Рішення № 10915823, 03.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.08.10 р.                     Справа № 36/46                               

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Фінансово-Промисловий Альянс” м. Донецьк

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський комбінат ім. Ілліча” м. Маріуполь

про стягнення 4334904,25 грн.

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Альтарес” м. Донецьк

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь

про стягнення 4718987,13грн.

Суддя                    Мальцев М.Ю.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Ушева М.І., за довіреністю № 09/2646 від 22.07.2010 р.

від третьої особи: Макагон О.А., за довіреністю б/н від 01.06.2010 р.

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство „Фінансово-Промисловий Альянс” м.Донецьк звернулось до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь про стягнення заборгованості 4334904,25грн., у тому числі борг в сумі 3086912,97 грн., індекс інфляції в сумі 688710,31 грн., 3% річних в сумі 108591,68 грн., пеня в сумі 450 689,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 4215 від 06.06.2007р., додатки до договору, лист станції Маріуполь-Сортивувальний Донецької залізниці, графік постачання та оплати продукції, звідна відомість видаткових податкових накладних, претензія № 579 від 05.12.2008 р., графік відвантаження та отримання продукції вантажеотримувачем, платіжну вимогу № 1 від 05.12.2008 р., сертифікати якості, квитанції про приймання вантажу.

10.06.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Альтарес” звернулося до господарського суду Донецької області з клопотанням про вступ у справу, в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору та позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” про стягнення 4718987,13 грн., у тому числі борг в сумі 3086912,97 грн., індекс інфляції в сумі 947675,02 грн., 3% річних в сумі 133709,85 грн., пеня в сумі 450689,29 грн., моральну шкоду 100000,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.09.2009р. у задоволенні позовних вимог Закритого акціоне6рного товариства „Фінансово-Промисловий Альянс” до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” про стягнення 4334904,25грн. – відмовлено. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Альтарес” до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” про стягнення 4718987,13грн. – задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Альтарес” 3086912,97грн. – основного боргу, 213615,21грн. – пені, 43885,05грн.- 3% річних, 211727,05грн. – інфляційної складової.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.10.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2009р. у справі № 36/46 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2009р. постанову Донецького апеляційного суду від 07.10.2009р. та рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2009р. у справі № 36/46 господарського суду Донецької області скасовано, а справу передано на новий розгляд.

          Скасовуючи рішення господарського суду Донецької області, Вищий господарський суд України виходив з того, що наявність у договорі застереження про недопустимість уступки вимог третім особам виключає для кредитора можливість передачі свого права за згодою іншому кредитору.

Відповідач у поясненнях № 09/2648 від 22.07.2010 р. зазначив, що постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2010 р. по справі № 39/209пд вважає незаконною та необґрунтованою, у зв’язку з чим відповідачем надано до Вищого господарського суду України 15.07.2010 р. касаційну скаргу; постанову від 15.06.2010 р. по справі № 39/209пд аналогічно постанові Донецького апеляційного господарського суду від 02.09.2009 р., яке скасовано постановою ВГСУ від 16.12.2009 р., оскільки у ньому вказані ті ж доводи та правові підстави, за на яких суд не визнав договір уступки права вимоги недійсним. По суті, апеляційний суд порушив вимоги щодо обов’язковості вказівок касаційної інстанції, прийняв таку ж саму постанову, яку було скасовано; розгляд касаційної скарги комбінату суттєво вплине на результату розгляду справи № 36/46, обставини які потребують чіткого встановлення особи, що має право вимоги до відповідача, оскільки у разі визнання недійсним договору № 2001/1 відпадає матеріально-правова підстава вказаної вимоги або для позивача, або для третьої особи.

27.07.2010 р. відповідачем надано клопотання про зупинення провадження у справі №36/46 на строк розгляду касаційної скарги відповідача на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2010 р. по пов’язаній із нею справи № 39/309пд.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.03.2010р. справу прийнято до розгляду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.04.2010р. провадження у справі було зупинено.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 05.07.2010р. для вирішення питання, щодо поновлення провадження у справі справу передано на розгляд судді Мальцеву М.Ю.

          Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.07.2010р. провадження у справі було поновлено.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 21.07.2010р. у зв’язку із відпусткою судді Мартюхіної Н.О. справу передано на розгляд судді Мальцеву М.Ю.

Розгляд справи відкладався

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

06.06.2007р. між Закритим акціонерним товариством „Фінансово-Промисловий Альянс” та Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” був укладений договір № 4215.

За цим договором Продавець зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, кількість, найменування, асортимент якої вказаний у Специфікаціях, що є невід’ємними частинами договору.

Розділом 2 „Ціна продукції, сума договору” встановлено, що ціна та загальна вартість продукції вказана у Специфікаціях дол. договору.

Відповідно до п. 3.1. договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються по факту поставки на розрахунковий рахунок Продавця в продовж 10 банківських днів з дня надання рахунку – фактури Покупцю.

Згідно до укладеної сторонами Специфікації № 1 до договору, позивач зобов’язався поставити відповідачу концентрат залізовмісний КЖС-2 ТУ У 13.1-30299063-003-2001 у кількості 500 тн. за ціною 157,25 грн. плюс ПДВ 31,45 грн. за метричну тону вологої ваги при утриманні заліза 60,0%. При поставці концентрату залізовмісного з вмістом заліза вище або нижче 60% застосовуються приплати та знижки у розмірі 2,6 грн. за кожен відсоток заліза або відповідно долю відсотку на частину відхилення.

Строк поставки – червень 2007р.; умови поставки СРТ-Маріуполь- Сортувальний, без вартості залізничного тарифу. Аналогічні положення, щодо поставки товару містяться й у п. 5.2. договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу продукцію у кількості 43529,60тн., про що свідчать квитанції про приймання вантажу № 47278645 від 15.06.07р., №47278708 від 02.07.07р., № 47286581 від 12.07.07р., № 47286600 від 13.07.07р., № 47286619 від 14.07.07р., № 47286671 від 17.07.07р., № 47286688 від 19.07.07р., № 47286692 від 19.07.07р., № 47286703 від 20.07.07р., № 47286717 від 22.07.07р., № 47276210 від 23.07.07р., № 47286737 від 25.07.07р., № 47286769 від 28.07.07р., № 47286776 від 29.07.07р., № 47286803 від 01.08.07р., № 47286807 від 02.08.07р., № 47286823 від 06.08.07р., № 47286822 від 05.08.07р., № 47286831 від 07.08.07р., № 47286833 від 08.08.07р., № 47416452 від 10.08.07р., № 47286837 від 10.08.07р., № 47286838 від 10.08.07р., № 47286841 від 11.08.07р., № 47286842 від 11.08.07р., № 47286854 від 15.08.07р., № 47286862 від 15.08.07р., № 47286869 від 18.08.07р., № 47286870 від 18.08.07р., № 47418223 від 10.09.07р., № 47418212 від 09.09.07р., № 47418224 від 11.09.07р., № 47418219 від 09.09.07р., № 47418232 від 11.09.07р., № 47418248 від 13.09.07р., № 47418233 від 11.09.07р., № 47418256 від 14.09.07р., № 47418268 від 15.09.07р., № 47418270 від 16.09.07р., № 47418288 від 18.09.07р., № 47418296 від 19.09.07р., № 47587276 від 20.09.07р., № 47587286 від 21.09.07р., № 47587305 від 23.09.07р., № 47587323 від 27.09.07р., № 47587325 від 28.09.07р., № 47587331 від 28.09.07р., № 47587336 від 30.09.07р., № 47587347 від 03.10.07р., № 47587354 від 04.10.07р., № 47587362 від 06.10.07р., № 47587359 від 05.10.07р., № 47587366 від 08.10.07р., № 47587370 від 09.10.07р., № 47587380 від 12.10.07р., № 47587399 від 13.10.07р., № 47587428 від 18.10.07р., № 47587425 від 18.10.07р., № 47587414 від 17.10.08р., № 47587417 від 17.10.07р., № 47587440 від 20.10.07р., № 47587431 від 19.10.07р., № 47587454 від 21.10.07р., № 47587468 від 23.10.07р., № 47587469 від 23.10.07р., № 47587463 від 22.10.07р., № 47587455 від 21.10.07р., № 47587443 від 20.10.07р., № 47587466 від 23.10.07р., № 47587474 від 24.10.07р., № 47587486 від 27.10.07р., № 47587485 від 27.10.07р., № 47587502 від 29.10.07р., № 47587490 від 27.10.07р., № 47594859 від 05.11.07р., № 47587520 від 06.11.07р., № 47587521 від 06.11.07р., № 47587525 від 08.11.07р., № 47587528 від 08.11.07р., № 47587553 від 15.11.07р., № 47587561 від 16.11.07р., які додані до матеріалів справи.

Крім того, факт поставки продукції підтверджується наявним в матеріалах справи листом станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці.

У виконання приписів п. 3.1. договору, позивач, в день надходження вантажу на станцію призначення, виставив відповідачу для оплати рахунки-фактури з урахуванням суми залізничного тарифу та приплат/знижок за фактичне утримання заліза згідно специфікації № 1 до договору, на загальну суму 9341212,97 грн.

Проте, відповідач вимоги п. 3.1. договору не виконав частково, а саме розрахувався за отриману продукцію в розмірі 6254300,00 грн., у зв’язку з чим за останнім облікується заборгованість в розмірі 3086912,97грн.

У відзиві на позов № 09/1024 від 06.04.09 відповідач підтвердив факт поставки позивачем на його адресу КЖС-2 за період з липня 2007 р. по листопад 2009 р. у кількості 43 607,60 тн. та виставлення рахунків на загальну суму 934121,97 грн.

Згідно письмових пояснень позивача, вищевказану продукцію він поставляв відповідачу як посередник, так як концентрат закупався позивачем у ТОВ „НВП „Ньютек” на підставі договору № 01-06/06-2007 від 06.06.07, але оскільки дане підприємство не мало власного коду на залізниці для забезпечення доставки вантажу до кінцевого споживача, воно уклало договір № 32/7 від 23.07.07 з Приватним підприємцем БіленкоА.В. для здійснення послуг по подачі, збиранню та відправленню вагонів для навантаження, перевезення та доставки продукції на адресу відповідача. Функції вантажовідправника згідно даного договору були покладені на ПП Беленко А.В.

Щодо твердження відповідача в частині того, що ним була здійснена переплата грошових коштів у зв’язку з тим, що зміст заліза у концентраті, який поставлявся позивачем, був менш ніж 60% (а саме 45-52%), то такі заперечення судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

Зокрема, пунктом 4.2 договору передбачено, що приймання продукції по кількості та якості здійснюється у відповідності з Інструкціями П-6 від 15.06.1965 р та П-7 від 25.04.1966 р.

Документи, які посвідчують якість продукції – сертифікати якості, обов’язково повинні надходити разом з вантажем, згідно п. 2.г. „П-7”. Перелік доданих документів, їх номера, дата оформлення, кількість листів зазначаються позивачем у графах 1 та 4 „Заяви та відмітки відправника” залізничних накладних на маршрут або одиночних вагонів відповідно (п. 4.3 договору).

При цьому, за приписами п. 4.4 договору, сертифікати повинні нести в собі повну інформацію: нумерація, повністю дата, номера накладних, вагонів, фракція матеріалу, хіманаліз, вага, марка продукції, нормативний документ (ТУ або ДСТУ), за яким відвантажується, виробник, радіаційна безпека продукції.

У разі недопоставки або поставки неякісної продукції, яка не відповідає умовам, обумовленим у договорі, відповідач згідно п. 4.5 договору в односторонньому порядку складає акт про фактичну якість та кількість отриманої сировини.

Однак, як видно з матеріалів справи та не заперечує відповідачем останнім не був складений акт про приймання продукції за якістю, згідно вимог Інструкції П-7, як це передбачено п.п. 4.2, 4.5 договору.

Відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів в розумінні ст. 32 ГПК України в підтвердження поставки позивачем неякісної продукції.

Натомість, матеріали справи містять сертифікати якості № 1-07 від 15.06.07р., № 02-07 від 02.07.07р., № 03-07 від 09.07.07р., № 04-07 від 11.07.07р., № 05-07 від 14.07.07р., № 06-07 від 16.07.07р., № 07-07 від 18.07.07р., № 08-07 від 19.07.07р., № 09-07 від 20.07.07р., № 10-07 від 22.07.07р., № 11-07 від 23.07.07р., № 12-07 від 25.07.07р., № 13-07 від 28.07.07р., № 14-08 від 29.07.07р., № 15-08 від 01.08.07р., № 16-08 від 02.08.07р., №18-08 від 06.08.07р., № 17-08 від 05.08.07р., № 19-08 від 07.08.07р., № 20-08 від 08.08.07р., № 21-08 від 10.08.07р., № 22-08 від 11.08.07р., № 23-08 від 14.08.07р., № 24-08 від 15.08.07р., № 25-08 від 17.08.07р., № 26-08 від 17.08.07р., № 30-09 від 10.09.07р., №28-09 від 09.09.07р., № 31-09 від 11.09.07р., № 27-09 від 09.09.07р., № 32-09 від 11.09.07р., №34-09 від 13.09.07р., № 33-09 від 11.09.07р., № 35-09 від 14.09.07р., № 36-09 від 15.09.07р., № 37-09 від 16.09.07р., № 38-09 від 18.09.07р., № 39-09 від 19.09.07р., № 40-09 від 20.09.07р., № 41-09 від 21.09.07р., № 42-09 від 23.09.07р., № 43-09 від 27.09.07р., №44-09 від 28.09.07р., № 45-09 від 28.09.07р., № 46-09 від 30.09.07р., № 47-10 від 03.10.07р., №48-10 від 04.10.07р., № 50-10 від 06.10.07р., № 49-10 від 05.10.07р., № 51-10 від 09.10.07р., № 52-10 від 09.10.07р., № 53-10 від 11.10.07р., № 54-10 від 13.10.07р., № 58-10 від 17.10.07р., № 60-10 від 18.10.07р., № 59-10 від 18.10.07р., № 57-10 від 19.10.07р., №62-10 від 20.10.07р., № 61-10 від 20.10.07р., № 64-10 від 21.10.07р., № 63-10 від 21.10.07р., №65-10 від 22.10.07р., № 66-10 від 23.10.07р., № 69-10 від 24.10.07р., № 68-10 від 23.10.07р., № 67-10 від 23.10.07р., № 70-10 від 27.10.07р., № 71-10 від 27.10.07р., № 74-11 від 05.11.07р., № 75-11 від 06.11.07р., № 76-11 від 06.11.07р., № 77-11 від 08.11.07р., №78-11 від 08.11.07р., № 79-11 від 15.11.07р., № 80-11 від 16.11.07р., видані виробником продукції –ТОВ „Екологія-Дніпро 2000”, які містять в собі перелік даних, зазначених в п.4.4 договору, з яких вбачається, що вміст заліза у концентраті складав саме 60-60,9%, а не 45-52% як вказує відповідач.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача в частині того, що продукція повинна була поставлятись позивачем за ціною 40 грн. за тону, оскільки специфікацією №1 до договору, сторони передбачили, що концентрат поставляється за ціною 157,25 грн. плюс ПДВ 31,45 грн. за метричну тону вологої ваги при вмісті заліза 60,0%, а при поставці концентрату залізовмісного з вмістом заліза вище або нижче 60% застосовуються додаткові приплати та знижки у розмірі 2,6 грн. за кожен відсоток заліза або відповідно долю відсотку на частину відхилення, але як вказувалося вище, відповідач жодним чином не довів той факт, що зміст заліза у концентраті, що поставлявся позивачем, був менше або більше 60%.

Будь-яких доказів на підтвердження внесення сторонами змін або доповнень до специфікації № 1 до матеріалів справи не надано.

10.06.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Альтарес” звернулося до господарського суду Донецької області з клопотанням про свій вступ до участі у справі в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору та позовною заявою до ВАТ „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” про стягнення 4718987,13грн., у тому числі борг в сумі 3086912,97 грн., індекс інфляції в сумі 947675,02 грн., 3% річних в сумі 133709,85 грн., пеня в сумі 450689,29 грн., моральну шкоду 100000,00 грн.

20.01.2009р. між Закритим акціонерним товариством „Фінансово-Промисловий Альянс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Альтарес” був укладений договір про уступку права вимоги № 2001/1.

За цим договором Первісний кредитор уступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов’язань по договору № 4215 від 06.06.2007р., укладеного між Первинним кредитором та Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (Боржник).

Пунктом 1.2. договору встановлено, що Новий кредитор отримує право вимоги від Боржника належного виконання наступних зобов’язань: уплати грошових коштів в сумі 3086912,97грн.

Як видно з доданих до матеріалів справи документів повідомлення про поступку права вимоги № 2101-01 від 21.01.2009 р. та лист з реквізитами № 04/05-01 від 04.05.2009 р. були надіслані відповідачу експрес-поштою.

Згідно п. 3.5 договору № 2001/1 до ТОВ „Компанія „Альтарес” перейшли усі права за договором поставки № 4215 від 06.06.2007 р., у тому числі право вимоги процентів, неустойки та збитків.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено не встановлено договором або законом.

Поступка права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов’язується або не зобов’язується їх оплатити.

За умовами ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов’язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Проте, як вбачається з п. 8.2. договору № 4215 від 06.06.2007р., ні одна із сторін не має права передати третій стороні права та зобов’язання по контракту без письмового погодження іншої сторони.

Однак, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2010р. по справі № 39/209пд за позовом Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” до Закритого акціонерного товариства „Фінансово-промисловий альянс” м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Альтарес” м. Донецьк про визнання недійсною угоди, оформленої договором уступки права вимоги від 20.01.2009р. № 2001/1 – відмовлено.

Вказаною постановою Донецького апеляційного господарського суду встановлено, що заявляючи вимогу про визнання недійсним договору уступки права вимоги, Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча” посилається на те, що відповідачами порушено умови п. 8.2 договору № 4215 від 06.06.2007 р., в якому визначено, що жодна із сторін не має права передавати третій стороні свої права та обов’язки за даним договором без письмової згоди іншої сторони .

Разом з тим, враховуючи умови поставки, сторони в договорі поставки встановили не заборону на передачу прав, а лише обмеження, що відповідає вимогам ч.1 ст. 516 Цивільного кодексу України, порушення якого має свої наслідки, визначені ч.2 вказаної норми.

Так, відповідно до ч.2 ст. 516 Цивільного кодексу України наслідки порушення вимог щодо не повідомлення у письмовому вигляді боржника про заміну кредитора у зобов'язанні полягають у тому, що новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Інших негативних наслідків, в тому числі, визнання договору уступки права вимоги недійсним ні законом, ні договором не передбачено.

Враховуючи те, що договору № 4215 від 06.06.2007р. не містить прямої заборони щодо неприпустимості заміни кредитора у зобов’язанні, договір уступки права вимоги не може бути визнаний неправомірним та таким, що суперечить законодавству.

За приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на викладене, за висновками суду Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Альтарес” правомірно звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки № 4125 від 06.06.2007р.

Доказів погашення боргу в сумі 3086912,97 грн. відповідач суду не представив, у зв’язку з чим, господарський суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення, грошове зобов’язання відповідача перед ТОВ „Компанія „Альтарес” залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заборгованість в розмірі 3086912,97 грн. - підтверджена матеріалами справи, доведена третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору та підлягає стягненню.

Щодо вимог третьої особи про стягнення з відповідача 3% річних за період з 11.12.2007 р. по 10.06.2009р. в розмірі 133709,85 грн. на суму заборгованості 3086912,97 грн., то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки неможливо визначити, які рахунки оплачені відповідачем, а які ні, суд виходить з положення ч. 2 ст. 530 ГПК України.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи міститься платіжна вимога № 1 від 05.12.2008 р. на суму 4202070,26грн., у тому числі заборгованість за концентрат 3086912,97 грн., індекс інфляції 556403,29 грн., 109299,48 грн. 3% річних, 449454,52 грн. пеня, яка відправлена 08.12.2008 р., що підтверджується поштовим штемпелем.

З урахуванням строків пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв’язку у межах області України, відповідач повинен був отримати вимогу 12.12.2008р.

З огляду на викладене, за висновками суду, в порядку вимог ст. 530 ЦК України право вимоги у третьої особи виникає з 20.12.2008 р.

Перевіривши наданий розрахунок 3% річних, суд вважає його арифметично невірним, оскільки позивач неправильно визначив період з якого настає право вимоги, а саме: не з 11.12.2007 р., як зазначає представник ТОВ „Компанія „Альтарес”, а з 20.12.2008 р.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні 3% річних на суму 89824,80грн., як безпідставно заявлену та задовольняє на суму 43885,05грн. за період з 20.12.2008 р. по 10.06.2009р.

Стосовно вимог третьої особи про стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 947675,02 грн. за період з січня 2008 р. по квітень 2009р., суд виходить з наступного.

Перевіривши наданий розрахунок, суд вважає його арифметично невірним, оскільки позивач неправильно визначив період з якого настає право вимоги.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні інфляційної складової на суму 735947,97грн., як безпідставно заявлену та задовольняє на суму 211727,05грн. за період з січня 2009р. по квітень 2009 р. на суму 3086912,97 грн.

Відносно вимог третьої особи, про стягнення з відповідача пені в розмірі 450689,29грн. за період з 10.06.2008р. по 10.06.2009р., які нараховані позивачем на підставі п. 7.2. договору № 4215 та п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 № 888, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 216 – 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно п. 7.2 договору № 4215 взаємовідносини сторін в частині, не передбаченої цим договором, регламентуються Господарсько-процесуальним Кодексом України та діючим законодавством України.

Згідно з п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 № 888, передбачає сплату пені у розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Проте, відповідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України угода по забезпеченню виконання зобов'язання (до виду якого стаття 546 цього кодексу відносить і неустойку у вигляді пені) відбувається в письмовій формі, а недотримання письмової форми спричиняє нікчемність угоди.

Умови договору №4215 від 06.06.07р. не містять жодного пункту, що стосується забезпечення виконання сторонами зобов'язань у вигляді пені. Крім того, умови договору не містять у собі й посилання на застосування сторонами договору самого Положення № 888, що відповідно до Постанови Верховної Ради України “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” від 12.09. 991р. №1545 діє в Україні тільки в тих випадках, якщо воно не суперечить Конституції й законам України.

Однак, в даному конкретному випадку Положення № 888 не узгоджується із ст. 547 ЦК України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", що передбачають, що розмір пені за невиконання грошових зобов’язань узгоджується сторонами в договорі.

З огляду на викладене за висновками суду, вимоги третьої особи в частині стягнення з відповідача пеню в розмірі 450689,29 грн. за період з 10.06.2008р. по 10.06.2009р. задоволенню на підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Щодо вимог третьої особу про стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 100000,00грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Разом з тим, ТОВ „Компанія „Альтарес” не надав будь-яких доказів, які підтверджують факт заподіяння останньому моральної шкоди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні вимоги щодо стягнення 100000,00грн. з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”.

Судом досліджено наявні в матеріалах справи документами, а саме: лист прокурора м.Маріуполя №3448/176м-08 від 17.12.08р., лист Слідчою відділу Маріупольського ГУ ГУМВС України в Донецькій області №в/1981 від 12.01.09р., листування з виробником продукції - ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Екологія-Дніпро 2000”.

Крім того, відповідно до листа Прокуратури міста Маріуполя Донецької області від 23.07.2010 р., 04.06.2010 р. прокуратурою міста Маріуполя прийнята до провадження кримінальна справа № 16-9178, порушена стосовно посадових осіб ВАТ „ММК ім.. Ілліча”, ЗАТ „Фінансово-промисловий альянс” та інших, за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ст. 227, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України та на теперішній час досудове слідство по справі триває.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Альтарес” до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” про стягнення 4718987,13 грн., у тому числі борг в сумі 3086912,97 грн., індекс інфляції в сумі 947675,02 грн., 3% річних в сумі 133709,85 грн., пеня в сумі 450689,29 грн., моральну шкоду 100000,00 грн. підлягає задоволенню частково.

У задоволенні позовних вимог Закритого акціонерне товариство „Фінансово-Промисловий Альянс” до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” про стягнення заборгованості 4334904,25 грн. –відмовити.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі суд вважає таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даною статтею не передбачено зупинення провадження по справі, у зв’язку із провадженням по кримінальній справі, а також з огляду на те, що доказів перегляду постанови Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2010 р. по справі № 39/209пд до матеріалів справи не надано; не додано й доказів прийняття касаційної скарги ЗАТ „ММК ім. Ілліча” на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2010 р. до провадження Вищим господарським судом України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у разі визнання недійсною угоди, що є підставою позовних вимог у справі № 36-46, сторони мажуть звернутись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514, ч. 1 ст. 517, ст.ст. 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 26, 32, 33, 34, с. 2 ст. 35, ст.ст. 38, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Закритого акціонерне товариство „Фінансово-Промисловий Альянс” м. Донецьк до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь про стягнення заборгованості 4334904,25 грн. – відмовити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Альтарес” до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” про стягнення 4718987,13грн., у тому числі борг в сумі 3086912,97 грн., індекс інфляції в сумі 947675,02 грн., 3% річних в сумі 133709,85 грн., пеня в сумі 450689,29грн., моральну шкоду 100000,00 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, м. Маріуполь, Донецької області, вул. Шевченка, 1, ЄДРПОУ 00191129, ІПН 001911205195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Альтарес” (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 68, ЄДРПОУ 36102891) 3086912,97 грн. –основного боргу, 43885,05грн. –3%річних, 211727,05грн. –інфляційної складової, державне мито в розмірі 18062,01грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 221,35грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 03.08.2010 р.

Текст рішення підписано 09.08.2010 р.

Суддя Мальцев М.Ю