Рішення № 10919274, 25.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.10 Справа № 4/166

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Арія Вин”, м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 2463 грн. 76 коп.

Суддя: Батюк Г.М.

Секретар судового засідання: Макаренко В.А.

в присутності представників сторін:

від позивача не прибув;

від відповідача не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 1145,28 грн., проценти у сумі 227,17 грн., інфляційні збитки у сумі 53,83 грн., пені у сумі 1036,48 грн.

Представник відповідача у засідання суду не зявилися, причини неявки суду не повідомили, жодних клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42,43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому, направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № НОМЕР_2 станом на 30.06.2010, юридична адреса відповідача по справі, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

Заява позивача, яка надійшла до суду 20.08.2010, в порядку ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи, судом відхиляється за необґрунтованістю, оскільки, відповідно до ст. 69 ГПК України процесуальний строк розгляді справи не більше двох місяців з дня отримання позовної заяви., який за даним позовом сплинув 22.08.2010. Справа розглядається за наявними матеріалами

Представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, здану до суду 20.08.2010, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, якою просить суд стягнути з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 1145 грн. 28 коп., інфляційних нарахувань в сумі 208 грн. 44 коп., всього у сумі 1353 грн. 72 коп.

Таким чином, з врахуванням зменшення за заявою позивача про уточнення позовних вимог, здану до суду 20.08.2010, у частині заборгованості, позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 1145 грн. 28 коп., інфляційних нарахувань в сумі 208 грн. 44 коп., всього у сумі 1353 грн. 72 коп.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в :

Заява позивача щодо уточнення (зменшення) позовних вимог судом прийнята та підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1145 грн. 28 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 208 грн. 44 коп.

Новою ціною позову вважати: заборгованість в сумі 1145 грн. 28 коп. та інфляційні нарахування в сумі 208 грн. 44 коп., всього у сумі 1353 грн. 72 коп.( з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що згідно договору поставки № ДАО -000684 від 07.07.2008 (далі за текстом - договір), укладеного між сторонами у справі, позивач зобовязався здійснив відповідачу поставку товару відповідно до заявок замовлень а відповідач прийняти та оплатити вказаний товар ( п. 1.1).

Згідно з п. 5.1 договору розрахунок за поставлений товар здійснюються не пізніше 14 діб з моменту поставки товару покупцю.

Позивач на виконання умов договору здійснив поставку відповідачу товару, відповідно до видаткової накладної № АС -0008102 від 28.11.2008 на суму 1745,28 грн., яка належним чином підписана сторонами у справі.( а.с.16)

Так, в порушення умов договору, відповідач за отриманий товар сплатив частково, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 1145,28 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Відповідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, якщо законом або договором не встановлений інший розмір , що за даним позовом складає інфляційні нарахування за період 13.12.2009 по 12.08.2010 в сумі 208 грн. 44 коп.(з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог).

У звязку з тим, що відповідач не провів оплату за поставлений товар у повному обсязі, тому позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1145 грн. 28 коп., інфляційних нарахувань в сумі 208 грн. 44 коп.( з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог).

Оцінивши за матеріалами справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, позивач відповідно до умов договору поставки № ДАО -000684 від 07.07.2008 поставив відповідачу товар на загальну суму 1745,28 грн., що підтверджено видатковою накладною № АС -0008102 від 28.11.2008 на суму 1745,28 грн., яка належним чином підписана сторонами у справі, а відповідач отримав вказаний товар

( а.с.16), В порушення умов договору відповідач свої зобовязання не виконав, оплату за поставлений товар провів частково, тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 1145 грн. 28 коп. (з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог).

Згідно з п. 5.1 договору розрахунок за поставлений товар здійснюються не пізніше 14 діб з моменту поставки товару покупцю.

Як вбачається з матеріалів справи, товар відповідачем був отриманий 28.11.2008, що підтверджено видатковою накладною № АС -0008102 від 28.11.2008 (а.с.16).

Але, відповідач на час розгляду справи, оплату за отриманий товар не здійснив, тому заборгованість відповідача перед позивачем за даним позовом складає 1145 грн. 28 коп.

Відповідач у засідання суду не прибув, відзив на позовну заяву не надав, справа розглядається за наявним в ній матеріалами.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 1145 грн. 28 коп. (з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог), такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період 13.12.2009 по 12.08.2010 в сумі 208 грн. 44 коп.(з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог), нараховані, відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, обґрунтовано і підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем не оспорюється.

У судовому засіданні 25.08.2010 була оголошена лише вступна та резолютивна частина рішення.

Також, слід звернути увагу позивача на те, що діючим законодавством не передбачено повернення державного мита у разі зміни або уточнення позовних вимог позивачем ( зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526,610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Арія Вин”, вул. Молодогвардійська, 32, м. Київ, код ЄДРПОУ 31851793, заборгованість за поставлений товар в сумі 1145 грн. 28 коп., інфляційні нарахування в сумі 208 грн. 44 коп., витрати по державному миту в сумі 56 грн. 04 коп. та 129 грн. 67 коп. витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення 30.08.2010.

Суддя Г.М.Батюк

Пом.судді Ю.А.Зайцева