Рішення № 10917583, 22.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/12922.06.10

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ТНП», м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний», м. Київ

простягнення 127313,52 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Ягодка Н.Г., предст., дов. 0212/55 від 02.12.2009 року

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ТНП»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний» про стягнення 127313,52 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 351/0109ВЧ від 26.01.2009 року щодо оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 102774,47 грн. Також за порушення виконання грошового зобовязання позивач, з посиланням на п. 15.4 Договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 15530,42 грн. та згідно ст. 625 Цивільного кодексу України втрати від інфляції в розмірі 6680,34 грн. та 3% річних в розмірі 2328,29 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.03.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 20.04.2010 року.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва від 21.05.2010 року продовжено строк розгляду спору.

Відповідач надав відзив на позов в якому визнав факт отримання від позивача товару на підставі доданих до позову накладних, однак при цьому зазначив, що вважає нечинним Додаток 1 до договору «Угода про умови», оскільки з нього неможливо дійти однозначного висновку хто саме є сторонами договору. Зверху від покупця виступає ТОВ «Караван будівельний Черкаси», а знизу цього документу від покупця підписався ТОВ «Караван будівельний Харків». В звязку з зазначеними обставинами відповідач вважає,що строк оплати товару сторонами не встановлений і відповідно вимоги позивача про стягнення з нього заборгованості за товар та штрафних санкцій є безпідставними.

В судове засідання призначене на 22.06.2010 року представник відповідача не зявився, причин неявки не повідомив. Враховуючи той факт, що відповідач про дату судового засідання повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, господарський суд вважає за можливе прийняти рішення без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 22.06.2010 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, що надавались під час судового розгляду справи, суд

ВСТАНОВИВ :

26.01.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ТНП»», Постачальник (надалі по тексту ТОВ «Торговий дім «ТНП»», позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний», Покупець (надалі по тексту ТОВ «Караван будівельний», відповідач) було укладено Договір № 351/0109ВЧ (далі - Договір), у відповідності до п.1.1. якого позивач зобов'язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним Договором строки непродовольчу продукцію (товар) у власність відповідача, а останній зобов'язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору.

На виконання умов Договору позивач здійснював відповідачу поставку товару, зокрема за наступними накладними:

-№ 236270309 від 27.03.2009 року на загальну суму 7036,08 грн.;

-№237270309 від 27.03.2009 року на загальну суму 93575,4 грн.;

-№07100409 від 10.04.2009 року на загальну суму 2729,52 грн.

Повноваження осіб, що отримували товар від імені відповідача підтверджуються довіреностями серія ЯПО № 457005 від 22.03.2009 року, серії ЯПО № 457062 від 05.04.2009 року.

Відповідно до п. 7.1 Договору строк оплати товару визначається в п. 3 Угоди про умови і відраховується або з дня виконання Постачальником зобовязання з поставки товару або з дня продажу Покупцем товару споживачу.

В п. 3 Угоди сторони погодили умови оплати протягом 90 днів з дня поставки.

Відповідач з позивачем в повному обсязі не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 102774,47 грн.

12.02.2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій повідомив відповідача про припинення поставок та вимагав протягом 14 днів погасити заборгованість.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження надання відповідачем відповіді на претензію та погашення заборгованості станом на день прийняття рішення.

Згідно даних позивача заборгованість складає 102774,47 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом директора та головного бухгалтера та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Щодо наявної заборгованості в зазначеному розмірі не заперечував і представник відповідача про, що зазначено в відзиві на позов.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між позивачем та відповідачем договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах в звязку з чим суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідно до пункту 7.1 Договору строк оплати товару визначається в пункті 3 Угоди про умови (додаток № 1 до Договору) і відраховується або з дня виконання постачальником зобовязання з поставки товару (в п. 3 Угоди про умови з дня поставки) або з дня продажу відповідачем товару споживачу (в п. 3 Угоди про умови з дня продажу).

Пунктом 3 Угоди про умови (додаток № 1 до Договору) сторони погодили, що строк платежу складає 90 днів з дня поставки товару.

В даному випадку доводи відповідача про неузгодженість між сторонами строків оплати товару в звязку з нечинністю угоди про умови судом не приймаються.

Так, дійсно в тексті зазначеної угоди міститься помилка в назві відповідача, зокрема зазначено ТОВ «Караван будівельний Черкаси»та ТОВ «Караван будівельний Харків». При цьому, як убачається зі змісту угоди вона є Додатком №1 до Договору № 351/0109ВЧ від 26.01.2009 року, що укладений між позивачем та відповідачем та відповідно містить печатку відповідача.

За таких обставин, суд вважає що угода про умови укладена саме між позивачем та відповідачем та є Додатком №1 до Договору, а помилки в назві відповідача є технічними описками.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 3 Угоди про умови сторони погодили настання строку виконання зобовязання по оплаті товару - 90 календарних днів з дня поставки товару.

При цьому, суд також звертає увагу, що позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою про погашення заборгованості.

Відповідач у встановлені строки з позивачем в повному обсязі не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до п. 15.4 Договору за порушення строків оплати товару згідно даного Договору покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладені обставини господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача про стягнення з відповідача пені та вважає їх такими, що підлягають задоволенню, однак за уточненим розрахунком суду, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку помилково не враховано вимоги ст. 232 Господарського кодексу України щодо граничного строку нарахування пені, а також помилково визначений період прострочення з 27.05.2009 року та 10.06.2009 року, тоді як з урахуванням 90 календарних днів строк оплати відповідно 25.06.2009 року та 10.07.2009 року. Вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню на суму 10823,55 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню, однак в звязку з невірним розрахунком позивача (не вірно визначений період розрахунку) відсотки річних підлягають стягненню за уточненим розрахунком суду в розмірі 2083,1 грн., втрати від інфляції підлягають задоволенню в сумі визначеній позивачем 6 680,34 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач проти наведених позивачем обставин не заперечував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідач на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний»(04074, м. Київ, вул. Лугова,12, ід. код 34344991 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ТНП»»(49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова,1 ід. код. 32737191) 122361,46 грн. (сто двадцять дві тисячі триста шістдесят одну гривню сорок шість копійок) заборгованості, з яких 102774,47 грн. (сто дві тисячі сімсот сімдесят чотири гривні сорок сім копійок) основного боргу, 10823,55грн. (десять тисяч вісімсот двадцять три гривні пятдесят пять копійок) пені, 6680,34 грн. (шість тисяч шістсот вісімдесят гривень тридцять чотири копійки) грн. втрат від інфляції, 2083,1 (дві тисячі вісімдесят три гривні десять копійок) грн. 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита 1223,61 (одна тисяча двісті двадцять три гривні шістдесят одна копійка) грн. та 226,82 (двісті двадцять шість гривень вісімдесят дві копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням по справі законної сили видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

СуддяО. С. Копитова