Рішення № 10921744, 09.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2010 р. Справа № 57/131-10

вх. № 6492/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Гвоздік О.І., дов. №48 від 01.06.2010р.

Представник відповідача - не з"явився.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агенство комплексної безпеки "Стелс" м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП Люботинське", м. Харків

про стягнення 13843,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агентство комплексної безпеки "Стелс" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача – ТОВ «ВКП Люботинське» заборгованості в сумі 13392,00 грн. та пені в сумі 451,54 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків за договором про охорону об`єкта №13-11/09 від 24.11.2009р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 липня 2010 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 09 серпня 2010 року о 12:00.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні, надав через канцелярію суду витребувані судом документи (вх. № 15566,15528, 15416), які судом долучені до матеріалів справи.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 04.08.2010 року, місцезнаходження відповідача – 61172, м. Харків, вул.. Зубарєва, буд. 47 кв. 89, саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву, проте ухвала суду від 20.07.2010 року повернулась на адресу суду.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач – ТОВ «ВКП Люботинське» належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 09 серпня 2010 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

24 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю агентством комплексної безпеки "Стелс" (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКП «Люботинське» (відповідачем у справі) було укладено договір № 13-11/09 про охорону об'єкту.

Відповідно до п.1.1. розділу І даного договору “замовник” (відповідач по справі) передає, а “охорона” (позивач по справі) приймає під охорону цілісний майновий комплекс відповідача, що розташований за адресою: вул. Курортна,1, м. Люботин, Харківський район, Харківська область.

Факт прийняття позивачем об’єкту під охорону підтверджується актом (додаток № 1 до договору).

Відповідно до п.6.1. розділу VI зазначеного договору оплата за договором здійснюється відповідачем щомісячно, шляхом попередньої оплати, не пізніше 10 числа поточного місяця в сумі 7440,00 грн.

22 лютого 2010 року між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода № 1 до договору про охорону об'єкта № 13-11/09 від 24.11.2009 року, у відповідності до якої сторони домовились, що плата за охорону здійснюється щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця в сумі 8928,00 грн..

Позивач свої зобов’язання за договором охорони 13-11/09 від 24.11.2009 року виконав в повному обсязі, так як прийняв під охорону об'єкти відповідача та здійснював охорону.

За весь термін охорони з 07.12.2009 р. по 15.06.2010 р. позивач надав послуги охорони відповідачу на загальну суму 52128,00 грн., проте, відповідачем було сплачено за надані послуги 38736,00 грн. Як свідчать матеріали справи, акти здачі-приймання робіт № 204 від 30 квітня 2010 року за надані позивачем охоронні послуги в квітні 2010 року на суму 8982,00 грн. та № 310 від 15 червня 2010 року за надані позивачем охоронні послуги в червні 2010 року на суму 4464,00 грн. надіслані на адресу відповідача, та у відповідності до п. 3.1.10 договору є прийнятими. Окрім того акт здачі-приймання робіт № 204 від 30 квітня 2010 року підписаний сторонами.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість за квітень 2010 року та червень 2010 року у розмірі 13392,00 грн.

У зв’язку з простроченням відповідачем оплат за надані охоронні послуги, договір про охорону об'єкта № 13-11/09 від 24.11.2009 року було розірвано 15 червня 2010 року, згідно листа ТОВ агентства комплексної безпеки "Стелс" № 57 від 10.06.2010 року та на підставі пунктів 9.3, 9.4 договору охорони.

Актом про зняття об'єкта з охорони підтверджено факт зняття співробітників охорони з охоронюваного об'єкту з 15 червня 2010 року.

На момент прийняття рішення по справі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України За договором про надання послуг одна сторона (виконавець)зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін прийняті послуги за договором № 13-11/09 про охорону об’єкту від 24.11.2009 року за квітень 2010 року та червень 2010 року не сплатив.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання за надані послуги по договору № 13-11/09 про охорону об’єкту від 24.11.2009 року, який був укладений між сторонами по справі.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 13392,00 грн. заборгованості за надані послуги за квітень 2010 року та червень 2010 року, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Пунктом 7.3. договору у разі несвоєчасної або неповної оплати за послуги охорони відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення сплати охоронних послуг позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за період з 10.04.2010 року по 30.06.2010 року склала 451,54 грн.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку про стягнення з відповідача пені у сумі 451,54 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 11,15,16,525,526,530,546,548,549,598,610,611,612,625,629,901,903, Цивільного кодексу України,ст..ст..173,174,179,193,198,343,Господарського кодексу України ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 75,ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційного підприємства Люботинське" (61172, м. Харків, вул.. Зубарєва, 47, кв. 89, р/р 26063011806 в Першій Харківській філії АКБ «Базис» у м. Харкові, МФО 351599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство комплексної безпеки "Стелс" (61153, м. Харків, пр. 50 років ВЛКСМ, 34, кв. 60, код 31236203, р/р 26005310014601, в ФАБ "Південний", МФО 350761) 13392,00 грн. боргу, 451,54 грн. пені, 138,44 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 16 серпня 2010 року

справа № 57/131-10