Рішення № 10921952, 16.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2010 р. Справа № 60/181-10

вх. № 5822/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Барабаш Г.Л., довіреність б/н від 20.04.2010р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Опт-Сервіс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс", м. Зміїв

про стягнення 83864,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-Опт-Сервіс" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" заборгованості в сумі 83864,20 грн., що виникла внаслідок несплати відповідачем за отриманий згідно договору купівлі - продажу №008 від 08.09.2009р. товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 червня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16 серпня 2010 року о 10:20 годині.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав 16 серпня 2010 року супровідним листом (вх. № 17004) копію довіреності від 20.04.2010р., довідку №28/32-10 від 13.08.2010р., довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на відповідача, копію податкових накладних, копію банківської виписки, специфікації №2 від 19.10.2009р., №3 від 16.11.2009р., копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на позивача, копію свідоцтва про державну реєстрацію позивача, копію протоколу №1 від 03.09.2007р. та копію статуту позивача.

Суд надані документи долучає до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, надіслав відзив на позовну заяву (вх. №3030 від 13.08.2010 р.), в якому посилається на те, що сторонами було узгоджено поставку на суму 107812,80 грн., однак позивачем було поставлено товар на суму 156614,64 грн. за вказаним договором, тому сторони погодили про проведення остаточного розрахунку після використання товару, що в позовній заяві позивачем не вказано. Також відповідач зазначає, що специфікація була одна, яка була підписана, інші специфікації не були підписані, отже ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України неможливо застосувати, тому просить суд залишити позов без розгляду.

До відзиву на позовну заяву відповідач надав копію наказу №132 від 02.08.2010р., копію свідоцтва про державну реєстрацію відповідача, копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на відповідача, копію протоколу №10/09 від 22.10.2009р., копію специфікації №1 від 14.09.2009р. та довіреність від 02 серпня 2010 року.

Суд надані документи долучає до матеріалів справи.

Крім того, разом з відзивом відповідачем було надано клопотання про перенесення розгляду справи, у зв`язку з перебування представника відповідача у щорічній відпустці та неможливістю зібрання всіх доказів по справі з метою об`єктивного дослідження обставин справи.

Суд, розглянувши дане клопотання, відхиляє його з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи те, що строк вирішення спору по справі №60/181-10 спливає 25 серпня 2010 року та стороною не заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору до 15 днів, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки у суду відсутні правові підстави для відкладення розгляду справи за межами 2-х місячного строку, встановленого ч.1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що згідно ч.5 ст. 65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Таким чином, суд вважає, що відповідач мав можливість направити у судове засідання іншого представника, зокрема керівника.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 08 вересня 2009 року було укладено договір №008 купівлі - продажу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., Продавець (позивач) зобов`язується виготовити та передати у власність Покупця (відповідача) продукцію, в подальшому викладенні іменовану товар, а відповідач зобов`язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Згідно п.2.1. Договору кількість товару, його асортимент та ціна за одиницю товару узгоджується сторонами додатково і вказується в специфікаціях до даного договору та накладних. Кількість поставленого товару може відрізнятися від замовленого на +-12%.

Як вбачається із матеріалів справи між сторонами було підписано специфікацію №1 до спірного договору від 14 вересня 2009 року на поставку товару на загальну суму 107812,80 грн. Згідно п.1.3. даної специфікації оплата партії товару відбувається шляхом: 75% попередньої оплати на основі рахунку, згідно підписаної специфікації, 25% - на протязі 10 календарних днів з моменту поставки.

Крім того, в матеріалах справи наявна специфікація №2 від 19 жовтня 2009 року на поставку товару на суму 108415,82 грн. та №3 від 16 листопада 2009 року на поставку товару на суму 48198,82 грн., яка не підписана з боку відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що позивач за вказаним договором згідно специфікації №2 від 19 жовтня 2009 року на поставку товару на суму 108415,82 грн. та №3 від 16 листопада 2009 року на поставку товару на суму 48198,82 грн. здійснив поставку відповідачу товару за видатковою накладною № 241 від 22 жовтня 2009 року на суму 108415,82 грн. та видатковою накладною № 279 від 20.11.2009 року на суму 48198,82 грн., всього поставлено відповідачу товару на загальну суму 156614, 64 грн. Товар було отримано відповідачем через уповноваженого представника Омельченко І.О., яка діяла за довіреністю № 495 від 19.11.2009 року.

Факт поставки товару за даним договором також підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними від 21 жовтня 2009 року за № 313, 22 жовтня 2009 року за № 316 та від 20 листопада 2009 року за № 377, а також не спростовується відповідачем.

          Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.5.1. Договору розрахунки між сторонами здійснюються в Українській національній валюті гривнях, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача. Пунктом 5.2. Договору встановлено, що умови оплати кожної партії товару узгоджуються сторонами окремо та вказуються в специфікаціях до договору.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не було підписано специфікації №2 від 19 жовтня 2009 року на поставку товару на суму 108415,82 грн. та №3 від 16 листопада 2009 року на поставку товару на суму 48198,82 грн., тому суд вважає, що сторони не узгодили строк оплати товару, який визначений у цих специфікаціях, а саме відповідно до вказаних специфікацій оплата товару здійснюється в день поставки товару.

Твердження відповідача стосовного того, що між сторонами існувала домовленість на оплату товару після використання всього товару, суд вважає безпідставними та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Судом також встановлено, що відповідач частково сплатив вартість поставленого за вищезазначеним договором згідно вказаних накладних товар на суму 73204,80 грн., а саме перерахував 21 жовтня 2010 року лише 24724,80 грн. та 16 листопада 2009 року - 48480,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Таким чином, відповідачем залишилась несплачена вартість товару в сумі 83409,84 грн.

08 червня 2010 року позивачем було направлено відповідачу претензію №06/08-4 від 08 червня 2010 року, в якій позивач повідомляє відповідача про необхідність сплатити суму боргу у розмірі 83864,40 грн., що виникла за договором №008 купівлі - продажу від 08.09.2009р. в термін до 15.06.2010 року.

Дана претензія була направлена відповідачу 08 червня 2010 року, що підтверджується поштовим чеком та описом вкладення.

Відповідач вартість, отриманого товару в сумі 83409,84 грн. не сплатив, відповіді на претензію не надав.

За таких обставин, на час звернення позивача з позовом відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 83409,84 грн., що підтверджено матеріалами справи.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 83409,84 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Заявлене відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про залишення позову без розгляду суд відхиляє як безпідставне та необґрунтоване, оскільки ст. 81 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав залишення позову без розгляду, тому викладені у відзиві на позовну заяву обставини не є тими правовими підставами, при наявності яких у суду є підстави для залишення позову без розгляду.

Врешті частині позову щодо стягнення суми боргу у розмірі 454,56 грн. суд відмовляє, оскільки дана сума заявлена до стягнення безпідставно.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 834,10 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 234,72 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 65, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Клопотання відповідача про перенесення розгляду справи - відхилити.

Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду - відхилити.

Позов задовольнити частково в сумі 83409,84 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" (63403, Харківська область, м. Зміїв, вул. Таранівське шосе, 5, п/р №26004000645011 в філії ХД "Індекс - Банк", м. Харків, МФО 350619, ідентифікаційний код 25466691) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр - Опт - Сервіс" (01054, м. Київ, вул. Воровського, 32, р/р №26009301700961 в АКБ "Золоті ворота", м. Київ, МФО 300238, ідентифікаційний код 24374248) заборгованості в розмірі 83409,84 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 834,10 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,72 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті частині позову в сумі 454,56 грн. відмовити.

Суддя

Повний текст рішення по справі №60/181-10 підписано 19 серпня 2010 року.