Рішення № 10914742, 19.08.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.08.10р.Справа № 35/211-09 За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної

компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та

газифікації "Дніпропетровськгаз",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 39 383 009,10 грн

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

від позивача: Гриньок О.А., головний юрисконсульт, дов. № 86/10 від 28.12.09р.

від відповідача: Воронський О.Ф., пров. юрисконсульт, дов. №267 від 19.04.2010 р.

СУТЬ СПОРУ:

В квітні 2009р. Позивач, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", звернувся до суду та просив стягнути з Відповідача борг за поставлений газ - 33 018 758, 38 грн, пеню - 2 668 506,27 грн, інфляційні втрати - 3 334 938,18 грн, 3% річних - 360 806,27 грн, посилаючись на невиконання Відповідачем зобов'язань за договором №06/07-2741 від 29.12.2007 р.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на наступне. Відповідно до умов спірного договору природний газ постачався виключно для подальшої реалізації населенню та сторонами підписані щомісячні акти приймання-передачі газу. Разом з тим зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України №821 від 13.06.2007р. до Правил надання населенню послуг з газопостачання, були внесені зміни, згідно яких газопостачальні підприємства, яким є Відповідач, проводять щороку станом на 01.01. перерахунок оплати вартості використаного газу залежно від обсягу фактичного використання газу у попередньому році та від диференційованих залежно від річних обсягів споживання роздрібних цін, що діяли у зазначеному році.

В результаті перерахунку відповідно до цих вимог сума зменшилася на 5 091 122,61 грн. В порядку, встановленому п. 4.3. договору та ст. 188 Господарського кодексу України Відповідач направив Позивачу додаткову угоду №7 від 19.03.2009р. до спірного договору, де запропонував встановити загальну суму договору, перераховану за правилами п. 10 та п. 32 Правил надання населенню послуг з газопостачання та направив Позивачу скориговані акти про вартість спожитого газу. Позивач угоду та акти не підписав, як, вважає Відповідач безпідставно.

В зв'язку з чим Відповідач зазначив, що Позивачем не повинні нараховуватися на цю суму пеня, інфляційні втрати та річні. Крім того, вказує, що відносно нього 14.10.2005р. порушено провадження у справі про банкрутство, що виключає нарахування пені.

Просив провадження у справі зупинити, оскільки він звернувся до суду з позовом про внесення змін до спірного договору саме в частині перерахунку плати за спожитий газ відповідно до Правил.

Ухвалою суду від 07.07.2009р. провадження у справі було зупинено до вирішення судом м. Києва справи № 7/334 по суті та поновлено за ініціативою суду ухвалою від 02.06.2010р.

Представник позивача надав розрахунок, згідно якого заборгованість на цей час становить 5 091 122,61 грн, яку і просить стягнути з відповідача, в решті вимоги підтримав, просив їх задовольнити, з доводами відповідача не погоджується, посилаючись на судові акти у справі №7/334.

Відповідач просить розгляд справи зупинити, оскільки ним оскаржується Постанова Вищого господарського суду України у справі №7/334, вважає вимоги позивача щодо стягнення 5 091 122,61 грн незаконними з вище наведених ним підстав. В додаткових поясненнях від 26.07.2010р. та від 05.08.2010р. посилається на те, що Тимчасовим порядком установлення роздрібних цін на природний газ для потреб населення прямо передбачено, що закупівельні ціни на природний газ для газопостачальних підприємств визначаються, виходячи із роздрібних цін, затверджених для окремих категорій населення залежно від річних обсягів споживання; також звертає увагу суду на те, що немає газу у своїй власності, оскільки немає відповідних сховищ, а саме власником газу є постачальник Дочірня компанія "Газ України", кошти за газ надходять на рахунки позивача відповідно до затвердженого алгоритму їх розподілу, невикористаний населенням газ залишається в розпорядженні позивача, вважає, що вимоги п. 10 та п.32 Правил є свідченням того, що і позивач є газопостачальним підприємством, та встановлює прямий його зв'язок до відносин безпосередньо з населенням –споживачами при род нього газу, а тому повинен здійснити визначений Правилами перерахунок вартості спожитого населенням газу та зменшити на цю суму борг відповідача. Вважає, що відмова позивача здійснити перерахунок природного газу відповідно до цін та обсягів, спожитих населенням, і підписання відповідних актів, нарахування на цю суму штрафних санкцій є недобросовісним використанням своїх прав.

За клопотанням відповідача відповідно до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 18.08.2010р.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України “Про судоустрій і статус суддів”від 7 липня 2010 року N2453-VI) в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" – покупець (надалі Відповідач) та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" – продавець (надалі Позивач) було укладено договір №06/07-2741 від 29.12.2007р. на постачання природного газу для подальшої реалізації населенню та включає в себе можливі обсяги розбалансування газу строком дії з 01.01.2008р. до 31.01.2008р., а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення. До вказаного договору були укладені додаткові угоди з №1 по №6, якими, зокрема, змінювалася ціна на газ та було продовжено дію договору до 31.12.2008р.

За умовами п. 1.1. договору продавець зобов’язався передати покупцеві природний газ для подальшої реалізації населенню, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

На виконання умов договору позивач в період з січня по грудень 2008р. включно поставив відповідачу природний газ в обсязі 893107,327 тис. куб. м на загальну суму 245451664,91 грн. Про обсяги та вартість природного газу сторонами були підписані та скріплені печатками щомісячні Акти приймання-передачі природного газу.

Згідно п. 5.1. договору оплата за газ здійснюється протягом місяця та остаточний розрахунок повинен бути здійснений відповідачем до 10 числа, наступного за місяцем поставки.

На час звернення позивача з позовом відповідач за поставлений газ розрахувався частково в сумі 212432906,53 грн. Заборгованість становила 33018758,38 грн, що підтверджується розрахунком позивача.

За час розгляду справи відповідачем в погашення боргу (протягом листопада-грудня 2009р.) сплачено 27927635,77 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи, та розрахунком позивача, що підтверджує ці оплати. В цій частині провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору на час розгляду справи.

Заборгованість становить 5091122,61 грн, з якою відповідач не погоджується, вважає, що повністю сплатив за газ з огляду на Постанову Кабінету Міністрів України №821 від 13.06.2007р.

На виконання вказаної Постанови відповідач здійснив перерахунок вартості газу, що спожитий населенням, та направив позивачу акти приймання-передачі газу за січень-грудень 2008р., в яких визначив щомісячну загальну вартість спожитого населенням природного газу відповідно до вимог цієї Постанови.

Також відповідач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до позивача про внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди №7, якою б встановлювався обов’язок для ДК «Газ України»здійснити перерахунок вартості поставленого позивачу природного газу відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №821 від 13.06.2007р. та Постанови Кабінету Міністрів України №2246 від 09.12.1999р., посилаючись на те, що обов’язок здійснення перерахунку вартості поставленого для потреб населення газу покладений також на ДК «Газ України» та стосується його договірних відносин із ВАТ «Дніпропетровськгаз».

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.07.2009р. у справі №7/334, яке залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2009р., в позові відмовлено. В касаційному порядку судові акти не переглядалися (ухвала Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. про повернення касаційної скарги без розгляду) та набрали чинності.

Судами встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України №2246 від 09.12.1999р. із змінами та доповненнями обов’язок здійснювати перерахунок вартості природного газу, поставленого споживачам газу –фізичним особам, встановлений для постачальників газу, які постачають його безпосередньо населенню відповідно до укладених з окремими фізичними особами договорів. Згідно п. 1.1 Правил надання населенню послуг з газопостачання дані Правила регулюють відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами –спожива-чами газу. Суд зазначив, що ДК «Газ України»не є учасником договірних відносин позивача з населенням, договірні відносини позивача з фізичними особами –споживачами газу не породжують для ДК «Газ України»відповідних прав та обов’язків, ДК «Газ України»не здійснював та не здійснює постачання природного газу безпосередньо населенню, відносини між сторонами ґрунтуються на окремому договорі, який не стосується відносин позивача з населенням та ДК «Газ України»не зобов’язаний жодним нормативним актом здійснювати такий перерахунок.

Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (Постанова від 24.12.2009р. у справі №9/59).

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі в зв’язку з поданням ним касаційної скарги до Верховного Суду України судом відхиляється, оскільки суду не надано доказів, що в провадження іншого суду знаходиться пов’язана справа, до розгляду якої неможливий розгляд цієї справи, тобто відсутні підстави для зупинення провадження у справі, передбачені ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України. Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмові від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів сплати цієї заборгованості на момент розгляду справи суду не надано та вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відносно відповідача 14.10.2005р. було порушено справу про банкрутство №Б24/235-05 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, провадження у справі зупинено згідно ухвали суду від 26.02.2009р. на підставі п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Позивач просить стягнути пеню в сумі 2668506,27 грн за період прострочення платежів з 10.10.2008р. по 10.04.2009р., посилаючись на п. 6.2. договору

Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення плато-спроможності боржника або визнання його банкрутом”, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовґязань і зобовґязань щодо сплати податків і зборів (обовґязкових платежів). Отже, вимоги щодо стягнення пені, нарахованої в період дії мораторію, задоволенню не підлягають і в цій частині позову слід відмовити.

Оскільки, відповідач здійснював оплати з порушенням умов договору, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Інфляційні втрати з урахуванням індексу інфляції з травня 2008р. по березень 2009р. включно становлять 3334938,18 грн, 3% річних за період прострочення платежів з 11.05.2008р. по 10.04.2009р. - 360806,27 грн та підлягають стягненню з відповідача.

Зважаючи на встановлені обставини, вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в сумі боргу – 5091122,61 грн, інфляційних втрат – 3334938,18 грн, 3% річних – 360806,27 грн. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116,117 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 275-277 Господарського кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В частині стягнення боргу 27927635,77 грн провадження у справі припинити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" – 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 03340920 (р/р 2603004114 в АБ «Кліринговий Дім»м. Київ, МФО 300647) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" – 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827 (п/р 26008301970 в ВАТ “Ощадбанк”, м. Київ, МФО 300465) борг – 5091122,61 грн (п`ять мільйонів дев’яносто одну тисячу сто двадцять дві грн 61 коп), інфляційні втрати – 3334938,18 грн (три мільйони триста тридцять чотири тисячі дев’ятсот тридцять вісім грн 18 коп), 3% річних – 360806,27 грн (триста шістдесят тисяч вісімсот шість грн 27 коп), витрати по сплаті держмита – 23766,00 грн (двадцять три тисячі сімсот шістдесят шість грн 00 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 109,98 грн (сто дев’ять грн 98 коп).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЛ.П. Широбокова Рішення підписано 18.08.2010р.