Рішення № 10916355, 25.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

25.08.2010Справа №2-32/3266-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в АР Крим (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Крилова, 7 ідентифікаційний код 24406907)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд соціальної безпеки» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Козлова, 45 ідентифікаційний код 32361756)

Про стягнення 29218, 69 грн.

За участю представників:

Від позивача – Філіппова Т.І., довіреність № 01-493 від 22.04.2010р. у справі.

Від відповідача – Крилов К.П., довіреність б/н від 31.05.2010р. у справі

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в АР Крим звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд соціальної безпеки» про стягнення 29 218, 69 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду від 25.06.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 07.07.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 07.07.2010р., від 13.07.2010р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до пункту 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

У судових засіданнях 27.07.2010р., 17.08.2010р. оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором № 2 від 27.02.2010р. про цілодобову охорону адміністративної будівлі і в тому числі майна, внаслідок чого невідомі особи проникли в приміщення будівлі позивача та заподіяли збитків на суму 29218, 69 грн.

Відповідач у судових засіданнях та у відзивах на позов заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем не були виконані умови договору в частині передачі об’єкта на охорону та тим, що вікно, через яке було здійснене проникнення не знаходиться під наглядом відповідача.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2010 року між Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим (позивачем) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд соціальної безпеки» (відповідачем) був укладений договір № 2 про охорону об’єкту, відповідно до умов якого Замовник (позивач) доручає, а Охорона (відповідач) приймає на себе зобов’язання надати послуги з цілодобової охорони адміністративної будівлі та споруд в м.Сімферополі вул.Крилова,7, АРК, згідно плану дислокації (Додаток №1) до Договору, а замовник зобов’язався оплачувати вказані послуги.

Умовами договору передбачено, що охорона зобов’язана забезпечити організацію заходів з забезпечення сохраності та цілісності об’єкту замовника, прийнятого під охорону. Здійснювати на об’єкті встановлений замовником пропускний режим (згідно Положення про пропускний режим яке є невід’ємною частиною договору), не допускати проникнення сторонніх осіб в неробочій час на охоронювану територію через контрольно-пропускний пункт, а також несанкціоноване Замовником перебування його працівників на об’єкті в невизначений замовником час. Контролювати ввіз та вивезення (вніс та винос) товарно-матеріальних цінностей на територію або з території об’єкту, який охороняється, за перепустками, встановленої замовником форми.

Главою VI договору встановлено відповідальність сторін, згідно пункту 1 якого, Охорона несе матеріальну відповідальність за діяльність чи бездіяльність в результаті яких з вини Охорони спричинені збитки майну замовника переданого у встановленому порядку під охорону згідно даному договору у відповідності до законодавства України. Відповідальність наступає в результаті розкрадання товарно-матеріальних цінностей замовника під час знаходження об’єкту під охороною, здійсненого шляхом крадіжки, грабежу, розбійного нападу, в результаті проникнення всередину приміщення після його закриття; знищення чи порчі майна замовника, (в тому числі шляхом підпалу), сторонніми особами, потрапивши ми на об’єкт.

Також пунктом 7 глави VIІІ договору, передбачено умову, згідно якої відшкодування замовнику спричинених з вини охорони збитків здійснюється після надання замовником постанови органів дізнання, слідства або рішення суду, встановивши факт крадіжки, грабежу, розбою, а також факт знищення або порчі майна сторонніми особами, які проникли до охоронюваного об’єкту чи внаслідок пожежі, або в силу інших причин з вини працівників охорони.

Пунктом 2 глави VI договору визначено умови звільнення охорони від матеріальної відповідальності, в разі відсутності вини в спричиненні збитків замовнику.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в ніч на 20.05.2010р. невідомі особи таємно проникли через вікно до будинку № 7 по вул. Крилова в м. Сімферополі, зламавши дверні замки всередині приміщень в кількості 13 штт, взломавши замки п’яти сейфів, та викрали 2 ноутбука, цифровий фотоапарат, талони на бензин, що підтверджується Актом інвентаризації зниклого майна, актом порчі майна, а також Дефектним актом на поточний ремонт офісу позивача, складений ТОВ «Партнер», постановою про порушення кримінальної справи від 28.05.2010р.

Позивач вважає, що внаслідок неналежного виконання охороною(відповідачем) своїх договірних зобов’язань, останньому завдано збитків на суму 34586,37 грн., а тому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму понесених збитків.

Як вбачається із змісту позовної заяви, предметом позовних вимог позивачем визначено саме стягнення збитків у вигляді прямої матеріальної шкоди, тобто застосування одного з правових наслідків порушення зобов’язання, передбаченого статтею 611 Цивільного кодексу України, та статтею 217 Господарського кодексу України.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено можливість відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також чітко визначено термін збитків, під якими слід розуміти втрати, яких особа зазнала у в зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, якій порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені. При цьому, під збитками, розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управ неня сторона одержала у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідно з’ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань безпосередньо пов’язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов’язання; натомість на нього покладено обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язання та завданими збитками.

Відсутність своєї вини у порушенні зобов’язання доводить особа, яка вчинила таке порушення ( частина 2 статті 614 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач визначав як протиправну поведінку боржника, - неналежне виконання ним договірних зобов’язань по охороні об’єкту.

Відповідач, у судовому засіданні та відзиві на позов посилався на відсутність вини охорони в спричиненні збитків позивачу, мотивуючи відсутністю у охорони зобов’язання провадити периферійний огляд адміністративної будівлі, а саме її торцевого краю, з якого і було здійснено проникнення через вікно невідомими особами.

Проте, як вбачається з Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 1 грудня 2009 року N505 Зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2009року за N 1248/17264, під охороною майна розуміється діяльність суб'єктів охоронної діяльності з організації та практичного здійснення на підставі цивільно-правових договорів заходів, спрямованих на забезпечення схоронності, цілісності визначеного володільцем майна, належних йому будівель, споруд, іншого рухомого та нерухомого майна (далі - майно) з метою відвернення та/або недопущення безпосередніх посягань на майно, припинення несанкціонованого володільцем доступу до нього для збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення володільцем цього майна всіх належних йому повноважень щодо нього.

Як вбачається з пунктів 1, 2, 3 глави 1 Договору, сторони визначились, що предметом договору є саме цілодобова охорона адміністративної будівлі, об’єктом охорони - адміністративна будівля та споруди що в розташована по вул.Крилова,7 в м.Сімферополі, а також погодили, що охорона об’єкту, в тому числі майна Замовника, яке знаходиться в межах території визначеної забором, воротами, калиткою, пропускний режим на об’єкті замовника, буде здійснюватися цілодобово.

Пунктом 4 глави 3 Договору визначено, що охоронні заходи здійснюються тільки за адресою: вул..Крилова,7 у м. Сімферополі.

Такім чином, з урахуванням понять та положень, що містяться в «Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян» а також пунктів 1,2,3 Договору, суд приходить до висновку, що предметом охорони є адміністративна будівля, в тому числі майно Замовника яке знаходиться в межах території визначеної забором, воротами, калиткою, а не лише та частина адміністративної будівлі, яка огороджена забором, в межах якої відповідач вважав за необхідне здійснювати охорону, без урахування її торцевої частини, яка виходить на вулицю, та з якої було здійснено проникнення всередину невідомими особами.

Як вбачається з журналу прийому-здачі об’єктів під охорону УВД по вул..Крилова,7, в ніч з 19.05.2010р. на 20.05.2010р. відповідачем під охорону було прийнято саме будівлю позивача, а не її частину.

Окрім того, неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань з охорони адміністративної будівлі, підтверджується записом працівника відповідача, якій було зроблено в ніч на 20.05.2010р. в Книзі Прийому - здачі чергувань, з якої вбачається, що за час чергування трапилось викрадення майна через вікно на першому поверсі. ( а.с. 47).

Беручі до уваги вищенаведене, а також визнання відповідачем факту часткової охорони периметру адміністративної будівлі, що була об’єктом охорони за Договором, відсутність в жодному пункті Договору посилання на здійснення її часткової охорони, суд приходить до висновку про неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договором, які виразилися в частковому огляді об’єкту охорони, при спрацювання охоронної сигналізації, незабезпеченні схоронності, цілісності визначеного договором майна, будівлі, що була предметом договору, бездіяльність, якою допущено безпосереднє посягання на майно, яка виразилася в неприпиненні несанкціонованого доступу до майна, наслідком чого є спричинення позивачу прямих збитків (а.с.64-65).

Пунктом 6 глави VIІІ договору, передбачено, що факти крадіжки, грабежу, розбою, а також факти знищення або пошкодження майна замовника сторонніми особами, які проникли до охоронюваного об’єкту, або порча майна замовника внаслідок пожежі, що виникла з вини працівника охорони, встановлюється органами дізнання, слідства або судом.

Так, постановою про порушення кримінальної справи, від 28.05.2010р. виконавчім обов’язки слідчого Центрального РВСМУ ГУ МВС України в Криму лейтенантом міліції Казаковим, порушено кримінальну справу по факту таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням в приміщення за ознаками складу злочину, передбаченому частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України.

При цьому суд не приймає доводи відповідача стосовно порушення позивачем порядку передачі об’єкту під охорону, які виразилися у ненаданні охороні списку відповідальних осіб, які повинні здавати під охорону об’єкт, як на підставу звільнення від відповідальності за неналежну охорону, у в зв’язку із наступним:

Як вбачається з Книги прийому та здачі чергувань, а також журналу прийому-здачі об’єктів під охорону по вул..Крилова,7 у м.Сімферополі, відповідач на протязі дії спірного Договору приймав від працівників Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим під охорону об’єкт, більш того, за належне виконання умов договору, відповідач своєчасно отримував оплату вартості наданих послуг за договором.

При цьому суд звертає увагу на наступне, відповідач не спростовує факту виконання обов’язків з охорони об’єкту за Договором, та не ставив в залежність неможливість здійснювати охорону об’єкту за відсутності вищезазначеного списку осіб, про що свідчить не тільки Книга прийому та здачі чергувань, а також і журнал прийому-здачі об’єктів під охорону по вул.Крилова,7 у м.Сімферополі, з яких вбачається систематичне прийняття об’єкту під охорону від працівників УВД ФСС ВНВВПЗ України в АРК.

Більш того, відсутність списку уповноважених осіб, не спростовує виконання позивачем пункту 3.1. глави V договору, згідно якому на замовника покладається зобов’язання перед здачею об’єкта під охорону, провести ретельний огляд приміщень об’єкту, приміщень, в яких дислоцюються пости з охороною, з ціллю виявлення сторонніх осіб, тим більш, що факт прийняття під охорону об’єкту в ніч з 19.05.2010р. на 20.05.2010р. підтверджується Книгою прийому та здачі чергувань, а також журналом прийому-здачі об’єктів під охорону по вул.Крилова,7 у м. Сімферополі, оформлених відповідно до п.7.1. Положення про пропускний та внутрішньоб’єктний режим на об’єкті УВД ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в АРК, яке є невід’ємною частиною Основного договору (а.с.11,12, 39).

З урахуванням вищенаведеного, суд не вбачає причинно-наслідкового зв’язку між відсутністю списку уповноважених осіб, які повинні бути визначені письмово Замовником, та збитками, спричиненими неналежним виконанням охорони об’єкту за Договором, у в зв’язку із фактичним прийняттям під охорону об’єкту відповідачем.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача спричинених неналежним виконанням обов’язків з охорони об’єкту збитків в сумі 16 522,86 грн., які виникли в результаті таємного викрадення майна, законними, обґрунтованими, та доведеними наступними документами:

-          Актом інвентаризації викраденого майна від 31.05.2010р. (а.с.13)

-          Довідкою про балансову вартість майна, викраденого 20.05.2010р. від 12.07.2010р. №01-846 (а.с.48)

-          Описом майна, що знаходиться в кімнаті №311 відділу організації профілактики нещасних випадків на виробництві, затверджений Заступником начальника У ВДФССНВВіПЗУ в АРК від 07.12.2009р.(а.с.88)

-          Описом майна, що знаходиться в кімнаті №312 відділу бухгалтерського обліку та звітності, затверджений Заступником начальника УІДФССНВВіПЗУ в АРК від 07.12.2009р. (а.с.89)

-          Описом майна, що знаходиться в кімнаті №310 відділу з кадрової роботи та спецпитанням, затверджений Заступником начальника УІДФССНВВіПЗУ в АРК від 07.12.2009р. (а.с.87)

-          Довідкою про рух ГСМ (рахунок №331) по Управлінню ВДФССНВВіПЗУ в АРК від 17.07.2010р. (а.с.90)

-          Інвентарними описами основних засобів від 1.12.2009р. (а.с.91)

-          Інвентарними описами іншіх необоротних матеріальних активів та запасів від 01.12.2009р. (а.с.91)

При цьому, відносно доводів відповідача стосовно зобов’язання приймати участь в визначенні обсягу збитків, та зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, яке не було здійснено позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно пункту 11 глави 10 Договору, при наявності письмової заяви замовника про спричинення збитків, відповідальні особи охорони, зобов’язані прийняти участь у визначенні їх розміру, та знятті залишків товарно-матеріальних цінностей, проте зазначена у вищенаведеному пункті умова обов’язкової участі представника охорони в визначені розміру збитків, пов’язана з наявністю письмової заяви замовника про спричинення збитків, проте як вбачається з глави 6 Договору, що передбачає відповідальність охорони за спричинені її діяльністю, або бездіяльністю збитки, не містить такої передумови для виникнення відповідальності охорони з відшкодування збитків як обов’язкова участь представника охорони в визначені розміру збитків, тобто пункт 11 глави 10 Договору, покладає обов’язок охорони прийняти участь у визначенні збитків виключно в разі наявності письмової заяви Замовника і не більше.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування збитків, спричинених неналежним виконанням охорони прийнятих на себе обов’язків за договором, які виникли в результаті пошкодження майна невідомими особами, посилається на Акт пошкодженого 20.05.2010р. майна та Акт огляду пошкодженого майна, складеного комісією працівниками позивача, якими визначено збитки в розмірі 2729,83грн.

Проте, як вбачається з довідки про балансову вартість вкраденого та пошкодженого майна, від 12.07.2010р., балансова вартість пошкодженого майна, співпадає з розміром збитків, які позивач просить стягнути з відповідача. Беручи до уваги ту обставину, що майно, яке було пошкоджене в результаті проникнення до охоронюваного приміщення, не знищено цілком, вартість пошкодження не дорівнюватись балансовій вартості.

За таких обставин, суд не має можливості оцінити суму збитків, які підлягають стягненню з відповідача за пошкоджене майно, на підставі наданих позивачем документів.

Окрім того, з наданого позивачем в обґрунтування спричинених збитків Локального кошторису на поточний ремонт офісу позивача, суд не може зробити висновку, що вказані затрати на матеріали та роботи обумовлені саме вчиненням пошкоджень при викрадання майна, а отже суд не має обґрунтованих підстав для ідентифікування заявленої суми в розмірі 12695, 83 грн., як збитків, спричинених позивачеві невиконанням обов’язків за договором відповідачем.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд не може прийняти наданий позивачем Локальний кошторис у якості допустимого доказу підстави для стягнення з відповідача 12695, 83 грн. збитків.

Таким чином, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв’язку між порушенням відповідачем обов’язків за договором та необхідністю проведення ремонту саме на суму 12695, 83 грн., а отже у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд соціальної безпеки» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Козлова, 45 ідентифікаційний код 32361756) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в АР Крим (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Крилова, 7 ідентифікаційний код 24406907) 16522, 86 грн. заборгованості.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд соціальної безпеки» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Козлова, 45 ідентифікаційний код 32361756) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: ГУ ДК України в АР Крим, м. Сімферополь МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) 165, 23 грн. державного мита.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд соціальної безпеки» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Козлова, 45 ідентифікаційний код 32361756) в доход Державного бюджету України (р/р 31214264700002, код платежу 2205003, в банку одержувача: ГУ ДК України в АР Крим, м. Сімферополь одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) 133, 56 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

6.          Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників у судовому засіданні 25.08.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 27.08.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.