків, вул. Ковтуна, 21, р/р №260013576001 в ХФ АО "Укрінбанк", МФО 351243, ідентифікаційний код 22709839) на користь Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, р/р №260093013373 в АКБ "Золоті ворота", МФО 351931, ідентифікаційний код 14315629) основну суму заборгованості у розмірі 16550,60 грн., інфляційні втрати у розмірі 1116,33 грн., 3% річних у розмірі 378,05 грн., пеню у розмірі 1481,66 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 195,27 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. та витрати, пов`язані з отриманням довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо державної реєстрації відповідача в сумі 57,80 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення по справі №60/156-10 підписано 21 серпня 2010 року.