Рішення № 10915899, 25.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.08.10 р. Справа № 40/155

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Гладковій К.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецької області м. Донецьк

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ

про стягнення 11 322 грн. 92 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Манжула А.М. - юрисконсульт

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення неустойки в сумі 11322 грн. 92 коп. у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3397/2007 від06.12.07р., який припинив свою дію.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 06.12.07р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Донецької області, далі Орендодавець, та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, далі Орендар, було укладено договір оренди №3397/2007 нерухомого майна, що належить до державної власності нежитлові вбудовані приміщення площею 62,5 кв.м, розміщені за адресою: Донецька область, м. Шахтарськ, вул. Крупської, 16, на першому поверсі триповерхової адміністративної будівлі, що перебувають на балансі Шахтарського професійно-технічного училища. Вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 31.07.07р. в сумі 21098 грн.

Факт передачі майна підтверджується актом приймання передачі від 06.12.07р. згідно п.2.1. договору.

Пунктом 3.1 договору визначений розмір орендної плати, яка за користуванням нерухомим майном дорівнює 336 грн. 64 коп., за базовий місяць без урахування ПДВ.

Згідно пункту 3.5. договору орендна плата перераховується Орендарем до державного бюджету, та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% відповідно щомісяця не пізніше 15 числа. За приписами пунктів 5.1, 5.5 договору використовує майно за цільовим призначенням, забезпечуючи його збереження, у тому числі повинен запобігати його пошкодженню.

Відповідно до пунктів 5.4, 5.11 договору Орендар повинен своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату, та щомісячно до 1 до 15 числа надавати Орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку). Щоквартально до 10 числа проводити звірку взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звірки.

Строк дії договору визначено сторонами у пункті 10.1, а саме його було укладено строком на 360 ( триста шістдесят) днів, і діяв він з 06.12.2007р. по 30.11.08р. включно, с правом майбутньої пролонгації зазначеної у пункті 10.4 договору. 08.12.08р. позивач надіслав відповідачу лист, в якому повідомив про те, що балансоутримувач вважає продовження терміну дії договору оренди №3397/2007 від 06.12.07р. недоцільним, тому цей договір на новий термін продовжено не буде. У звязку з цим орендарю необхідно терміново повернути майно із оренди балансоутримувачу за актом приймання передачі.

Відповідно до пункту 5.12. договору, у разі його припинення, Орендар зобовязаний за актом прийому-передачі повернути обєкт оренди Орендодавцю. Договір припинив свою дію, а майно до наступного часу не повернуто на користь Балансоутримувача. Оскільки мале місце несвоєчасного повернення майна, позивач намагається стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 11 322 грн. 92 коп. за період з 18.12.08р. по квітень 2010р.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування до правовідносин сторін строку позовної давності в розумінні вимог ст. 258 ЦК України в один рік. Виходячи із того, що позивачем невірно надано розрахунок неустойки за спірний період, зокрема з 08.12.08р. по квітень 2010р., а спеціальний строку, для стягнення неустойки пропущено без поважних причин, відповідач проти позову заперечує. Додатково відповідач стверджує, що розрахунок неустойки проведено неправильно, оскільки нарахування такого виду неустойки повинно здійснюватися за кожен день прострочення окремо, що бракує у наданого позивачем розрахунку. Дослідивши підстави та порядок нарахування неустойки, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача з цього приводу є хибними, оскільки не ґрунтуються на законі та фактичних обставинам справи та доказів на їх підтвердження, зокрема:

§так, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача на захист якого він просить відповідачем не порушено, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності;

§якщо буде встановлено, що право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд приймає рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності. А при визнанні причин пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене;

§з введенням нового ЦК України 2003р. суд може застосувати строк позовної давності тільки за заявою сторони у спорі (частина 4 ст. 267 ЦК України). Така заява стане підставою для відмови у позові, коли суд не визнає причину пропуску строку поважною. По старому ЦК України 1963р. суд був зобов'язаний застосувати строк позовної давності незалежно від заяв сторін;

§частиною першою статті 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені); §відповідно до приписів частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мале бути виконано; §таким чином, право на звернення до суду щодо стягнення з боржника штрафних санкцій, виникає з урахуванням одного року строку спеціальної позовної давності, а її нарахування у межах шестимісячного строку;

§вищевказане право було реалізоване позивачем шляхом надіслання на адресу відповідача листа від 09.11.09р. за № 20-06-03-12437, в якому і ставиться питання щодо несвоєчасне повернення майна на адресу Балансоутримувача та нарахування з цього приводу неустойки. Звернення з позовною заявою, а саме виникнення між судом та заявником відносин відбулося 16.06.10р. шляхом передачі позовної заяви до канцелярії суду за вхідним №02-38/6993. З урахуванням вказаних обставин, спеціальний строк позовної давності в один рік на звернення до суду позивачем не пропущено; §слід взяти до уваги постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2010р. у справі №40/6пд, відповідно до якої встановлені факти згідно статі 35 ГПК України, які є загальновідомі та не потребують доказуванню у частині несвоєчасного повернення майна та виникнення прострочення його повернення тощо; §докази у справі підтверджують те. що відповідачем після закінчення строку договору оренди була перерахована на користь позивача сума заборгованості з орендних платежів в розмірі 4 198 грн. 96 коп., яку було прийнято позивачем в рахунок погашення неустойки. Тому позивачем було визначено ціну позову щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 11 322 грн. 92 коп., яку він і намагається стягнути; ·законодавець не встановлює вимог щодо порядку нарахування неустойки згідно приписів статті 785 ЦК України, а тому наданий позивачем розрахунок приймається судом у якості доказів по справі; §отже неустойка, передбачена нормою права зазначеною у частині другої статті 785 ЦК України, не є видом та способом забезпечення виконання зобов'язань згідно статті 549 ЦК України, а є самостійною майновою відповідальністю в сфері орендних правовідносин, право на яку виникає у Орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна Орендарем, та підлягає стягненню за весь час прострочення обов'язку щодо повернення речі. Позивачем не пропущено строку позовної давності на стягнення неустойки, і докази у справі свідчать про обрання відповідачем правильного способу захисту порушеного права відповідно до вимог статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України, а тому позов підлягає задоволенню, право на захист якого і пред'явлено позов. З урахуванням вказаних обставин суд, надавши належну правову кваліфікацію відносинам сторін, дійшов висновку, що доводи позивача обґрунтовані, виходячи із наступного: Предмет договору перебуває у комунальній власності, тому до правовідносин сторін застосовуються вимоги статей 10, 17, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зі змінами та доповненнями. Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли усіх суттєвих умов передбачених законом для даних видів договорів оренди: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст.ст. 180, 181 ГК України та ст. 638 ЦК України. За приписами ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п. 1 ст. 785 ЦК України у випадку припинення договору оренди орендар зобовязаний негайно повернути орендодавцеві обєкт оренди. Листом №06-04-10845 від 08.12.08р. позивач повідомив відповідача про свій намір не подовжувати орендні відносини на новий строк. Також у листі було зазначено, що 30.11.08р. закінчився термін дії договору №3397/2007 від 06.12.07р., і слід повернути майно за актом прийому-передачі із оренди на користь Балансоутримувачу Шахтарському професійному технічному училищу. 9 листопада 2009 року було повторно направлено лист №20-06-03-12437 з вимогою повернути орендоване майно та сплатити нараховану неустойку, здійснити погашення заборгованості перед бюджетом та повернути майно за актом прийому - передачі. Згідно ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. У відповідності до приписів ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обвязку щодо повернення речі, наймодавець (орендодавець) має право вимагати від наймача (орендаря) сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Факт отримання листа відповідачем підтверджено поштовим повідомленням про вручення від 17.11.09р.

Матеріали справи підтверджують, що спірне майно не повернуто Орендарем на користь Балансоутримувача за актом прийому-передачі. Фактично спірний договір оренди припинив свою дію 30.11.08р. згідно вимог п.п 10.9, 10.10 договору оренди. Всупереч вимогам 10.9 договору відповідачем було прострочено повернення майна на користь Балансоутримувача за вимогами закону та договору.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведений факт неповернення майна відповідачем. Відповідач не прибув до судового засідання, свої доводи або заперечення щодо заявлених вимог суду не надав.

На підставі викладеного, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецької області щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 11 322 грн. 92 коп. за період з 18.12.08р. по квітень 2010р., згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3397/2007 від 06.12.07р., який припинив свою дію, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход державного бюджету згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, якщо позивач звільнений від сплати державного мита.

Питання розподілу витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу не вирішується судом по даній справі, оскільки відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.02р. за №411 „Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”, позивач, у встановленому порядку звільнений від сплати державного мита, а тому розмір витрат встановлений для нього на час подання позову за нульовою ставкою.

У судовому засіданні, яке відбулося 25.08.10р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

Керуючись ст. ст. 10, 17, 18, 19, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна”, ст. 759, ч.ч. 1, 2 ст. 785 ЦК України, ст.ст. 188, 283, 285, 286, 291 ГК України, ст. ст. 22, 33, 36, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 18.06.99р. № НОМЕР_2 ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1, на користь:

·державного бюджету в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецької області, 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 97, р/р 31111093700387, код бюджетної класифікації 22080200, отримувач УДК у м. Шахтарську ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687038, неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 11 322 грн. 92 коп. за період з 18.12.08р. по квітень 2010р., згідно договору оренди нерухомого державного майна №3397/2007 від 06.12.07р., який припинив свою дію, видавши наказ;

·державного бюджету України держмито в сумі 113 грн. 23 коп., видавши наказ та надіславши його для виконання до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції у Донецької області.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Підченко Ю.О.