Рішення № 10919293, 16.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

16.08.10                                                                                           Справа№ 25/119

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах Держави в особі

позивач 1:Міністерства транспорту та зв”язку України (м.Київ-135)

позивач 2:Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” від імені якої діє її відокремлений підрозділ “Львівська дирекція залізничних перевезень” (м.Львів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Західтрансбуд” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 162 379,85 грн. Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак Представники сторін:

від прокурора:Барабаш Д.В.-старший помічник Львівського міжрайонного транспортного прокурора

від позивача 1:Не з”явився

від позивача 2: Шевчишин І.З.-представник, довіреність від 01.01.2010 року

від відповідача:Не з”явився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах Держави в особі Міністерства транспорту та зв”язку України (м.Київ-135) та Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” від імені якої діє її відокремлений підрозділ “Львівська дирекція залізничних перевезень” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Західтрансбуд” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 162 379,85 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.06.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 01.07.2010 року. Ухвалою від 01.07.2010 року розгляд справи відкладено до 30.07.2010 року, у зв”язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою від 30.07.2010 року розгляд справи відкладено до 05.08.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 05.08.2010 року розгляд справи відкладено до 16.08.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Прокурор вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.06.2010 року, про відкладення від 01.07.2010 року, від 30.07.2010 року, від 05.08.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 16.08.2010 року прокурор подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 88 433,86 грн. основного боргу та 13 945,99 грн. інфляційних втрат. Позивач 2 заявлене клопотання підтримав.

Прокурор позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Позивач 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.06.2010 року, про відкладення від 01.07.2010 року, від 30.07.2010 року, від 05.08.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №4823003 від 29.06.2010 року, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Позивач 2 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.06.2010 року, про відкладення від 01.07.2010 року, від 30.07.2010 року, від 05.08.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

04.08.2010 року за вх.№14776 позивач 2 подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи на виконання вимог ухвал суду.

16.08.2010 року за вх.№15469 позивач 2 подав клопотання по справі, згідно якого просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 88 433,86 грн. основного боргу та 13 945,99 грн. інфляційних втрат.

Представник позивача 2 позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.06.2010 року, про відкладення від 01.07.2010 року, від 30.07.2010 року, від 05.08.2010 року не виконав повністю, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №4823127 від 29.06.2010 року, №4826347 від 01.07.2010 року, №4957670 від 05.08.2010 року, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

30.07.2010 року за вх.№14439 відповідач подав клопотання до канцелярії суду про призначення колегіального розгляду справи. Ухвалою Голови Господарського суду Львівської області від 30.07.2010 року клопотання ТзОВ “Західтрансбуд” відхилено.

16.08.2010 року за вх.№15468 відповідач подав відзив на позов, в якому наголошує про сплату суми боргу в розмірі 60 000,00 грн. та просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення боргу в розмірі 60 000,00 грн.

Позов розглянуто в присутності прокурора та представника позивача 2 за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 16.08.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Перевіркою, проведеною Львівською міжрайонною транспортною прокуратурою встановлено, що 11.03.2009 року між ДТГО «Львівська залізниця»та ТзОВ «Західтрансбуд»був укладений договір № Л/ДН-1-094 про надання технологічних вікон (далі - Договір), згідно якого залізниця зобов'язувалась надати послуги по наданню технологічних вікон при ремонті автодорожнього моста по вул. Левандівській, а ТзОВ «Західтрансбуд»зобов'язувалось проводити попередню оплату за надані послуги.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків, між ДТГО «Львівська залізниця»та ТзОВ «Західтрансбуд»від 04.01.2010 року № 4 станом на 01.01.2010 року у відповідача перед залізницею наявний борг на загальну суму 198 433, 86 грн. 05.02.2010 року та 19.03.2010 року даний борг був частково погашений на суму 50 000,00 грн.

15.12.2009 року відповідачу була направлена претензія № ДНЮ-284 з вимогою оплатити належні Залізниці платежі, проте відповідь з обґрунтуванням причин відмови від виконання договору Залізниці не надіслано.

Прокурор у позовній заяві наголошує, що відповідно до ст. 903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином, договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Позивачем зобов'язання по Договору виконані повністю, а відповідач, в порушення п. 2.3 та п. 3.1 Договору, ст. 525 ЦК України, ст. 193 ГК України, станом на 12.05.2010 не оплатив вартість наданих послуг в сумі 148 433 грн. 86 коп.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем Договору та простроченням оплати, Залізницею, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано інфляційні втрати на суму 13 945 грн. 99 коп.

В судовому засіданні 16.08.2010 року прокурор подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 88 433,86 грн. основного боргу та 13 945,99 грн. інфляційних втрат. Позивач 2 заявлене клопотання підтримав.

Отже, загальна сума боргу відповідача перед позивачем становить 102 379,85 грн.

Прокурор звертає увагу на те, що Держава зацікавлена в належній поведінці суб”єктів правовідносин, яку вона закріпила у законах та інших нормативно-правових актах. Згідно з рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року, прокурори та їх заступники вправі звертатися до господарського суду з позовними заявами виключно в інтересах держави в особі органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, яким законом надано повноваження органів виконавчої влади.

На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від сплати заборгованості.

Отже, загальна сума заборгованості, за підрахунками позивача, становить 102 379,85 грн.

На час розгляду справи відповідач не подав суду докази повного погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про залізничний транспорт», залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництві України. Із ст. 4 цього ж Закону слідує, що з метою забезпечення державних і суспільних інтересів, свободи підприємництва і формування ринку транспортних послуг, безпеки перевезень, захисту навколишнього природного середовища Кабінет Міністрів України визначає порядок і умови організації діяльності залізничного транспорту та надає підтримку в задоволені потреб залізниці (паливно-енергетичних ресурсах). Залізниця є основною організаційною ланкою на залізничному транспорті. Створення, реорганізація, ліквідація залізниці здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Мінтрансу.

Управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, які належать до загальнодержавної власності здійснюється органом управління залізничного транспорту - Державною адміністрацією залізничного транспорту України, яка підпорядкована Міністерству транспорту та зв'язку України.

Невиконання зобов'язань контрагентами залізниці призводить в умовах економічної кризи до фатального дефіциту фінансування, що позбавляє можливості її належним чином виконувати покладені на неї завдань в галузі залізничного транспорту і загрожує загальнодержавним інтересам в частині невиконання державою (Мінтрансзв'язку України) завдань в цій ж галузі економіки для забезпечення виконання яких створено і має безпосереднє відношення Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» щодо підтримання внутрішніх та зовнішніх транспортно-економічні зв'язків і потреб населення у перевезеннях.

Статтями 73, 136 та 139 Господарського кодексу України встановлено, що Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Отже, Мінтрансзв'язку України, як представник власника, наділений аналогічними правами на захист майнових прав, як і ДТГО «Львівська залізниця», не зважаючи на те, що не є стороною у договірних зобов'язаннях та саме Мінтрансзв'язку України є органом виконавчої влади законних інтересів якого стосується даний спір з огляду на вищенаведене.

Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Статтею 361 даного Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладений обов”язок представляти інтереси Держави в суді у випадках, визначених Законом. Право на звернення прокурора до суду в інтересах Держави передбачено п.6 ч.2 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру”, ст.2 ГПК України, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року. Відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах. Держава зацікавлена в належній поведінці суб”єктів цивільно-правових відносин, яку вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не подав, не представив докази повного погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить –102 379,85 грн.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах Держави в особі Міністерства транспорту та зв”язку України (м.Київ-135) та Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” від імені якої діє її відокремлений підрозділ “Львівська дирекція залізничних перевезень” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Західтрансбуд” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 102 379,85 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Уточнені позовні вимоги - задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Західтрансбуд” (79044, м.Львів, вул.Мельника,8; р/р 26000032418001 АКІБ “Укрсиббанк” м.Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 30478068) на користь Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” від імені якої діє її відокремлений підрозділ “Львівська дирекція залізничних перевезень” (79007, м.Львів, вул.Листопадового Чину,22, р/р 26009005760 в ЛФ АБ “Експрес-банк”, МФО 325956, код ЄДРПОУ 25256137) – 102 379 (сто дві тисячі триста сімдесят дев”ять) грн. 85 коп. – боргу.

3.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Західтрансбуд” (79044, м.Львів, вул.Мельника,8; р/р 26000032418001 АКІБ “Укрсиббанк” м.Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 30478068) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) –1 023 (одну тисячу двадцять три) грн. 79 коп. – державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя