Рішення № 10918800, 19.08.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" серпня 2010 р.Справа № 18/74 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/74

за позовом: приватного підприємства "Олеандр", м. Севастополь

до відповідача: селянського (фермерського) господарства "Прилуцький", с. Олександрівка Маловисківського району Кіровоградської області

про стягнення коштів

Представники сторін:

від позивача - Крамар О.Г., довіреність № 7/7 від 02.01.10 ;

від відповідача - участі не брали ;

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Приватне підприємство "Олеандр" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з селянського (фермерського) господарства "Прилуцький" заборгованості в сумі 5501,31грн., з якої: 3200,00 грн. борг за поставлений товар, 378,00 грн. пені, 787,31 грн. 15% річних, 656,00 грн. індекс інфляції та 480,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки № Ол-01-0096 від 29.09.2008 року.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2010 року заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/74.

Заявою від 19.08.2010 року позивач просить в частині стягнення основного боргу припинити провадження у справі у зв'язку з добровільною сплатою боргу відповідачем, в частині стягнення інших нарахувань - зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 378,00 грн. пені, 550,20 грн. 15% річних, 508,80 грн. інфляційних втрат та 480,00 грн. штрафу.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо прав позивача, господарський суд розглядає вимоги в редакції, викладеній в заяві від 19.08.2010 року.

В судовому засіданні 19.08.2010 року представник позивача позовні вимоги, з урахування заяви від 19.08.2010 року, підтримав.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав.

Поміж тим, відповідач належним чином сповіщений про дату, час і місце проведення судового засідання у справі, про що свідчить повідомлення органу зв'язку, долучене до матеріалів справи (а.с. 12).

Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи наведені норми та з огляду на належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання і фактичну можливість подання ним до суду витребуваних документів, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 18/74 за відсутністю представника відповідача та за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між приватним підприємством "Олеандр" (Продавець) та селянським (фермерським) господарством "Прилуцький" (Покупець) 29.09.2008 року укладено договір поставки № Ол-01-0096 (а.с. 7-8).

За умовами укладеного договору Продавець зобов'язувався передати у власність Покупцеві засоби рослин (Товар), а Покупець - прийняти та оплатити Товар на умовах, передбачених договором (пункт 1.1. Договору).

Строк оплати Товару - не пізніше 07.10.2008 року (п. 2.1. Договору).

Умови договору поставки № Ол-01-0096 від 29.09.2008 року узгоджено між сторонами шляхом його підписання та скріплення печатками підприємств.

Згідно статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № Ол-01-0096 від 29.09.2008 року, позивач поставив відповідачу засоби захисту рослин (герсотил) на суму 3200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № Ол-01-0090 від 30.09.2008 року (а.с.8).

Зазначений Товар отримано особою, уповноваженою на отримання відповідачем за довіреністю ЯПЛ № 459436 від 30.09.2008 року (а.с. 9).

Таке оформлення документів відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 99 від 16.05.1996 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за №293/1318. Так, згідно пункту 2 даної Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Будь-яке заперечення з приводу не отримання товару на загальну суму 3200,00 грн. відповідачем до суду не подано.

Між тим, відповідач визначені договором поставки строки оплати вартості Товару порушив та, як вказує позивач, оплатив Товар 04.12.2009 року. Підтвердженням викладеного є банківська виписка по рахунку (а.с. 17).

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Водночас, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторонами в договорі поставки передбачено сплату Покупцем пені у разі порушення ним строків оплати товару та штрафу у розмірі 15 відсотків від ціни договору у випадку прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості Товару більш ніж 30 днів (п.п. 5.2, 5.4).

З огляду на викладене та враховуючи прострочення відповідачем строку оплати вартості Товару, отриманого ним за накладною № Ол-01-0090 від 30.09.2008 р., є правомірним нарахування позивачем пені в сумі 378,00 грн. за період з 08.10.2008 року по 08.04.2009 року та штрафу в розмірі 480,00 грн. (а.с. 18). Вказані суми підлягають стягненню з відповідача.

Підлягають стягненню з відповідача відсотки річних та інфляційні втрати, які нараховані ним у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України.

Так, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 5.5. договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлення її на рівні 15 % .

Згідно обґрунтованого розрахунку позивача (а.с. 18) з відповідача підлягає стягненню:

інфляційні витрати в розмірі 508,80 грн. за період прострочення платежу з листопада 2008 року по грудень 2009 року;

15 % річних в сумі 550,20 грн. за період прострочення платежу з 08.10.2008 року по 04.12.2009 року.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 917,00 грн., з яких: 378,00 грн. пені, 480,00 грн. штрафу, 550,20 грн. 15% річних та 508,00 грн. інфляційних.

Щодо заяви позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення 3200,00 грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу, господарський суд зазначає наступне.

Припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (відсутній предмет спору) можливе якщо спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Поміж тим, згідно наданих позивачем доказів, сплата відповідачем боргу здійснена 04.12.2009 р., тобто до порушення провадження у даній справі.

Не розцінюється господарським судом заява від 19.08.2010 року як відмова позивача від позову в частині стягнення боргу в сумі 3200,00 грн., що виключає можливість припинення провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, підстави для припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 3200,00 грн. відсутні, а тому господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині у зв'язку зі сплатою відповідачем основної заборгованості до подання позову.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Прилуцький" ( 26243, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Олександрівка, пров. Набережний, 1, код ЄДРПОУ 33418263) на користь приватного підприємства "Олеандр" (юридична адреса: 99011 вул. Гоголя, 2, м. Севастополь; поштова адреса: 99007, вул. Промислова, 7а, код ЄДРПОУ 32265811) - 1917,00 грн., з яких: 378,00 грн. пені, 550,20 грн. 15% річних, 508,80 грн. інфляційних втрат та 480,00 грн. штрафу; а також 19,17 грн. державного мита та 88,41 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                             В.В. Тимошевська

Повне рішення складено 25.08.2010 року.