Рішення № 10921258, 20.08.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2010 р.Справа № 18/57-1090 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув матеріали справи:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Кампус Коттон Клаб" вул. Димитрова, 6, м. Київ

до відповідача Теребовлянської обласної комунальної центральної районної аптеки №55 вул. Паращука, 2, м. Теребовля, Тернопільська область

про cтягнення заборгованості в розмірі 7 664,41 грн., з яких: 7 016,39 грн. - основний борг, 565,04 грн. - пені, 82,98 грн. - 3% річних.

За участю представників сторін:

позивача: Степаненко О.К. –директор Тернопільської філії, довіреність № 17/10-Трн від 25.12.2009 р.

відповідача: не з’явився.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Кампус Коттон Клаб" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –Теребовлянської обласної комунальної центральної районної аптеки №55 про cтягнення заборгованості в розмірі 7 664,41 грн., з яких: 7 016,39 грн. - основний борг, 565,04 грн. - пені, 82,98 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач взяті на себе визначені умовами договору купівлі-продажу №19 від 03.05.2009 р. зобов’язання виконав не належним чином, зокрема не провів розрахунок за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі. В підтвердження викладеного додає вищезазначений договір, видаткові накладні № РТрн-2390 від 24.12.2009 р., № РТрн-1 від 04.01.2010 р., № РТрн-18 від 05.01.2010 р., РТрн-29 від 06.01.2010 р., № РТрн-76 від 14.01.2010 р., генеральну довіреність № 7, досудове попередження № 1/081/2-юр від 02.03.2010 р., інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судове засідання не прибув, хоча про час і місце слухання був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень із датами вручення 05.07.2010 р. та 16.08.2010 р., а тому суд розглядає справу згідно вимог ст. 75 ГПК України за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

03.05.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Кампус Коттон Клаб" (надалі продавець) та Теребовлянською обласною комунальною центральною районною аптекою №55 (надалі покупець) був укладений договір купівлі-продажу, за яким продавець зобов’язується передати покупцю товари окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що погоджуються сторонами в накладних, які є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених договором (п. 1.1. договору).

Ціни на товар визначаються сторонами в накладній на момент передачі партії товару (п. 1.2. договору).

Згідно п. 3.2. договору покупець зобов’язаний провести повний розрахунок за кожну партію товару шляхом 100% передплати, або, за згодою сторін, після приймання отриманої партії товару на складі продавця, протягом встановленого сторонами в накладній строку розрахунків.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу –однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Кампус Коттон Клаб" передало, а Теребовлянська обласна комунальна центральна районна аптека №55 прийняла згідно:

-          накладної № РТрн-2390 від 24.12.2009 р. товар на суму 3 136,53 грн.;

-          накладної № РТрн-1 від 04.01.2010 р. товар на суму 702,62 грн.;

-          накладної № РТрн-18 від 05.01.2010 р. товар на суму 466,56 грн.;

-          накладної № РТрн-29 від 06.01.2010 р. товар на суму 797,78 грн.;

-          накладної № РТрн-76 від 14.01.2010 р. товар на суму 1 912,90 грн., а всього на суму 7 016,39 грн.

Товар був прийнятий завідувачем Теребовлянської обласної комунальної центральної районної аптеки №55 Чайковським І.Б., на підставі генеральної довіреності № 7, дійсної з 03.05.2009 р. по 03.05.2010 р.

Строк оплати товару, згідно п. 3.2. договору, встановлено в кожній накладній окремо, а саме: у накладній № РТрн-2390 від 24.12.2009 р. –13.01.2010 р., у накладній № РТрн-1 від 04.01.2010 р. –24.01.2010 р., у накладній № РТрн-18 від 05.01.2010 р. –25.01.2010 р., у накладній № РТрн-29 від 06.01.2010 р. –26.01.2010 р., у накладній № РТрн-76 від 14.01.2010 р. –03.02.2010 р. Втім, як стверджує позивач та підтверджено матеріалами справи, оплата за отриманий товар проведена не була, у відповідача існує прострочена заборгованість у розмірі 7 016,39 грн.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача досудове попередження № 1/081/2-юр від 02.03.2010 р., з вимогою про погашення заборгованості за отриманий товар та сплату штрафних санкцій, яке залишене відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки, доказів погашення основної суми боргу в розмірі 7 016,39 грн. відповідачем не надано, а судом не здобуто, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані відповідачем.

В силу приписів ст. ст. 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язків.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2. договору сторони визначили, що у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою продавця сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, що нараховується на несплачену суму за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення.

Згідно поданого позивачем розрахунку сума пені за порушення відповідачем терміну оплати товару за період з 13.01.2010 р. по 15.06.2010 р. становить 565,04 грн., сума 3% річних за цей же період становить 82,98 грн.

Розглянувши представлений розрахунок пені, 3% річних, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Теребовлянської обласної комунальної центральної районної аптеки №55 (вул. Паращука, 2, м. Теребовля, Тернопільська область, ідентифікаційний код 01979718, п/р 26004060314353 в Тернопільській філії КБ "Приватбанк", МФО 338783) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Кампус Коттон Клаб" (вул. Димитрова, 6, м. Київ, ідентифікаційний код 23721570, п/р 260033017459 у ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012):

-          7 016 (сім тисяч шістнадцять) грн. 39 коп. боргу;

-          565 (п’ятсот шістдесят п’ять) грн. 04 коп. пені;

-          82 (вісімдесят дві) грн. 98 коп. 3% річних;

-          102 (сто дві) грн. державного мита;

-          236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання –21 серпня 2010 р., через місцевий господарський суд.

Суддя