Рішення № 10921967, 16.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2010 р. Справа № 47/191-10

вх. № 5520/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Черняка І.Ю. довіреність б/н від 30.12.09 р.;

відповідача - Версана А.В. довіреність №127 від м31.12.09 р.;

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки

до Харківського обласного Комунального Підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури територіі", м. Харків

про стягнення 53 855,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ - 5" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з відповідача Харківського обласного Комунального Підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури територіі" грошових коштів у розмірі 41 233,82 грн., з яких 36 174,64 грн. основної заборгованості за договором №331 від 19.10.2009 р., 1654,71 грн. пені, 630,10 грн. інфляційних втрат, 242,15 грн. 3% річних та 2 532,22 грн. штрафу. Крім того, судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 412,33 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

02 серпня 2010 року представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 53 855,71 грн., з яких 46 763,02 грн. основної заборгованості за договором №331 від 19.10.09 р., 2 763,41 грн. - пені, 630,10 грн. інфляційних втрат, 425,77 грн. 3% річних та 3 273,41 грн. штрафу. Крім того, судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 538,56 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 серпня 2010 року вищевказана заява про збільшення позовних вимог судом прийнята та розгляд справи продовжено з урахуванням цих збільшень.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 16 серпня 2010 року позовні вимоги з урахуванням збільшень позовних вимог від 02 серпня 2010 року. Крім того, надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх.№15900), яке судом задоволено.

Відповідачем через канцелярію господарського суду Харківської області 12 серпня 2010 року подано зустрічний позов в якому просить визнати договір №331 про надання послуг природного газу в теплову енергію для централізованого теплопостачання від 19.10.2009 року укладений між Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ - 5" та Харківським обласним Комунальним Підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури територіі" . Також просить відповідач просить звільнити його від сплати держмита згідно п.10 ст. 4 Декрету Кабінету міністрів України.

Також відповідач у судовому засіданні проти позову Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" заперечував з підстав викладених ним у відзиві на позов (вх.№15814), який долучено судом до матеріалів справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарським судом встановлено наступне.

19.10.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 331 щодо поставки пом'якшеної води (надалі - договір № 331).

Відповідно до п.2.1. договору № 331 позивач зобов'язався виробити та надати в мережі відповідача пом'якшену воду для поповнення втрат в теплових мережах останнього. Відповідач, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити прийняту для власних потреб пом'якшену воду на умовах договору №331.

Згідно з п.3.2. договору № 331 кількість відпущеної позивачем відповідачеві пом'якшеної води визначається на підставі акту розподілу загальної кількості пом'якшеної води, що була відпущена позивачем у мережі КП "Харківські теплові мережі". Цим же пунктом договору № 331 передбачено, що такий розподіл є підставою для оформлення акту виконаних робіт щодо кількості спожитої пом'якшеної води між позивачем та відповідачем.

Відповідно до Акту позивача щодо розподілу пом'якшеної води між споживачами у травні 2010 року та Акту виконаних робіт за травень 2010 року № 05 позивач відпустив, а відповідач прийняв у травні 2010 року 3 355 куб.м. пом'якшеної води на суму 10 588,38 грн.

Таким чином, позивач на виконання умов договору № 331 відпустив відповідачеві з жовтня 2009 року по травень 2010 року пом'якшену воду на загальну суму 152 763,02 грн.. а саме: жовтень 2009 року - 22032,04 грн., листопад 2009 року - 18238,52 грн.; грудень 2009 року - 23834,11 грн.; січень 2010 року - 24569,46 грн.; лютий 2010 року - 17803,00 грн.; березень 2010 року - 19115,89 грн.; квітень 2010 року - 16581,62 грн.; травень 2010 року - 10588,38 грн.

Згідно з п.5.1 договору № 331 остаточний розрахунок за спожиту пом'якшену воду проводиться до 10 числа наступного місяця згідно з актом виконаних робіт.

Відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання з оплати відпущеної йому пом'якшеної води за договором № 331, сплативши позивачеві лише 106 000,00 грн., унаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за спожиту в жовтні 2009 року - травні 2010 року згідно з умовами договору № 331 пом"якшену воду складає 46 763,02 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 46 763,02 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 2 763,41 грн., 630,10 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 425,77 грн. та штраф у розмірі 3 273,41 грн.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п.8.2 договору № 331 в разі, не оплати або несвоєчасної оплати у строки, що зазначені в п.5.1 договору, відповідач має: сплатити на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач відноситься до суб'єктів державного сектору економіки, виходячи з таких обставин. Відповідно до додатку №2 постанови КМУ від 25.05.1998 р. № 747 „Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" встановлено, що пакет акцій ВАТ „Харківська ТЕЦ-5" передано до статутного фонду НАК „Нафтогаз України". Відповідно до п.9 тієї ж постанови встановлено, що 100 відсотків акцій НАК „Нафтогаз України", залишаються у державній власності. За таких обставин НАК "Нафтогаз України" с державною холдинговою компанією в розумінні ч. 1 ст. 1 ЗУ „Про холдингові компанії в Україні". Відповідно до ч. 13 ст. 6 ЗУ „Про холдингові компанії в Україні" пакет акцій ВАТ „Харківська ТЕЦ-5'', який передано до статутного фонду НАК „Нафтогаз України" є державною власністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України за порушення строків виконання зобов"язань стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується шраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Перевіривши нарахування пені, 3% річних та штрафу суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Суд, розглянувши зустрічну позовну заяву відповідача встановив наступне. Відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України Відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Згідно п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не додано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно п.10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач за зустрічним позовом не надав доказів сплати: державного мита та витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу, що надає господарському суду підстави для повернення зустрічної позовної заяви.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 538,56 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, п.4, 10 ст.63 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи - задовольнити.

2. Повернути зустрічну позовну заяву Харківському обласному комунальному підприємству „Дирекція розвитку інфраструктури території" на двох аркушах, опис та квітанцію без розгляду.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Харківського обласного комунального підприємства „Дирекція розвитку інфраструктури території" (юридична адреса: 61022, м. Харків, Держпром, 3 під'їзд, 5 поверх; фактична адреса: 61037, м.Харків, вул. Доброхотова, 12, п/р 2600130138088 в АКБ "Золоті ворота", МФО код ЄДРПОУ 03361721) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, сел. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область, п/р 2600615312665 в Публічному АТ "АКБ "Базис" м. Харків, МФО 351760, код ЄДРПОУ 05471230) суму основної заборгованості у розмірі 46 763,02 грн., пеню у розмірі 2 763,41 грн., 630,10 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 425,77 грн., штраф у розмірі 3 273,41 грн., державне мито у розмірі 538,56 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Справа №47/191-10

Повний текст рішення підписано 19 серпня 2010 року