Рішення № 10919262, 25.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.10                                                                                 Справа № 4/240

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Схід-Ойл Груп", м. Луганськ

до Приватного підприємства "Фірма "Трайсіл", м. Луганськ

про стягнення 30731 грн. 38 коп.

Суддя: Батюк Г.М.

Секретар судового засідання: Макаренко В.А.

в присутності представників сторін:

від позивача – Клінчев О.А., довіреність № 5 від 02.07.2010;

від відповідача – не пибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 30731 грн. 38 коп. за поставлений товар відповідно до договору купівлі-продажу № 0302 від 03.02.2010.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзив на позовну заяву не надав.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в :

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що згідно договору купівлі-продажу № 0302 від 03.02.2010 (далі за текстом - договір), укладеного між сторонами у справі, продавець (позивач) зобов'язується продати, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити продукцію (будматеріали) згідно накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1 договору).

Позивач виконав свої договірні зобов'язання на суму 30731 грн. 38 коп., що підтверджується накладною № 0402 від 04.02.2010.

Відповідач в порушення п. 2.3 договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі.

За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 30731 грн. 38 коп. за отриманий товар відповідно до договору купівлі-продажу № 0302 від 03.02.2010.

          Оцінивши по матеріалам справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, 03.02.2010 між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 0302. За умовами цього договору продавець (позивач) зобов'язується продати, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити продукцію (будматеріали) згідно накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.1 договору поставка продукції здійснюється протягом 10 днів з моменту підписання договору.

Позивач на виконання п. 2.1 договору здійснив поставку товару на загальну суму 30731 грн. 38 коп. відповідачу, а відповідач прийняв цей товар від позивача, що підтверджується накладною № 0402 від 04.02.2010, яка належним чином підписана сторонами у справі без будь-яких зауважень (а. с. 8).

Відповідно до п. 2.3 договору формою оплати є оплата на розрахунковий рахунок протягом 5 днів з моменту отримання продукції.

Відповідач в порушення умов п. 2.3 договору не здійснив оплату отриманого товару за договором купівлі-продажу № 0302 від 03.02.2010 у повному обсязі у розмірі 30731 грн. 38 коп.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась.

Відповідач не надав письмового відзиву до матеріалів справи.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 30731 грн. 38 коп. згідно договору купівлі-продажу № 0302 від 03.02.2010 такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, в т. ч. актами звірення взаємних розрахунків від 02.08.2010 та від 21.08.2010, які підписані обома сторонами у справі без доповнень та зауважень та скріплені печатками їх підприємств. Отже, сума заборгованості у розмірі 30731 грн. 38 коп. підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

У судовому засіданні 25.08.2010 за згодою представника позивача була оголошена дише вступна та резолютивна частина рішення.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Зайве сплачене державне мито у розмірі 0 грн. 01 коп. сплачене платіжним дорученням № 490 від 05.08.2010 слід повернути позивачу із Державного бюджету України на підставі даного рішення суду, яке скріплене гербовою печаткою суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Трайсіл", м. Луганськ, кв. Олексієва, буд. 9, кв. 7, код ЄДРПОУ 36485086, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Схід-Ойл Груп", м. Луганськ, кв. Героїв Сталінграда, 3/14, код ЄДРПОУ 34579617, заборгованість за поставлений товар в сумі 30731 грн. 38 коп., витрати по державному миту в сумі 307 грн. 31 коп. та 236 грн. 00 коп. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Схід-Ойл Груп", м. Луганськ, кв. Героїв Сталінграда, 3/14, код ЄДРПОУ 34579617, із Державного бюджету України, п/р 31118095700006, банк - ГУДКУ у Луганській області, одержувач - УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, зайве сплачене державне мито у розмірі 0 грн. 01 коп., за платіжним дорученням № 490 від 05.08.2010, що знаходиться в матеріалах справи.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення завірене гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –30.08.2010.

Суддя                                                             Г.М.Батюк

Пом.судді Ю.А.Зайцева