Рішення № 10920799, 18.08.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2010 р. Справа № 14/126

за позовом Підприємця ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсель"

про стягнення заборгованості в сумі 24 200 грн. 00 коп.

Суддя

Представники:

Від позивача : представник по довіреності ОСОБА_3

Від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсель". Позивач просить стягнути з відповідача 24 200, 00 грн. заборгованості за отримані по договору купівлі-продажу від 25 березня 2010 року товари.

Позивач у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Ухвала суду від 05 серпня 2010 року про порушення провадження у даній справі та прийняття позовної заяви до розгляду була направлена відповідачу на адресу, яка зазначена у Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 № НОМЕР_2, що знаходиться у матеріалах справи (АДРЕСА_1,). Така ж адреса відповідача зазначена і у Довідці № 29-16/6843 від 12.03.2010 року про взяття на облік платника податків (а. с. 10). За зазначеною адресою конверт, направлений відповідачу повернувся до господарського суду Рівненської області з відміткою пошти про те, що Товариство з обмеженою відповідальність "Айсель" по даній адресі не значиться.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 року № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" зазначено, що законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У пункті 4 інформаційного листа від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" Вищий господарський суд зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, враховуючи те, що відповідач не довів до відома суду та позивача про зміну свого місцезнаходження, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та відзиву з його боку за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані позивачем та третьою особою, а також зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються вимоги позивача, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

25 березня 2010 року між субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айсель" укладено договір купівлі-продажу товару відповідно до якого позивач зобовязався продати відповідачу товари (11 нерозкладних столів та 75 столових стільців), а відповідач прийняти і оплатити їх в наступному порядку:

- розрахунок за стіл нерозкладний в кількості 11 штук в сумі 4 400, 00 (чотири тисячі чотириста) гривень повинен був бути здійснений до 31 березня 2010 року;

- розрахунок за стілець столовий в кількості 75 штук на суму 24 750, 00 (двадцять чотири тисячі сімсот пятдесят) гривень повинен був бути здійснений до 28 травня 2010 року.

В виконання взятих на себе зобовязань, 25 березня 2010 року за накладною № 17 субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 було передано ТОВ "Айсель" 11 стільців кухонних та 60 стільців столових на загальну суму 24 200,00 грн. Товари за накладною № 17 були отримані особисто ОСОБА_4, яка згідно довідки № 29-16/6843 від 12.03.2010 року про взяття на облік платника податків (а. с. 10) є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсель". Також як директор відповідача ОСОБА_4 значиться у договорі купівлі-продажу товару від 25 березня 2010 року. Відтак суд вважає факт передачі товару відповідачу доведеним.

Продаж здійснено на умовах самовивозу товару зі складу СПД ОСОБА_1 за рахунок відповідача, згідно з пунктом 2.1. договору купівлі-продажу товару від 25.03.2010 року.

Відповідно до статей 691, 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, в строк встановлений договором купівлі-продажу.

Всупереч даній нормі кошти за товар відповідачем не сплачені, внаслідок чого за ним рахується заборгованість в сумі 24 200, 00 грн.

Такі дії відповідача суперечать статтям 525 та 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій передбачених договором.

Таким чином суд прийшов до висновку, що позов підприємця ОСОБА_1 правомірний, ґрунтується на договорі та законі, а відтак підлягає до задоволення.

На відповідача покладаються судові витрати на підставі частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, так як спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсель" (33028, м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 22, ідентифікаційний код юридичної особи 37022889) на користь підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 р/р НОМЕР_3 в РФ ЗАТ КБ "Приватбанк" м. Рівне, МФО 333391, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 24 200 грн. 00 коп. заборгованості за отримані по договору купівлі-продажу від 25 березня 2010 року товари, 242 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя