Рішення № 10916086, 26.08.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

26.08.2010 р. Справа № 19/54

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Мукачівський пивоварний завод”, м. Мукачево

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, с. Зняцево Мукачівського району

про стягнення 2 255 грн. 06 коп., в тому числі 2 108 грн. 33 коп. основного боргу та 146 грн. 73 коп. пені (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог),

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

представники:

Позивача Гайович А.Ю., довіреність № 36 від 22.02.2010 року

Відповідача

СУТЬ СПОРУ: Відкритим акціонерним товариством „Мукачівський пивоварний завод”, м. Мукачево заявлено позов до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, с. Зняцево Мукачівського району про стягнення 6 045 грн. 89 коп., в тому числі 4 713 грн. 39 коп. заборгованості за поставлену продукцію та 1 332 грн. 50 коп. пені. Представником позивача через канцелярію суду подано заяву від 03.08.2010 року в порядку ст. 22 ГПК України про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 2 305 грн. 47 коп., в тому числі 2 108 грн. 33 коп. основного боргу, 143 грн. 14 коп. пені, 54 грн. оплати за витяг Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також судові витрати.

Представником позивача через канцелярію суду 25.08.2010 року подано заяву б/н від 19.08.2010 року в порядку ст. 22 ГПК України про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 2255 грн. 06 коп., в тому числі 2 108 грн. 33 коп. основного боргу та 146 грн. 73 коп. пені, а також судові витрати. Просить задоволити позов з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору № 3 від 01.01.2009 року, а саме повністю не оплатив за поставлений товар в розмірі 2 108 грн. 33 коп.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвали суду від 07.07.2010 року, 20.07.2010 року та 13.08.2010 року надіслані

відповідачу рекомендованим листом з повідомленням; повідомлення судова повістка № 3622270 від 09.07.2010 року, повідомлення судова повістка б/н від

22.07.2010 року, повідомлення судова повістка б/н від 17.08.2010 року), у судові засідання 20.07.2010 року та 26.08.2010 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

1 січня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством „Мукачівський пивоварний завод”, м. Мукачево (постачальник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, с. Зняцево Мукачівського району (покупець) укладено договір № 3. Згідно умов даного договору постачальник (позивач) взяв на себе зобовязання поставляти покупцеві (відповідачу) хліб та хлібобулочні вироби в асортименті, а покупець (відповідач) взяв на себе зобовязання прийняти вказаний товар (товари) та проводити оплату за умовами даного договору.

Відповідно до розділу 2 договору встановлено, що постачальник відвантажує продукцію на адресу покупця за цінами, що діють на момент відвантаження згідно з прайс-листом постачальника. Сума, яка підлягає оплаті у визначений договором термін в залежності від кількості отриманої продукції визначається в товаро- транспортних накладних, які покупець отримує від постачальника разом з кожною партією товару. Покупець (відповідач) зобовязується проводити попередню оплату за поставлений товар на протязі пяти банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново господарськими визнаються цивільно правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати

майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього,

якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до договору № 3 від 01.01.2009 року, накладних (арк. спр. № № 10-28) позивачем було поставлено відповідачу за період з квітня по травень включно 2010 року товар на загальну суму 4 708 грн. 33 коп. Однак, покупець (відповідач) провів лише часткову оплату за отриманий товар, що підтверджено наявною в матеріалах справи банківською випискою (арк. спр. № 58).

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-ХІУ з наступними змінами та доповненнями підтвердження здійснення господарської операції відбувається на підставі первинних документів, які містять у собі відомості про господарську операцію.

У звязку з частковим погашенням боргу за поставлений товар за відповідачем за даними позивача, рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 2 108 грн. 33 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобовязання, не оплатив повну вартість поставленого йому товару в розмірі 2 108 грн. 33 коп., що підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків від 28.07.2010 року підписаним обома сторонами станом на 28.07.2010 року. Позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за поставлений товар в розмірі 2 108 грн. 33 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорамимають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 2 108 грн. 33 коп. основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до п. 6.2 договору за прострочення термінів оплати покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у

відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобовязання нарахована пеня, яка визначена з врахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР складає 146 грн. 73 коп., підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач документальних доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 526, 549, 629, 655, ч. 1 ст. 692, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, ч. 1 ст. 175, ст. 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства „Мукачівський пивоварний завод”, м. Мукачево, вул. Підгорянська, 101 (код ЄДРПОУ 00382467) суму 2 255 (Дві тисячі двісті пятдесят пять гривень) грн. 06 коп., в тому числі 2 108 (Дві тисячі сто вісім гривень) грн. 33 коп. основного боргу за поставлений товар та 146 (Сто сорок шість гривень) грн. 73 коп. пені, а також суму 102 (Сто дві гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пригара Л.І.