Вирок № 109148989, 21.02.2023, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/213/23

21 лютого 2023 року Богородчанський районний суд

Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника-адвоката ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани Івано-Франківського району Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження №12022096120000088 від 05.12.2022 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, депутатом не обирався, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 382КК України,-

В С Т А Н О В И В :

19 березня 2022 на ОСОБА_4 працівниками сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 (смт Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області було складено адміністративний протокол за ч.1 ст. 130 КУпАІІ та тимчасово вилучено посвідчення водія на його ім`я.?

Взамін на вилучене посвідчення водія працівниками поліції, відповідно до ст. 265-1 КУпАП, ОСОБА_4 надано заповнений бланк Тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_1 від 19.03.2022, термін дії якого становив три місяці з моменту його видачі, а саме до 19.06.2022.

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області 19.05.2022 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України №1086 від 17.12.2008 «Про затвердження порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення» до винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили поліцейський видає водієві тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом строком не більше ніж на три місяці з дати вилучення посвідчення. Форма зазначеного тимчасового дозволу затверджується МВС.

В середині листопада 2022року ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що термін дії його тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом закінчився, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті підробити Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом який є офіційним документом, з метою поновлення терміну його дії, що надасть йому право подальшого керування транспортними засобами, перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , особисто змінив у ньому реквізити, шляхом підчистки в місці розташування написів про дату складання згаданого тимчасового дозволу, зазначивши у такий спосіб дату складання «19.11.2022» замість«19.03.2022».

Після виправлень в бланку Тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом ОСОБА_4 з 19.11.2022 по 04.12.2022, усвідомлюючи, що він порушує вимоги Постанови Кабінету Міністрів України №1086 від 17.12.2008 «Про затвердження порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення» та ст. 265-1 КУпАП, умисно використовував завідомо підроблений документ - Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_1 , виданий на його ім`я у власних потребах, а саме для керування автотранспортним засобом марки ВАЗ-2109, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

04 грудня 2022 року, близько 11:15 год., інспекторами СРПП відділення поліції № 2 (смт Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано- Франківській області зупинено транспортний засіб марки «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 на автомобільній дорозі Н-09 Мукачево-Львів, км. 281+50 в с. Старуня, Богородчанської ТГ Івано-Франківського району Івано-Франківської області, оскільки водій порушив правила дорожнього руху, а саме не увімкнув покажчика повороту при виїзді з другорядної дороги на головну.

У ході перевірки документів ОСОБА_4 , розуміючи, що термін дії Тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом закінчився ще 19.06.2022, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, пред`явив працівникам поліції завідомо підроблений офіційний документ - тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_1 , і у такий спосіб використав його.

Також, встановлено, що за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення за фактом керування ОСОБА_4 19.03.2022 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківській області від 19.05.2022 (справа №338/248/22) останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень. Постанова суду набрала законної сили.

Будучи належним чином ознайомленим з наведеною постановою та маючи реальну можливість виконувати її в частині позбавлення права керувати транспортними засобами, ОСОБА_4 продовжив керувати транспортним засобом за наступних обставин.

Так, 04.12.2022, близько 11:15 год., на автомобільній дорозі Н-09 Мукачево-Львів, км. 281+50 в с. Старуня Богородчанської ТГ Івано- Франківського району Івано-Франківської області ОСОБА_4 , маючи умисел на невиконання постанови Богородчанського районного суду Івано-Франківської області №338/248/22 від 19.05.2022, яка набрала законної сили 30.05.2022, та повністю її ігноруючи, достовірно знаючи про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, діючи умисно, підриваючи авторитет органів правосудця України, всупереч ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і особами та їх об`єднаннями на території України, усвідомлюючи небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його супільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керував транспортним засобом марки «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 . При цьому рухаючись на даному транспортному засобі автодорогою, ОСОБА_4 був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції відділення № 2(смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, під час виконання ними своїх службових обов`язків. Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 , постанова Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 19.05.2022, яка набрала законної сили 30.05.2022, добровільно виконана не була, що порушило один із основних принципів судочинства - обов`язковість судових рішень.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 358 КК України за ознаками підроблення офіційного документу, який видається установою, і який надає права, з метою особистого використання; за ч.4 ст. 358 КК України за ознаками які виразилися у використанні завідомо підробного документу та за ч.1 ст. 382 КК України за ознаками умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

07.02.2023 між прокурором Богородчанського відділу Івано-Франківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні №12022096120000088 від 05.12.2022 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю його захисника адвоката ОСОБА_5 досягнута угода про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст.472 КПК України.

Відповідно до умов угоди, обвинувачений ОСОБА_4 повністю та беззастережно визнав під час досудового розслідування свою винуватість у вчиненому діянні та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі обвинувачення у судовому провадженні.

Згідно вказаної угоди, сторони погоджуються на призначення ОСОБА_4 покарання: за ч.1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; за ч.4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та за ч.1 ст. 382 КК України у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. На підставі ч.1 ст. 70 КК України сторони погоджуються, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити остаточно покарання у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень.

Сторонам угоди, судом роз`яснено наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, згідно з ч. 2 ст. 473 КПК України, а також про те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, відповідно до ст. 476 КПК України, прокурор має право протягом встановлених строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення, звернутися до суду, який затвердив угоду, з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Прокурор вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просить угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене покарання. Наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, прокурору відомі та зрозумілі.

Обвинувачений ОСОБА_4 в присутності захисника свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, беззастережно, суду пояснив, що розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, покарання, яке буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку він уклав добровільно.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 просив суд затвердити угоду, оскільки зміст останньої відповідає інтересам його підзахисного.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 ч.1 ст. 382 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є проступками та нетяжким злочином.

Оцінюючи зміст угоди та суб`єктивне сприйняття угоди сторонами, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою № 9043/05 від 29 квітня 2014 року. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов`язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Національний суд, який розглядає таке питання, як правило, зобов`язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини. Він також має переконатися в тому, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують визнання обвинуваченим вини в угоді або ж визнавальні свідчення, надані обвинуваченим (п.67).

У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень за вказаних обставин, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України, та розуміють наслідки затвердження такої угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України. Покарання, яке узгоджено сторонами угоди, відповідає не тільки тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання. Також суд враховує, що покарання визначено з урахуванням загальних засад призначення покарань, передбачених ст.ст.65-67 КК України, а ОСОБА_4 у судовому засіданні однозначно заявив, що зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Таким чином, при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст. 474 КПК України, судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація дій кримінальних правопорушень вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість не виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

Частиною 5 статті 469 КПК України визначено, що укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Дійшовши висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та призначення узгодженого сторонами остаточного покарання, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 , який раніше не судимий, має дохід, покарання у виді штрафу.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення узгодженого сторонами покарання.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України, з обвинуваченої підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів при проведенні експертизи.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 314, 368, 369, 370, 373-374, 468-470, 472-475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 07.02.2023 між обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 та прокурором Богородчанського відділу Івано-Франківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022096120000088 від 05.12.2022 щодо ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 ч.1 ст. 382 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання:

за ч.1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

за ч.4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

за ч.1 ст. 382 КК України у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України сторони погоджуються, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити остаточно покарання у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень.

Речовий доказ: тимчасове дозвіл на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_1 від 19.03.2022, залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів при проведені судово-технічної експертизи документів №СЕ-19/109-22/12989-ДД від 22.12.2022 в сумі 2265 (дві тисячі двісті шістдесят п`ять) гривень 36 копійок.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинувачем може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1