Рішення № 10917682, 05.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/13105.08.10

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю „М.М.Д.”, м. Київ

до          товариства з обмеженою відповідальністю „Лавіна Сі Ді”, м. Київ

про          стягнення 76564,86 грн.

Суддя Копитова О. С.

Секретар судового засідання Поліщук О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Ховкун Ю.Е., предст. за дов. № 6 від 21.07.2010 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М.М.Д.»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Лавіна Сі Ді” про стягнення 76564,86 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору №01/03-09 від 01.03.2009 року щодо оплати виконаних робіт в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 67 220 грн. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на п.п. 8.4, 8.6 договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7756 грн. та за посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України відсотки річних в розмірі 1135,12 грн. та втрати від інфляції в розмірі 453,74 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.03.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 20.04.2010 року.

          Розгляд справи відкладався.

          Ухвалою Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 21.05.2010 року строк розгляду справи продовжено.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.06.2010 року за спільним клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору.

Під час судового розгляду справи позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в яких позивач змінює підстави позову додатково обґрунтовуючи свої вимоги окрім заборгованості за Договором №01/03-09 від 01.03.2009 року наявністю позадоговірних взаємовідносин та наявністю заборгованості, що утворилась на підставі рахунку-фактури № СФ-0000125 від 05.10.2009 р. і рахунку-фактури № СФ-0000166 від 10.11.2009 р. на суму 4 125,00 грн. та просить суд стягнути її з відповідача, тобто одночасно змінюючи предмет позову. Таким чином позивач одночасно змінює предмет та підстави позову, що не допустимо згідно приписів Господарського процесуального кодексу України і відповідно вимоги позивача в цій частині не приймаються судом до розгляду.

При цьому з посиланням на здійснення відповідачем часткової оплати позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по Договору, пені, відсотків річних та втрат від інфляції та просить стягнути з відповідача 61990 грн. основного боргу по Договору, 3685 грн. –пені, 321 грн. втрат від інфляції, 837,46 грн. відсотків річних.

В подальшому позивачем було подано суду розрахунок пені в якому останній визначив свої вимоги щодо стягнення пені в розмірі 4843,46 грн.

Відповідач надав відзив на позов в якому з посланням на пп.2.2, 2.5 Договору зазначає про часткове визнання позовних вимог на загальну суму в розмірі 31115 грн. Іншу частину основного боргу відповідач не визнає посилаючись на передбачений умовами Договору товарний кредит в розмірі 35000 грн. Відповідач вважає, що позивач надавши умовами спірного Договору йому право на товарний кредит взяв на себе зобов’язання забезпечити це право протягом цього ж строку, а тому дострокове розірвання спірного договору не може слугувати підставою для звільнення позивача від виконання цього зобов’язання, а отже і підставою для дострокового позбавлення відповідача права на товарний кредит. Відповідач зазначає, що спірний Договір не передбачає права позивача вимагати дострокового повернення товарного кредиту.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не доведено правильність визначення ним розміру позовних вимог про стягнення пені, втрат від інфляції та відсотків річних в зв’язку з чим відповідач зазначені вимоги не визнає.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації (оригінал поштового повідомлення на підтвердження отримання позивачем ухвали суду від 27.07.2010 року –02.08.2010 року в матеріалах справи), представник позивача в судове засідання призначене на 05.08.2010 року не з’явився, вимог ухвали суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників позивача в судовому засіданні 05.08.2010 року від останніх до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників позивача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.08.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, що надавались під час судового розгляду справи суд –

ВСТАНОВИВ :

01.03.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «М.М.Д.», Виконавець (надалі за текстом ТОВ «М.М.Д.», позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лавіна Сі Ді»(надалі за текстом ТОВ «Лавіна Сі Ді», відповідач) укладено Договір № 01/03-09 (далі за текстом -«Договір»), відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконувати, на замовлення відповідача, роботи, пов'язані з виготовленням оптичних носіїв інформації (далі - «Товар»), а відповідач зобов'язався приймати ці роботи та оплачувати їх.

Відповідно до п. 2.2 Договору Виконавець надає Замовнику товарний кредит, сума поточної заборгованості по якому не повинна перевищувати 35000 грн. Замовник зобов’язується погасити товарний кредит не менш ніж за 15 робочих днів до закінчення дії даного Договору. Строк оплати заборгованості, за виконані роботи по виготовленню товару, що перевищує суму товарного кредиту, складає 7 календарних днів з дати її виникнення (п.2.5 Договору).

Факт передачі виготовленого Товару та отримання його відповідачем підтверджується наступними документами:

видатковою накладною № РН-0000091 від 04.08.2009 р. - на суму 1820,00 грн., довіреністю серія ЯПО №292989 від 04.08.2009 р.;

видатковою накладною № РН-0000125 від 12.08.2009 р. на суму 2310,00 грн., довіреністю серія ЯПО №292989 від 04.08.2009 р.;

видатковою накладною № РН-0000145 від 19.08.2009 р. на суму 3640,00 грн., довіреністю серія ЯПО №292990 від 12.08.2009 р.;

видатковою накладною № РН-0000201 від 04.09.2009 р. на суму 64 820,00 грн., довіреністю серія ЯПО №292992 від 31.08.2009 р.;

видатковою накладною № РН-0000250 від 15.09.2009 р. на суму 2520,00 грн., довіреністю серія ЯПО №292993 від 14.09.2009 р.;

видатковою накладною № РН-0000254 від 16.09.2009 р. на суму 3640,00 грн., довіреністю серія ЯПО №292993 від 14.09.2009 р.;

видатковою накладною № РН-0000274 від 18.09.2009 р. на суму 910,00 грн., довіреністю серія ЯПО №292993 від 14.09.2009 р.; видатковою накладною № РН-0000341 від 05.10.2009 р. на суму 910,00 грн., довіреністю серія ЯПО №292996 від 28.09.2009 р.; видатковою накладною № РН-0000385 від 15.10.2009 р. на суму 1820,00 грн., довіреністю серія ЯПО №292998 від 12.10.2009 р.; видатковою накладною № РН-0000419 від 23.10.2009 р. на суму 2730,00 грн., довіреністю серія ЯПО №292998 від 12.10.2009 р.; видатковою накладною № РН-0000491 від 10.11.2009 р. на суму 2730,00 грн. довіреністю серія ЯПО №293000 від 10.11.2009 р.; видатковою накладною № РН-0000525 від 19.11.2009 р. на суму 910,00 грн., довіреністю серія ЯПО №293000 від 10.11.2009 р.; видатковою накладною № РН-0000564 від 01.12.2009 р. на суму 7 770,00 грн., довіреністю на отримання товару № 2 від 26.11.2009 р.;

видатковою накладною № РН-0000692 від 23.12.2009 р. на суму 5 460,00 грн., довіреністю на отримання товару № 4 від 15.12.2009 р.

Відповідачем було частково оплачено отриманий від позивача товар, що підтверджується наступними банківськими виписками (на суму 40 000,00 грн.):

•          БВ-0000200 від 27.11.2009 р. - на суму 5 000,00 грн.;

•          БВ-0000212 від 08.12.2009 р. - на суму 3 000,00 грн.;

•          БВ-0000218 від 11.12.2009 р. - на суму 2 000,00 грн.;

•          БВ-0000232 від 25.12.2009 р. - на суму 25 000,00 грн.;

•          БВ-0000049 від 25.02.2010 р. - на суму 5 000,00 грн.

Таким чином, станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий згідно Договору товар складає 61990 грн. Зазначений факт, між іншим підтверджується довідкою позивача за підписом директора та головного бухгалтера, атом звірки підписаним сторонами та не заперечується відповідачем.

23.04.2010 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про розірвання Договору в односторонньому порядку в зв’язку з порушенням відповідачем умов Договору щодо оплати отриманого товару.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору підряду.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно до положень ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Факт передачі позивачем відповідачеві виготовленого товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт передачі товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов’язався оплатити заборгованість, за виконані роботи по виготовленню товару, що перевищує суму товарного кредиту протягом 7 календарних днів з дати її виникнення.

Відповідно до п. 2.2 Договору Виконавець надає Замовнику товарний кредит, сума поточної заборгованості по якому не повинна перевищувати 35000 грн. Замовник зобов’язується погасити товарний кредит не менш ніж за 15 робочих днів до закінчення дії даного Договору.

Матеріалами справи встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по Договору складає 61990 грн., що значно перевищує суму товарного кредиту.

Крім того, суд враховує, що позивачем на підставі п. 13.2 Договору, в зв’язку з суттєвими порушеннями умов Договору відповідачем, було направлено останньому повідомлення про односторонню відмову від договору. Зазначене повідомлення було направлено відповідачеві 23.04.2010 року.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в розмірі 61 990 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

З посиланням на порушення відповідачем своїх грошових зобов’язань позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, відсотки річних та втрати від інфляції.

При цьому позивачем неодноразово змінювались вимоги в цій частині щодо сум які позивач просить стягнути з відповідача. Так, зокрема, в уточненнях позовних вимог, поданих суду 18.05.2010 року, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 3685 грн., втрати від інфляції в розмірі 321 грн, відсотки річних в розмірі 837,46 грн. При цьому позивачем не надано суду детального розрахунку зазначених вимог.

В подальшому позивачем 25.06.2010 року надано суду розрахунок пені відповідно до якого позивачем визначено свої вимоги до відповідача щодо стягнення пені в розмірі 4843,46 грн.

В даному випадку господарський суд вважає за необхідне зазначити, що зазначений розрахунок пені, судом не може бути прийнятий, оскільки такий не відповідає чинному законодавству, нарахування проведені позивачем незрозумілим чином. Позивач проводить розрахунок пені по накладних без врахування сум товарного кредиту, на всю суму договору в подальшому безпідставно зменшуючи її на 40 %.

Жодних розрахунків вимог в частині стягнення відсотків річних та втрат від інфляції позивачем не надано, незважаючи на витребування зазначених доказів ухвалами суду, зокрема ухвалою від 27.07.2010 року.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

          Ухвалою суду від 27.07.2010р. позивача зобов’язано надати детальний розрахунок пені, інфляційних нарахувань та відсотків річних з зазначенням конкретного періоду нарахування, суми заборгованості, з урахуванням проплат, здійснених відповідачем. Позивачем зазначені вимоги виконано не було, представник позивача в судове засідання не з’явився, пояснень не надав.

          В даному випадку, наведений у заяві розрахунок пені, судом визнаний неналежним доказом заявлених вимог, був оцінений судом у відповідності з вимогами ГПК України, та з боку суду вчинені всі необхідні дії з метою забезпечення всебічного, повного та об’єктивного вирішення спору в цій частині. Розрахунку відсотків річних та втрат від інфляції взагалі не додано позивачем, що позбавило суд можливості надати йому будь-яку оцінку.

У позивача, при отриманні ухвали виник процесуальний обов’язок по виконанню вимог суду, які є обов’язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, однак такі позивачем не виконані, і через їх невиконання, з огляду на ст. 33 ГПК України заявлені позивачем до стягнення суми пені, відсотків річних та втрат від інфляції є необґрунтованими, у зв’язку з чим, суд не є зобов’язаним здійснювати їх розрахунок в обґрунтування вимог позивача.

Враховуючи факт неподання належних доказів (обґрунтованих розрахунків) на підтвердження позовних вимог в цій частині, що витребовувались ухвалою суду від 27.07.2010 року, господарський суд залишає позовні вимоги щодо стягнення пені, відсотків річних та втрат від інфляції без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Лавіна Сі Ді” ( 03067, м. Київ, б. І Лепсе, 4, код 31921823 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „М.М.Д.” (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-б, код 31813847) 61990 (шістдесят одну тисячу дев’ятсот дев’яносто гривень) грн. основного боргу, а також 619,9 (шістсот дев’ятнадцять гривень дев’яносто копійок) державного мита та 191,08 (сто дев’яносто одну гривню вісім копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Позовні вимоги в частині стягнення відсотків річних, втрат від інфляції, пені залишити без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова