Рішення № 10921701, 10.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2010 р. Справа № 63/183-10

вх. № 6077/5-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Семенкова Н.В., довіреність № 10/с від 22.04.2010 року; відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Балаклійські аграрні інвестиції-2010", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", м.Харків

про стягнення 6739,07 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 6739,07 грн., з яких: 6555,00 грн. передплата за непоставлений товар, 184,07 грн. неустойки, що виникла внаслідок не належного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки № 05/05 від 05.05.2010 року. Позов обґрунтований статтями 16, 526, 549, 693, 712 ЦК України та статтями 173, 174, 179, 193, 216, 230, 231, 232 ГК України. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

06.08.2010 року до господарського суду від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, в яких він вказує на те, що після подачі позову до суду відповідач частково повернув передплату за непоставлений товар у сумі 912,50 грн., в зв'язку з чим позивач уточнює свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 5642,50 грн. передплати за непоставлений товар, 288,90 грн. неустойки за затримку поставки товару, витрати по оплаті державного мита та ІТЗ судового процесу. В частині стягнення 912,50 грн. основного боргу просить провадження у справі припинити в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Суд, дослідивши заяву, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (зі змінами та доповненнями відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI), позивач має право до початку розгляду справи по суті змінити підставу або предмет позову, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

В судовому засіданні 10.08.2010 року представник позивача підтримує позов у повному обсязі, з урахуванням наданих уточнень.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

05.05.2010 року між сторонами був укладений договір поставки № 05/05 (надалі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товар (мінеральні добрива - карбамід у мішках (50кг) загальною кількістю 2,3 т на суму 6555,00 грн. (аркуші справи 10-12).

Відповідно до пункту 4.1 договору, оплата товару здійснюється покупцем (позивач по справі) прямим банківським перерахуванням на поточний рахунок постачальника (відповідач по справі) на підставі виставленого рахунку-фактури.

Відповідно до п. 3 додатку до договору № 1 від 05.05.2010 року оплата товару здійснюється на умовах 100% передплати на протязі 2-х банківських днів з моменту підписання договору.

Відповідно до платіжного доручення № 13 від 06.05.2010 року (аркуш справи 14) та на підставі рахунку-фактури № СФ-0000040 від 05.05.2010 року (аркуш справи 13) позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 6555,00 грн.

Пунктом 4 додатку до договору № 1 від 05.05.2010 року визначено, що строк поставки товару - 12 травня 2010 року.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару не виконав та товар не поставив.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору визначено, що у разі порушення строків поставки відповідач виплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку неустойки вбачається, що позивачем розрахунок здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства.

Позивачем надані до суду банківські виписки, які свідчать про часткове повернення відповідачем попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 912,50 грн.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 912,50 грн. попередньої оплати за непоставлений товар.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6555,00 грн. передплати за непоставлений товар та 288,90 грн. неустойки обґрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, а частина боргу сплачена ним після подачі позову до суду, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Прийняти уточнення та доповнення до позовної заяви.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 912,50 грн. попередньої оплати за непоставлений товар.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" (61057, м. Харків, вул. Римарська, 16, кв. 13, п/р 26005000063405 в ПуАТ "СЕБ БАНК" м. Києва, МФО 300175, код ЄДРПОУ 34862614) на користь Приватного підприємства "Балаклійські аграрні інвестиції-2010" (юр. адреса: 64264, Харківська область, Балаклійський район, с. Гусарівка, вул. Миру, 105; поштова адреса: 61002, м. харків, вул. Мельникова, 2; п/р 26008273701900 в АТ "УкрСиббанк" м. Харкова, МФО 351005, код ЄДРПОУ 36598207) - 6555,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 288,90 грн. неустойки, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складений та підписаний 11 серпня 2010 року