Рішення № 10917578, 18.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/29518.08.10 За позовом          Фізичної особи -підприємця Онучак Наталії Михайлівни

до                    Закритого акціонерного товариства "Київспецтранс"

про                    стягнення 32331,32грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Липовий І.В.

від відповідача -Павицька Т.Б.

У судовому засіданні 18.08.2010 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа -підприємець Онучак Наталія Михайлівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Київспецтранс" 32 331,32грн(24619,92грн.-основного боргу, 1408,70грн.-3% річних, 6302,70грн.-інфляційне збільшення суми боргу) заборгованості за Договором сервісного обслуговування №СО-21/330 від 19.07.2007 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Договору сервісного обслуговування №СО-21/330 від 19.07.2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповчідальністю "Торновий дім "Промтрактор-Серві Україна" та Закритим акціонерним товариством "Київспецтранс", останній за виконані роботи не розрахувався у повному обсязі.

Позовну заяву 18.06.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/295.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнає у повному обсязі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промтрактор-Сервіс Україна" -Виконавець та Закрите акціонерне товариство "Київспецтранс"-Замовник (далі -Відповідач) уклали Договір сервісного обслуговування №СО-21/330(далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промтрактор-Сервіс Україна" зобов"язався проводити сервісне технічне обслуговування тракторів (бульдозерів) Відповідача, вказаних у додатках до цього договору, а Відповідач зобов"язався здійснювати оплату за виконані роботи у відповідності до умов Договору.

Відповідно до п3.2 Договору Відповідач здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промтрактор-Сервіс Україна" напротязі 5-ти дні, з моменту підписання Акту виконаних робіт, але не пізніше ніж за 30 днів до виконання наступного планового технічного обслуговування згідно регламенту.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промтрактор-Сервіс Україна" свої зобов"язання за Догвором виконало у повному обсязі, що підтверджується Актами прийому-здачі виконаних робіт на загальну суму 24619,92грн. (копії наявні у матеріалах справи).

В порушення умов Договору Відповідач не розрахувався за виконані роботи у повному обсязі.

Таким чином у Відповідача виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промтрактор-Сервіс Україна" у розмірі 24 619,92грн.

07 червня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промтрактор-Сервіс Україна"-Цедент та Фізична особа -підприємець Онучак Наталія Михайлівна- Цесіонарій (далі-Позивач) уклали Угоду №1/06-10 про відступлення права вимоги (далі -Угода (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якої Цедент відступає Цесіонарію свої права вимоги виконання грошового зобов"язання Відкритим акціонерним товариством "Київспецтранс"(Відповідач), що полягає в оплаті вартості виконаних робіт з сервісного технічного обслуговування за Договром №СО-21/330 сервісного обслуговування від 19.07.2007.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

У відповідності до ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов"язанні може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов"язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відподно до ст 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов"язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У своєму відзві на позовну заяву Відповідач позов не визнає у повному обсязі, посилаючись на те, що роботи з проведення сервісного технічного обслуговування останнім не були прийняті та підписані, оскільки відповідно до протоколу Правління ВАТ "Київспецтранс" № від 16.03.2007 року акти виконаних робіт по нетиповим договорам обов"язково підписуються до виконання головою правління і візуються членом правління Якимець З.В., а в разі її відсутності членом правління Чирвою В.І. Оскільки, на даних актах відсутній візуючий підпис одного із члена правління, то даний акт вважаєтьсмя не підписаний, а роботи за наданими актами не вважаються прийнятими.

Суд, розглянувши та дослідивши матеріали справи, не погоджується з твердженнями Відповідача з наступних підстав.

Приймання виконаних робіт (надання послуг) та підтвердження цього складенням та підписанням відповідного акту є окремим правочином.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Протокол №2 правління ВАТ "Київспецтранс" не є установчим документом Відповідача, не змінює жодні установчі документи, а регламентує внутрішньо-організаційні питання Відповдіача.

Натомість, відповідно до до п.1 ч.1 ст.12 Статуту Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс", затвердженого Рішенням позачергових зборів Акціонерів від 06-11 квітня 2005 року, будь-яка угода, що тягне за собою виникнення, зміну чи припинення майнових чи інших прав та обов"язків Товариства, може підписуватися від імені Товариства одноособово Головою Правління або іншою особою, упоноваженою Головою Правління в межах компетенції останнього.

Як вбачається з матеріалів справи, Акти прийому-здачі виконаних робіт підписав Голова Правління Ф.А. Витт.

Таким чином, відсутність на Актах приймання-здачі виконаних робіт візи інших посадових осіб Відповідача не впливає на юридичну силу останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Отже, на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 24 619,92грн і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три процентів річних від простроченої суми.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 6 302,70грн.

Як вбачаєтьсяч із розрахунку Позивача, останній застосував невірні величини індексів інфляції у 2008-2010 роках.

Розрахунок інфляційного збільшення суми боргу здійснюється наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

01.09.2008 - 01.06.200924619.921.1573865.3328485.25 Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

01.09.2009 - 01.03.201024619.921.0862117.3126737.23

Таким чином, з Відповідача підлягає стягненню 5 982,64грн. інфляційного збільшення суми боргу.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним позовній заяві, з відповідача підлягає стягненню1408,70 грн. три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню .

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 24619,92грн. основного боргу, 5982,64грн. інфляційних нарахувань та 1408,70грн. три проценти річних.

Що стосується витрат, понесених на оплату послуг адвоката сумі 3 233,13 грн. заявлених Позивачем, суд зазначає наступне.

Згідно абзацу третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру".

Нормами процесуального права передбачено відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені учасником судового процесу за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників такого учасника.

За приписом частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про адвокатуру" адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

Виходячи з буквального тлумачення Закону України „Про адвокатуру", єдиним способом урегулювання оплати праці адвоката в такому випадку залишається угода.

Стаття 4 Правил адвокатської етики, що були схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 р. (протокол від 1-2 жовтня 1999 р. № 6Л/І, дає таке визначення цієї угоди: угода про надання правової допомоги - це договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони -клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката з надання правової допомоги, а також у разі необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Угода може передбачати також інші умови надання юридичної допомоги. Розмір гонорару й порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. А гонорар визначається як передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії з надання правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди.

Для того, щоб урегулювати дане питання, Президія Вищого господарського суду України дала роз'яснення господарським судам України „Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратили чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України" від 31 травня 2002 р. № 04-5/609, в п. 17.10 якого п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 4 березня 1998 р. № 02-5/78 викладено в такій редакції: „витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Отже, дослідивши матеріали справи, зокрема Договір №001-111//06-10від 08.06.2010 про надання правової допомоги та квитанцію №79136774/82549966/223866358/713 від 17.05.2010 року, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача в частині стягнення витрат, пов"язаних на оплату адвокатських послуг у розмірі 3 233,13грн. обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплату державного мита, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 320,11грн. та 233,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509,512,514,516, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи -підприємця Онучак Наталії Михайлівни задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс"(04208, м. Київ, пр-т Правди,85, код ЄДРПОУ 02772037, р/р 2600800990502 в КБ "Хрещатик" м. Київ, МФО 300670), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи -підприємця Онучак Наталії Михайлівни (08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Залізнична,22, ідентиф.код 2899621944, р/р 2600551386501 в Філії АБ "Південни" в м. Києві, МФО 320917), 24619(двадцять чотири тисячі шістсот дев"ятнадцять) грн. 92 коп. - осоновного боргу, 1408(одна тисяча чотириста вісім)грн., 70 коп. - 3% річних, 5982(п"ять тисяч дев"ятсот вісімдесят два) грн. 64 коп. - інфляційні нарахування, 3 233,13(три тисячі двісті тридцять три)грн 13коп-витра пов"язаних на оплату адвокатських послуг, 320(триста дев"ятнадцять)грн. 11 коп. - державного мита та 233(двісті тридцять три) грн. 23 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог Фізичної особи -підприємця Онучак Наталії Михайлівни відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата складення рішення: 21.08.2010