Рішення № 109181986, 23.02.2023, Оболонський районний суд міста Києва

23.02.2023 Справа № 756/11516/22

Справа пр. №2/756/1634/23

ун. №756/11516/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2023 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Луценко О.М.,

при секретарі- Гриненко Л.О.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2022 року позивач публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулося до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 3% річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 18.02.2014 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 192/02/2014/0070, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 98010,00 грн. на строк з 18.02.2014 по 17.02.2021року. Процентна ставка за користування кредитом становила 16,6 % річних.

21.09.2016 року Оболонський районний суд м. Києва ухвалив рішення по справі №756/2212/16-ц про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» та стягнув з ОСОБА_1 на користь Банку борг за кредитним договором №192/02/2014/0070 від 18.02.2014 року в розмірі 90864,29 грн., штраф за неналежне виконання договору страхування предмету застави в сумі 7350,75грн. та 1473,23 грн - судові витрати. Рішення суду набуло законної сили 02.10.2016 р.

Станом на день звернення позивачем до суду із даним позовом, боржник не виконав зобов`язання, тобто сума не погашена боржником, таким чином у ПАТ АБ «Укргазбанк» виникло право на звернення до суду із позовом про стягнення 3% річних на прострочену суму боргу.

3 моменту порушення грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням, за період з 12.03.2017 року по 14.04.2019року, Банк нарахував 3% річних у розмірі 11716,91 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості. У зв`язку з чим позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість 3% річних, а також судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність та зазначила, що позов підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзиву на позов, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутності не надавав. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.09.2016 року Оболонський районний суд м. Києва ухвалив рішення по справі №756/2212/16-ц про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» та стягнув з ОСОБА_1 на користь Банку борг за кредитним договором №192/02/2014/0070 від 18.02.2014 року в розмірі 90864,29 грн., штраф за неналежне виконання договору страхування предмету застави в сумі 7350,75грн. та 1473,23 грн - судові витрати. Рішення суду набуло законної сили 02.10.2016р.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином-ст.599 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06. 2019 року у справі № 916/190/18.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.

У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідно до якого йому було надано кредит строком до 17.02.2021року. У зв`язку із цим банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитом.

Таким чином, з ухваленням судом у 2016 році рішення про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором від 18.02.2014р. зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося, відтак, кредитор має право на стягнення з відповідача сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що розмір нарахованих банком 3% складає 11716,91 грн.

Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком 3 % річних та вважає, що дана сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Відповідно дост. 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 грн. 00 коп., слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 261, 267, 524, 526, 530, 533, 549-551, 599, 610-612, 624, 625, 626-628, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК»(зареєстроване місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Єреванська, 1; код ЄДРПОУ 23697280) заборгованість 3 % річних в розмірі 11716 (одинадцять тисяч сімсот шістнадцять) гривень 91 копійки та судовий збір у сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривні 00 (нуль) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Луценко