Рішення № 10922018, 13.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2010 р. Справа № 33/132-10

вх. № 4563/3-33

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Юрченко І.М., дов.№31/10 від 09.06.10р. відповідача - Юркова Т.С., дов.№533/93 від 12.02.10р.

розглянувши справу за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до ВАТ "Харківгаз", м. Харків

про стягнення 39831326,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною про стягнення з відповідача 39831326,40грн. у тому числі 33081782,51грн. основного боргу, 1996230,84грн. пені, 3450239,48грн. інфляційних витрат та 1303073,57грн. 3% річних за договором на постачання природного газу № 06/09-57 укладеним між сторонами 30.01.2009р. Свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов’язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не оплачена.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив про часткову оплату боргу відповідачем.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема зазначив, що в квітні та червні 2010р. заборгованість була частково сплачена на загальну суму 6271641,07грн. Таким чином заборгованість відповідача за поставлений природний газ перед позивачем становить 20370771,78грн. Відповідач з об*єктивних причин не мав можливості провести своєчасно розрахунки за договором, вина його відсутня, тому нарахування пені, 3% річних та інфляційних безпідставне. 13.08.2010р. представником відповідача надано до суду низку платіжних доручень та акт звірки, за яким розмір боргу зменшився, та становить 15727815,89грн.

В судовому засіданні оголошувалися перерви з 17.06.10р. до 05.07.2010р., з 03.08.10р. до 12.08.10р. та з 12.08.10р. до 13.08.10р.

Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності встановив наступне.

30.01.09р. між сторонами був укладений договір №06/09-57 на постачання природного газу.

Відповідно до умов договору позивач зобов’язався передати у власність відповідача у 2009р. природний газ за наявності його обсягів, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору.

У відповідності до п. 6.1 договору оплата за газ проводиться відповідачем грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору протягом січня - квітня 2009р. червня - грудня 2009р. та січня 2010р. передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 140675295,26грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи. Але відповідач не виконав належним чином договірні зобов’язання, лише частково оплатив поставлений природний газ, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 33081782,51грн.

Але при дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідачем в період з січня 2009р. по травень 2010р. основний борг був частково оплачений на загальну суму 11649022,44грн., що підтверджується платіжними дорученнями, належним чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи.

Оскільки позовна заява надійшла до суду 19.05.2010р.( згідно долученого конверту відправлена до суду поштою 12.05.2010р.), а станом на день звернення до суду з відповідною заявою та на день порушення провадження у справі, боргу в розмірі 11649022,44грн. за спірним договором не існувало, суд вважає необхідним в частині стягнення 11649022,44грн. основного боргу в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що після звернення позивача з позовом до суду відповідач частково оплатив заборгованність на загальну суму 5704944,18грн., що підтверджується платіжними дорученнями, належним чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи. За таких обставин суд вважає необхідним в цій частині провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Щодо решти боргу суд вважає, що своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст. 526 ЦК України, в якій зазначено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення 15727815,89грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Оскільки у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 3166523,21грн та 3% річних в сумі 902517,37грн., нарахованих за контррозрахунком відповідача, є обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

В решті інфляційних витрат в сумі 283716,27грн. та 3% річних в сумі 400556,20грн. суд вважає необхідним відмовити у зв’язку з їх необгрунтованістю та безпідставністю виходячи з наступного.

По-перше, позивачем в розрахунку не враховано проведені відповідачем оплати в період, що передував подачі позову. Включення зазначених сум до суми боргу, на яку проведено нарахування, є безпідставним.

По-друге, в силу ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми боргу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підтвердження позовних вимог позивач надав розрахунок боргу та акт звіряння розрахунків, підписанй в односторонньому порядку. При цьому ні в розрахунку ні в акті звіряння немає даних про платіжні документи відповідача (і такі документи не надані суду), на підставі яких проводилась сплата за газ, і які б підтверджували суму заборгованості в період поставки газу по місяцям.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Враховуючи, що позивач не підтвердив документально, які саме суми були внесені відповідачем з 1 по 15 число та з 16 по 30 (31) число відповідного місяця, здійсені позивачем нарахування інфляційних витрат в сумі 283716,27грн. та 3% річних в сумі 400556,20грн. є безпідставними.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п.7.2. договору сторони передбачили, що у разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1. договору відповідач сплачує на користь позивача, окрім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. За таких обставин суд вважає вимогу позивача про стягнення 1952104,94грн. пені обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.

В решті пені в сумі 44125,90грн. суд вважає необхідним відмовити у зв’язку з необгрунтованістю та безпідставністю її нарахування.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 17574,60грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 162,65грн. покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.526, 625 ЦК України, статтями 1, 12, 47, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" (61022, м.Харків, Держпром, 4 під., 3 пов., у тому числі п/р 26009240 у ВАТ "Мегабанк", МФО 351629, код ЄДРПОУ 03359500) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м.Київ, вул.Шолуденко,1, у тому числі р./р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) 15727815,89грн. основного боргу, 3166523,21грн. інфляційних витрат, 902517,37грн. 3% річних, 1952104,94грн. пені, витрати по сплаті державного мита у сумі 17574,60грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 162,65грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 5704944,18грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ГПК України.

В решті позову відмовити.

Суддя

Повне рішення складене 18.08.10р.