Рішення № 10917672, 23.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/17423.07.10

за позовомзакритого акціонерного товариства «Банг і Бонсомер», м. Київ

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Полірем», м. Київ

про стягнення 344382, 19 грн.

СуддяКопитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача:Атаманюк Г.М. за довіреністю б/н від 01.07.2010

від відповідача:Глушець І.І. за довіреністю № 7 від 19.07.2010

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Банг і Бонсомер»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем»про стягнення заборгованості в розмірі 344382, 19 грн., з яких 292992, 00 грн. основний борг, 20649, 01 грн. втрат від інфляції, 4 038, 11 грн. 3 % річних та 26703, 07 грн. пеня.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Полірем»своїх зобов’язань щодо оплати отриманого від закритого акціонерного товариства «Банг і Бонсомер»товару згідно з Договором купівлі - продажу № 68 від 01.03.2009 року в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.04.2010 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 03.06.2010 року.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2010 року за клопотанням представників сторін продовжено строк вирішення спору.

30.06.2010 року до загального відділу господарського суду міста Києва надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 292864, 00 грн. основного боргу, 20649, 01 грн. втрат від інфляції, 4 037, 77 грн. 3 % річних, 26700, 78 грн. пені.

В судовому засіданні 06.07.2010 року у зв’язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем, представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 92864, 00 грн. основного боргу, 20649, 01 грн. втрат від інфляції, 4037, 77 грн. 3 % інфляції, 26700, 78 грн. пені.

Відповідач з врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог від 01.07.2010 року, визнав позовні вимоги в сумі 92864, 00 грн. основного боргу, 20649, 01 грн. втрат від інфляції, 4 037, 77 грн. 3 % річних та 26700, 78 грн. пені про, що подав суду відповідну заяву від 23.07.2010 року.

В судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2009 року між закритим акціонерним товариством «Банг і Бонсомер», Продовець (надалі по тексту ЗАТ «Банг і Бонсомер», позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Полірем»(надалі по тексту ТОВ «Полірем», відповідач) було укладено договір купівлі –продажу № 68 (надалі по тексту Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору Продавець зобов’язується передати у власність покупцю домішки хімічної сировини для будівельної промисловості, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених договором.

Пункт 4.1. встановлює, що ціна товару визначається у встановлених Продавцем рахунках –фактурах. Вартість товару сплачується на підставі виставлених Продавцем рахунків –фактури. Товар оплачується покупцем протягом 21 календарного дня з дати отримання товару Покупцем. Датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної (п. 4.3).

Пунктом 3.5 сторони погодили, що товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем за кількістю та якістю, згідно з підписаними сторонами видатковими накладними.

Відповідно до умов договору позивач передав у власність відповідачеві домішки хімічної сировини для будівельної промисловості (надалі по тексту товар) на загальну суму 312864 грн. Факт передачі товару підтверджується наступними документами:

-          видатковою накладною № АО –0001155 від 16.09.2009 року на суму 107796 грн. (довіреність № 463 від 16.09.2009 року);

-          видатковою накладною № АО –0001186 від 22.09.2009 року на суму 205068 грн. (довіреність № 469 від 21.09.2009 року).

Для оплати товару позивачем відповідачеві було виставлено рахунки-фактури № АО-0001259 від 16.09.2009 року на суму 107796 грн., № АО-0001283 від 21.09.2009 року на суму 205068 грн.

24.12.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 559 від 22.12.2009 року щодо погашення заборгованості в розмірі 312864 грн. претензія отримана відповідачем 24.12.2009 року.

Відповідач в повному обсязі з позивачем не розрахувався і відповідно на дату звернення позивача з вимогами до суду заборгованість становила 292864 грн.

Позивач при зверненні до суду помилково посилався на наявність заборгованості в розмірі 292992 грн. В подальшому заявою про уточнення позовних вимог від 30.06.2010 року позивач підтвердив наявність заборгованості в розмірі 292864 грн.

В подальшому під час судового розгляду справи відповідач 24.06.2010 року частково погасив заборгованість в розмірі 200000 грн., в зв’язку з чим провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем складає 92864 грн. Зазначений факт підтверджується матеріалами справи та визнаний відповідачем під час судового розгляду справи.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи встановлений факт підписання та укладання між сторонами договору, згідно якого позивач придбав у відповідача товар.

Судом встановлено, що зазначений товар було придбано відповідачем для використання в господарській діяльності підприємства і відповідно зазначений договір має ознаки договору поставки.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище, відповідач зобов’язався оплатити товар протягом 21 календарного дня з дати отримання товару, однак у встановлені строки х позивачем в повному обсязі не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 92864 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Пункт 6.2 Договору встановлює, що за несвоєчасну оплату товару покупець, на вимогу продавця, сплачує неустойку у вигляді пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення поставки товару.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту порушення відповідачем його грошового зобов’язання, стягнення з відповідача 3 % річних, втрат від інфляції та пені є правомірним та підлягає задоволенню в визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач визнав заявлені до нього позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати позивача сплачені за частину вимог спір по яких врегульований після порушення провадження по справі покладаються на відповідача. Судові витрати позивача сплачені за частину вимог, що були заявлені помилково покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 200 000 грн. припинити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем»(02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 24918352), з будь –якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь закритого акціонерного товариства «Банг і Бонсомер»(03186, м. Київ, вул. Антонова, 5, літ Б, пов. 6, код ЄДРПОУ 30109727) 144251, 56 грн. (сто сорок чотири тисячі двісті п’ятдесят одна гривня п’ятдесят шість копійок), з яких 92864, 00 грн. (дев’яносто дві тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні) основного боргу, 20649, 01 грн. (двадцять тисяч шістсот сорок дев’ять гривень одна копійка) втрат від інфляції, 4 037, 77 грн. (чотири тисячі тридцять сім гривень сімдесят сім копійок) 3 % річних та 26700, 78 грн. (двадцять шість тисяч сімсот гривень сімдесят вісім копійок) пені, а також державне мито в розмірі 3 442, 52 грн. (три тисячі чотириста сорок дві гривні п’ятдесят дві копійки) та 235,91 грн. (двісті тридцять п’ять гривень дев’яносто одну копійку) витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

СуддяО.С. Копитова