Рішення № 109181869, 16.02.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/2943/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Зілінської М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернулась представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Басараб Н.В. з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд визначити позивачу додатковий строк два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рахувати з дня набрання рішенням суду законної сили.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер двоюрідний брат позивача - ОСОБА_3 . На випадок своєї смерті ОСОБА_3 склав заповіт, яким все своє майно, в тому числі і частину квартири АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина на частину квартири АДРЕСА_1 .

20 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Дев`ятої державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, проте державний нотаріус постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 у зв`язку із пропущенням строку для прийняття спадщини. Представник позивача зазначає, що 23 листопада 2019 року ОСОБА_1 пошкодила коліно-стопний правий суглоб на нозі та проходила амбулаторне лікування до січня 2020 року. На момент смерті із спадкодавцем також був зареєстрований його рідний брат ОСОБА_2 , який є також співвласником квартири, тобто є таким, що фактично прийняв спадщину. Проте отримати його письмову згоду чи відмову не вдалось за можливе, оскільки його фактичне місце перебування за кордоном. На думку представника позивача, зважаючи на те, що ОСОБА_1 зазнала 23 листопада 2019 року травми, внаслідок якої не могла рухатись через сильний больовий синдром і пошкодження коліно-стопного правого суглобу, на лікування якого витратила два місяці, то в неї існували об`єктивні причини та істотні труднощі для подання заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк з дня смерті.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 червня 2022 року відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання. Витребувано з Дев`ятої київської державної нотаріальної контори завірену належним чином копію спадкової справи №1118/2021, заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . (а.с.32-34)

В підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, її представник - адвокат Басараб Н.В. подала до суду заяву, в якій просила здійснити розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити, також просила судовий збір з відповідача не стягувати (а.с.127). Також подала заяву про уточнення імені відповідача (а.с.128).

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з`явився, подав до суду заяву, якою повідомив суд про те, що йому відомо про поданий ОСОБА_1 позов до нього про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Зазначив, що він визнає позовні вимоги позивача про прийняття спадщини після смерті його рідного брата ОСОБА_3 та визнає її спадкоємцем за заповітом на частину квартири АДРЕСА_1 . Просив проводити розгляд справи за його відсутності. (а.с.86)

Представник третьої особи Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - Костенко В.М. направила до суду пояснення, в яких просила ухвалити справедливе, законне та обґрунтоване рішення, проводити розгляд справи за відсутності третьої особи. (а.с.67-68).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, та ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 08 липня 2011 року ОСОБА_3 склав заповіт, за яким на випадок своєї смерті, заповів усі свої права та обов`язки, які йому належать на момент складання цього заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть належати йому у майбутньому, та усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, в тому числі частину квартири під АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 (а.с.10, 98).

Внаслідок укладення шлюбу 07 листопада 2015 року, ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с. 99-100).

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно із статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві (актовий запис №10275) (а.с.93-зворот).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все належне йому майно.

Відповідач ОСОБА_2 є рідним братом спадкодавця ОСОБА_3 , що підтверджується повними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с.94-95, 118-119).

З 22 грудня 2006 року та на час смерті ОСОБА_3 , спадкодавець та відповідач ОСОБА_2 були зареєстровані за однією адресою (а.с.97-зворот) отже в силу положень ч.3 ст.1268 ЦК України відповідач є таким, що прийняв спадщину, оскільки протягом шестимісячного строку не заявив про відмову від неї, що підтверджується матеріалами спадкової справи (а.с.91-108)

20 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Дев`ятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.91-зворот), проте постановою державного нотаріуса Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Майданник І.В. від 20 грудня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини (а.с.108).

Як убачається з довідки № 314, виданої 23 листопада 2019 року КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, позивачу ОСОБА_1 рекомендовано перебувати на амбулаторному лікуванні за місцем реєстрації по 14 грудня 2019 року, діагноз: травма гомілко-стопного суглобу (а.с.22).

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові

від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються поважними в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17.

Також при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини необхідно враховувати свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Суд також враховує, що згідно положеньч.2 ст. 1272 ЦК України, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч.1 ст.82 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень частин 1, 4 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, а також враховуючи позицію відповідача у справі, який у повному обсязі визнав позовні вимоги, про що подав до суду відповідну заяву, суд убачає підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

За змістом ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Позивач не ставить вимоги про стягнення з відповідача судового збору, про що представником позивача подано до суду відповідну заяву.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 1217, 1220, 1222, 1223, 1233, 1261, 1268-1270, 1272 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 49, 76-82, 89, 141, 200, 206, 209, 247, 258, 259, 263-266, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), третя особа - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) (місцезнаходження: 01001, м.Київ, пер.Музейний, 2-Д), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Перебіг визначеного додаткового строку рахувати з дати набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: