Рішення № 10918666, 17.08.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" серпня 2010 р.Справа № 6/75 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Кабакової В.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 6/75

за позовом: приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000", м. Київ

до відповідача: фермерського господарства "Родючість", Кіровоградська область, Голованівський район, с. Розкішне,

про стягнення 69595,71 грн

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Крамар О.Г., довіреність № 7/28 від 02.01.2010,

від відповідача - участі не брали.

Приватне підприємство "Хімагромаркетинг 2000" звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з фермерського господарства "Родючість" пені в сумі 1920,24 грн, 15 відсотків річних в сумі 26661,61 грн, штрафу в сумі 11354,75 грн, збитки від інфляції на суму 29659,11 грн, всього: 69595,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару за договором поставки № Х2-01-0238 від 14.05.2007 та додаткових угод № Х2-01-0238ДС1 від 30.05.2007, № Х2-01-0238ДС3 від 04.06.2007 до договору поставки № Х2-01-0238 від 14.05.2007.

Представник позивача в судовому засіданні 17.08.2010 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні по даній справі не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення засідання по справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 3486106 від 03.08.2010 (а.с. 16).

Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Враховуючи наведені норми та з огляду на належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання і фактичну можливість подати ним до суду витребувані документи, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 6/75 за відсутністю представника відповідача та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання договору поставки № Х2-01-0238 від 14.05.2007, укладеного між приватним підприємством "Хімагромаркетинг 2000" (Продавець) та фермерським господарством "Родючість" (Покупець) та додаткових угод № Х2-01-0238ДС1 від 30.05.2007, № Х2-01-0238ДС3 від 04.06.2007 до договору поставки № Х2-01-0238 від 14.05.2007 Продавець передав Покупцеві засоби захисту рослин на загальну суму 75696,50 грн.

Поміж тим, Покупець прийняті на себе зобов'язання належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково на суму 10880,00 грн. Сума заборгованості склала 64816,50 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2009 у справі № 9/61 за позовом приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" до фермерського господарства "Родючість" про стягнення 64816,50 грн позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з фермерського господарства "Родючість" на користь приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" - 64816,50 грн заборгованості, яка виникла із договору поставки № Х2-01-0238 від 14.05.2007 та додаткових угод № Х2-01-0238ДС1 від 30.05.2007, № Х2-01-0238ДС3 від 04.06.2007 до договору поставки № Х2-01-0238 від 14.05.2007.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи ідентичний суб'єктний склад по справі № 9/61 та у даній справі господарський суд вважає доведеним факт несвоєчасного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки № Х2-01-0238 від 14.05.2007 та додаткових угод № Х2-01-0238ДС1 від 30.05.2007, № Х2-01-0238ДС3 від 04.06.2007 до договору поставки № Х2-01-0238 від 14.05.2007.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно правил статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, за статтями 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 20.11.2008 № 01-8/685 "Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України").

Розрахунки за поставлений товар відповідач повинен був здійснювати: відповідно до п. 2.1 Договору - в сумі 880,00 грн не пізніше 16.05.2000; згідно додаткової угоди від 30.05.2007 - в сумі 5971,44 грн не пізніше 20.06.2007, в сумі 53742,96 грн не пізніше 01.11.2007; згідно додаткової угоди від 04.06.2007 - в сумі 15102,10 грн не пізніше 01.11.2007.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2009 по справі № 9/61 виконано відповідачем в повному обсязі лише 19.07.2010, що підтверджено відповідними банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи (а.с. 32-33) та розрахунками позивача.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку відповідачем здійснено розрахунок за отриманий товар на загальну суму 75696,50 грн, наступним чином:

24.05.2007 - 880,00 грн відповідно до банківської виписки Х2-0000181 від 24.05.2007, що встановлено рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2009 у справі № 9/61;

22.10.2008 - 10000,00 грн відповідно до банківської виписки Х2-0000498 від 22.10.2008, що встановлено рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2009 у справі № 9/61;

17.11.2009 - 1690,32 грн відповідно до банківської виписки Х2-0000443 від 17.11.2009;

19.07.2010 - 63126,18 грн відповідно до банківської виписки від 19.07.2010.

Оскільки відповідачем заборгованість була сплачена з порушенням встановлених договором строків, позивач за захистом своїх порушених прав та інтересів звернувся до господарського суду з відповідною позовною заявою про стягнення пені в сумі 1920,24 грн, 15 відсотків річних в сумі 26661,61 грн, штрафу в сумі 11354,75 грн, збитків від інфляції на суму 29659,11 грн.

Господарський суд враховує, що пунктом 5.1 Договору передбачено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару відповідно до чинного законодавства України та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день простроченого платежу.

Умовами договору, а саме п.п. 5.4, 5.5 сторони погодили, що у випадку прострочення зобов'язань передбачених п. 2.1 Договору, більш ніж на 30 днів, Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15 % від ціни договору, а також втрати від інфляції та 15 відсотків річних за весь час прострочення.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 6 статті 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, приписи Господарського кодексу України не містять обмежень щодо визначення пені або штрафу у господарських відносинах та передбачають можливість встановлення їх розміру сторонами у договорі, крім випадків, коли такий розмір встановлено законом.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За вказаною нормою Цивільного кодексу України пеня як різновид неустойки характеризується такою ознакою як застосування у грошових зобов'язаннях. Кваліфікуючими ознаками штрафу є, зокрема, можливість встановлення за будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання.

З наведених вище норм Господарського та Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати пені і штрафу за порушення зобов'язання, як і не прив'язує штраф до конкретного виду правовідносин.

Аналогічну правову позицію стосовно одночасного стягнення пені та штрафу викладено в постановах Вищого господарського суду України № 14/57 від 22.06.2010, № 3/82 від 06.07.2010, № 27/08-10 від 13.07.2010.

Згідно положень частини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, частини 3 статті 6, статті 627 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору та визначені його умов, крім випадків, коли не допускається відступлення в силу закону.

Таким чином, не суперечить вимогам законодавства та відповідає умовам договору і підтверджується матеріалами справи правомірність нарахування позивачем відповідачеві штрафу у розмірі 11354,75 грн, що становить 15 % від суми боргу - 75696,50 грн.

Задовольняючи вимогу про стягнення штрафу, господарським судом враховано співрозмірність заявленої до стягнення суми штрафу з реальними наслідками негативного характеру, яких зазнав позивач, добросовісність позивача, що полягає у належному виконанні ним, як продавцем, своїх зобов'язань за договором поставки № Х2-01-0238 від 14.05.2007 та додаткових угод № Х2-01-0238ДС1 від 30.05.2007, № Х2-01-0238ДС3 від 04.06.2007 до договору поставки № Х2-01-0238 від 14.05.2007, недотримання відповідачем узгодженого між сторонами терміну погашення заборгованості за отриманий товар, відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів до виконання зобов'язання та недопущення його порушення.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені за період з 21.06.2007 по 19.12.2007 в сумі 1920,24 грн (а.с. 10) відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення з фермерського господарства "Родючість" пені в сумі 1920,24 грн, штрафу в сумі 11354,75 грн підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за прострочку виконання зобов'язань за договором № Х2-01-0238 від 14.05.2007 та додатковими угодами № Х2-01-0238ДС1 від 30.05.2007, № Х2-01-0238ДС3 від 04.06.2007 до договору поставки № Х2-01-0238 від 14.05.2007 - 29659,11 грн інфляційних збитків та 26661,61 грн відсотків річних.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору

Пунктом 5.5 Договору сторони узгодили зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили 15 % річних.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 15 відсотків річних в сумі 26661,61 грн за період з 21.06.2007 по 31.05.2010 та збитки від інфляції в сумі 29659,11 грн за період липень - грудень 2007 року, січень-грудень 2008 року, січень - грудень 2009 року, січень - квітень 2010 року.

Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування збитків від інфляції та 15 % річних (а.с. 10-11), господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 29659,11 грн інфляційних збитків та 26661,61 грн 15 % річних заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги господарським судом задовольняються в повному обсязі.

Крім того, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фермерського господарства "Родючість" (25550, Кіровоградська область, Голованівський район, с. Розкішне, код ЄДРПОУ 24714454) на користь приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" (02160, проспект Возз'єднання, 15, м. Київ, код ЄДРПОУ 30369454) - пеню в сумі 1920,24 грн, 15 відсотків річних в сумі 26661,61 грн, штрафу в сумі 11354,75 грн, збитки від інфляції в сумі 29659,11 грн, всього: 69595,71 грн, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 695,96 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити сторонам.

Суддя В. Г. Кабакова

Повне рішення складено 21.08.2010.