Рішення № 10920365, 16.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2010 р.Справа № 24/40-10-1217 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-УКРАЇНА";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АПМ-Профіль";

про стягнення 7442,42 грн.

Суддя          О.Ю. Оборотова

Представники:

від позивача: Шиша О.Л. на підставі довіреності № 6 від 31.12.2009 р.

від відповідача: не з’явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-УКРАЇНА" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АПМ-Профіль" про стягнення 7442,42 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.03.2010 року було порушено провадження по справі № 24/40-10-1217.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.05.2010 р. строк розгляду справи було продовжено до 17.06.2010 р.

Представник відповідача в судові засідання не з’являвся, відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалам відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, що мають значення для справи, - суд встановив:

Між Філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-УКРАЇНА" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АПМ-Профіль" (покупець) було укладено договір поставки № 30002/08 від 01.01.2008 р.

Відповідно до п. 1.1. даного договору Постачальник здійснює підприємницько-технологічну комплектацію Покупця товарами, що входять до складської програми Постачальника.

Пунктом 1.2. договору поставки № 30002/08 від 01.01.2008 р. передбачено, що Постачальник зобов’язується поставляти Покупцю товар згідно з прийнятою до виконання заявкою (специфікацією) і у встановлений цим Договором термін, Покупець зобов’язується приймати і оплачувати товар, який поставляє Постачальник.

01.01.2008 року між сторонами було укладено додаток № 2 до договору поставки № 30002/08 від 01.01.2008 р. (Умови надання комерційного кредиту).

У п. 1. додатку до договору зазначено, що постачальник надає Покупцю комерційний кредит –відстрочку платежу на 14 календарних днів з моменту відвантаження товару на суму не більше 6000 гривень, а Покупець зобов’язується своєчасно проводити оплату та виконувати інші умови комерційного кредиту.

Позивач, відповідно до умов договору, поставляв відповідачу товар, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії видаткових накладних № 15513-Одс від 23.12.2008 р. на суму 2712,32 грн. та № 15178-Одс від 12.12.2008 р. на суму 3230,76 грн. Товар отримувався на підставі генеральної довіреності № 2 від 15.01.2008 р., копія якої міститься у матеріалах справи.

Але, як зазначає у позовній заяві позивач, відповідач розраховувався за поставлений Товар не в повному обсязі, а лише у сумі 1120,24 грн. за видатковою накладною № 15178-Одс від 12.12.2008 р.

Отже, на момент подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем складає 4822,84 грн., а саме 2712,32 грн. не сплачені за видатковою накладною № 15513-Одс від 23.12.2008 р. та 2110,52 грн. залишок за видатковою накладною № 15178-Одс від 12.12.2008 р.

Своїми діями відповідач порушив вимоги не лише Договору, але й ст. 525 ЦК України, якою встановлено заборону односторонньої відмови від виконання зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання зобов’язані виконувати господарські зобов’язання належним чином, у відповідності з законом, іншими правовими актами, договором.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню основна заборгованість за договором поставки № 30002/08 від 01.01.2008 р. у сумі 4822,84 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму інфляції –689,663 грн., 3 % річних у сумі 169,58 грн. та пеню у розмірі 1760,34 грн.

Щодо стягнення суми інфляції та 3 % річних слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.3 зазначеного додатку крім сплати пені Покупець має відшкодовувати Продавцю завдані йому збитки. Розмір основної заборгованості підлягає збільшенню на індекс інфляції, встановлений Держкомстатом України, за період прострочення.

Також, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції у розмірі 689,663 грн. та 3 % річних у сумі 169,58 грн. на думку суду цілком обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1760,34 грн. Щодо стягнення пені у розмірі 1760,34 грн. слід зазначити наступне.

Пунктом 5.2 додатку № 2 до договору поставки № 30002/08 від 01.01.2008 р. передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару більше 30-ти календарних днів Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати товару. Але, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно вказаної статті Закону визначається верхня межа розміру пені і у випадку, передбачення пені договором і цей розмір обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня.

Відповідно до інформаційного лита Вищого господарського суду України від 11.04.2005 N 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»(зі змінами) –господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Позивача неодноразово було зобов’язано обґрунтувати нарахування пені відповідно до чинного законодавства, але на час винесення рішення позивача не надав обґрунтування нарахування пені належним чином.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В зв’язку з чим, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1760,34 грн.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було доведено та надано документальних доказів які б спростували позовні вимоги позивача.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають частковому задоволенню, з віднесенням судових витрат на відповідача відповідно задоволеним позовним вимогам у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПМ-Профіль" про стягнення 7442,42 грн. –задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПМ-Профіль" (65045, м. Одеса, вул. Тираспільська, 5, код ЄДРПОУ 31116782, п/р № 26009301000027 у ОФ АКБ „Мрія”, МФО 388410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-УКРАЇНА" (0300, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 26, код ЄДРПОУ 31111213, п/р № 26008697144012 в КРД „Райффайзен Банк Аваль” в м. Київ, МФО 322904) 5682,08 грн., а саме: 4822,84 грн. –основного боргу, 689,66 грн. –індекс інфляції та 169,58 грн. –3 % річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПМ-Профіль" (65045, м. Одеса, вул. Тираспільська, 5, код ЄДРПОУ 31116782, п/р № 26009301000027 у ОФ АКБ „Мрія”, МФО 388410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-УКРАЇНА" (0300, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 26, код ЄДРПОУ 31111213, п/р № 26008697144012 в КРД „Райффайзен Банк Аваль” в м. Київ, МФО 322904) державне мито 102,00 грн. та витрати за ІТЗ судового процесу 236,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя