Рішення № 10917678, 23.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/19123.07.10

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Аграна Фрут Україна», м.Винниця

довідкритого акціонерного товариства «Завод дитячого харчування «Салюс», м. Київ

про 176605, 91 грн.

СуддяКопитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача:Федчук Р.П. за довіреністю б/н від 30.11.2009 року

від відповідача:не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграна Фрут Україна»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Завод дитячого харчування «Салюс»про стягнення заборгованості в розмірі 176605, 91 грн., з яких 170082, 36 грн. основний борг, 2106, 98 грн. 3 % річних та 4416, 57 грн. пеня.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відкритим акціонерним товариством «Завод дитячого харчування «Салюс»своїх зобов’язань щодо оплати отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю «Аграна Фрут Україна»товару згідно з Договором купівлі - продажу № 233 –РФН від 25.04.2008 року в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2010 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 08.07.2010 року.

В зв’язку з неявкою представників відповідача розгляд справи відкладався.

23.07.2010 року до загального відділу господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог та зменшення суми позову. В зазначеній заяві позивач вказує на те, що поставка товару за накладною № 006995 від 12.11.2009 року була оплачена відповідачем 22.10.2010 року, а позивач зазначений платіж помилково врахував в рахунок часткової оплати товару за накладною від 29.09.2009 року. Позивач вказує, що зазначені уточнення не зменшили заявлену до стягнення суму основного боргу, при цьому позивач заявив про відмову від позовних вимог в частині стягнення відсотків річних в розмірі 134,82 грн., та пені в розмір 943,73 грн.

З урахуванням заяви про зміну позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 170082, 00 грн. основного боргу, 1972, 16 грн. 3 % річних, 3472, 27 грн. пені.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі (оригінал поштового повідомлення в матеріалах справи), відповідач в судові засідання не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судові засідання, зокрема призначене на 23.07.2010 року суду не відомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 23.07.2010 року від останніх до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.07.2010 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Аграна Фрут Україна», Продавець (надалі по тексту ТОВ «Аграна Фрут Україна», позивач) та відкритим акціонерним товариством «Завод дитячого харчування «Салюс», Покупець (надалі по тексту ВАТ «Завод дитячого харчування «Салюс», відповідач) було укладено договір купівлі –продажу № 233 - РФН (надалі по тексту Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору Продавець зобов’язується передати у власність Покупця фруктовий наповнювач згідно замовлень Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити товар згідно умов Договору.

Пункт 3.1 Договору встановлює, що оплата здійснюється Покупцем за кожну партію товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, згідно банківських реквізитів, вказаних в рахунку, на протязі 30 календарних днів після отримання товару. Датою отримання товару вважається дата відвантаження товару покупцю

Відповідно до умов договору позивач здійснював відповідачеві поставку товару, зокрема згідно наступних накладних:

- № 0000005847 від 29.09.2009 року на суму 58020, 41 грн.;

- № 0000006519 від 23.10.2009 року на суму 42382,14 грн.;

- № 0000000533 від 02.02.2010 року на суму 61666, 65 грн.;

- № 0000000540 від 02.02.2010 року на суму 8013, 16 грн.

Повноваження особи, що отримувала товар від імені відповідача підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБЖ № 569144 від 29.09.2009 року, серії ААА № 208365 від 23.10.2009 року, № 208427 від 02.02.2010 року, № 208427 від 02.02.2010 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов’язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в розмірі 170082,36 грн.

06.07.2010 року сторонами підписано Акт звірки розрахунків згідно якого відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем в розмірі 170082,36 грн.

Станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем не змінилась та складає 170082,36 грн. Зазначений факт підтверджується довідкою за підписами генерального директора та головного бухгалтера позивача та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому суд враховує, що позивачем 23.07.2010 року подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач відмовився від стягнення з відповідача відсотків річних в розмірі 134,82 грн., та пені в розмірі 943,73 грн., в зв’язку з чим провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи встановлений факт підписання та укладання між сторонами договору, згідно якого позивач придбав у відповідача товар.

Судом встановлено, що зазначений товар було придбано відповідачем для використання в господарській діяльності підприємства і відповідно зазначений договір має ознаки договору поставки.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов’язався оплатити отриманий товар на протязі 30 календарних днів після отримання товару, однак в строки встановлені договором в повному обсязі з позивачем не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 170082,36 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Пункт 4.4 Договору встановлює, що у випадках недотриманням покупцем термінів оплати товару, він зобов’язується сплатити на користь продавця пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Суд враховує зазначені положення Договору, однак звертає увагу на наступні обставини.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, суд вважає обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок пені з урахуванням приписів Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, в зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню за розрахунком позивача в розмірі 3472,27 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту порушення відповідачем його грошового зобов’язання, стягнення з відповідача 3 % річних є правомірним та підлягає задоволенню в визначеному позивачем розмірі в сумі 1972,16 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач в судове засідання не з’явився, проти позову не заперечив, доказів спростовуючи доводи позивача не надав.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Судові витрати позивача, що сплачені за частину вимог від яких позивач відмовився в добровільному порядку покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Провадження по справі в частині стягнення відсотків річних в розмірі 134,82 грн. та пені в розмірі 943,73 грн. припинити.

Решту позовних вимог задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Завод дитячого харчування «Салюс»(04201, м. Київ, вул. Майорова, 2, код ЄДРПОУ 21571406), з будь –якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аграна Фрут Україна»(21022, м. Вінниця, вул. Тарногродського, 32, код ЄДРПОУ 20118399) 175526, 79 грн. (сто сімдесят п’ять тисяч п’ятсот двадцять шість гривень сімдесят дев’ять копійок), з яких 170082, 36 грн. (сто сімдесят тисяч вісімдесят дві гривні) основного боргу, 1972, 16 грн. (одна тисяча дев’ятсот сімдесят дві гривні шістнадцять копійок) 3 % річних та 3472, 27 грн. (три тисячі чотириста сімдесят дві гривні двадцять сім копійок) пені, а також державне мито в розмірі 1755, 27 грн. (одна тисяча сімсот п’ятдесят п’ять гривень двадцять сім копійок) та 234,56 грн. (двісті тридцять чотири гривні п’ятдесят шість копійок) витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням по справ законної сили видати наказ.

СуддяО.С. Копитова