Рішення № 10921686, 10.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2010 р. Справа № 60/172-10

вх. № 5582/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - не з`явився

1-го позивача - не з`явився

2-го позивача - Заварзіної Н.М., довіреність №4

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Чугуївського міжрайонного прокурора Харківської області, м. Чугуїв в інтересах держави в особі Чугуївської міської ради Харківської області та Комунального підприємства "Чугуївтепло", м. Чугуїв

до Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, смт. Кочеток

про стягнення 3219,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Чугуївський міжрайонний прокурор Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Чугуївської міської ради Харківської області (1-ий позивач) та Комунального підприємства "Чугуївтепло" (2-ий позивач) про стягнення з відповідача - Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 суми основного боргу у розмірі 2742,87 грн. пені у розмірі 227,34 грн., інфляційних втрат в сумі 216,45 грн. та 3% річних в сумі 33,19 грн., що виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті за спожиту теплову енергію згідно договору №320 від 14 серпня 2008 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 червня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10 серпня 2010 року о 10:20 годині.

Прокурор та 1-й позивач у призначене судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6102206803087, №6102206800533, №6102206800482, витребувані попередньою ухвалою суду документи не представили, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач також в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102206800550. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Представник 2-го позивача надав заяву про уточнення позовних вимог (вх.15693), відповідно до якої, посилаючись на часткову сплату відповідачу суми боргу у розмірі 500,00 грн., просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 2742,87 грн., пеню у розмірі 227,34 грн., інфляційних втрат у розмірі 216,45 грн. та 3% річних у розмірі 33,19 грн.

Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву 2-го позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням зменшених позовних вимог.

Крім того представник 2-го позивача надав супровідним листом копію довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на 2-го позивача та копію довіреності №4.

Суд надані документи приймає та долучає до матеріалів справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника 2-го позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між 2-м позивачем та відповідачем 14 серпня 2008 року було укладено договір №320 про постачання теплової енергії.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до умов договору, а саме п.1, за цим договором Енергопостачальна організація (2-й позивач) бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві (відповідачу) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п.2.1. Договору теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно додатка 1а, 1б, 1в до цього договору у вигляді гарячої води або водяної пари на такі потреби: опалення та вентиляцію; гаряче водопостачання; технологічні потреби.

Згідно п.3.2.2. Договору відповідач зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п.6.1. Договору розрахунку за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Згідно п.6.3. Договору відповідач за 15 днів до початку розрахункового періоду своїм дорученням самостійно сплачує 2-му позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 14 серпня 2009 року.

Пунктом 10.4. Договору встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

При таких обставинах, з урахуванням відсутності письмових заперечень сторін щодо продовження строку дії договору, суд приходить до висновку, що станом на момент розгляду справи спірний договір діє до 14 серпня 2010 року.

Як вбачається із матеріалів справи, 2-й позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставляв відповідачу теплову енергію та направляв відповідачу рахунки К20800-2561 від 30.11.2009р. на суму 1179,46 грн., К20800-2561 від 31.12.2009р. на суму 2153,21 грн., К20800-2561 від 31.01.2010р. на суму 3346,49 грн., К20800-2561 від 28.02.2010р. на суму 2304,17 грн. та К20800-2561 від 31.03.2010р. на суму 120,78 грн. Всього за вказаний період відповідачем було спожито теплової енергії на суму 9104,11 грн.

Відповідач свої зобов`язання по оплаті за поставлену теплову енергію виконав частково, з урахуванням чого за період з листопада 2009 року по березень 2010 року станом на момент розгляду справи виникла заборгованість в сумі 2242,87 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед 2-й позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позов прокурора в частині стягнення коштів в сумі 2242,87 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того прокурор просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 227,34 грн., інфляційні втрати у розмірі 216,45 грн. та 3% річних у сумі 33,19 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.2.2. Договору відповідач несе відповідальність за, зокрема, несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня на користь 2-го позивача в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується, починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування позивачем пені станом на 15.06.2010р., суд встановив, що наданий розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 227,34 грн. підлягають задоволенню.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 33,19 грн. та інфляційний в сумі 216,45 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача належить стягнути до Державного бюджету України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 102 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 гривень.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Позов задовольнити повністю в сумі 2719,85 грн.

Стягнути з Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_2 в Харківському ГРУ "Приватбанк", МФО 351533, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, 15, р/р №260393013355 в ВАТ Державний Ощадний банк України, МФО 3502229, ідентифікаційний код 35944142) основний борг в сумі 2242,87 грн., пеню в сумі 227,34 грн., 3% річних в сумі 33,19 грн., інфляційні втрати в сумі 216,45 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_2 в Харківському ГРУ "Приватбанк", МФО 351533, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держбюджету України, одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002 код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011, держмито в сумі 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_2 в Харківському ГРУ "Приватбанк", МФО 351533, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держбюджету України (рахунок № 31219264700002, код бюджетної класифікації доходів бюджету (КБКД) 22050003, символ звітності 264, отримувач: УДК у м.Харкові ГУДКУ у Харківській області, код ЄДРПОУ: 24134490, МФО банку: 851011, банк отримувача ГУДКУ у Харківській області) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення по справі №60/172-10 підписано 12 серпня 2010 року.