Ухвала суду № 1091279, 17.10.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м .Харків, вул. Володарського, 46 (1 корпус)

Справа 22-а-927/07

Категорія – 34    Головуючий 1 інстанції – Бунякіна Г.І.

 Доповідач – Шевцова Н.В.,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2007 рокум. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого – судді             Філатова Ю.М.

Суддів                                      Шевцової Н.В., Водолажської Н.С. 

за участю секретаря                Шарій І.В.

представника позивача:  Гула Л.В., Литвинов А.М.

представника відповідача: Мовчан Т.О., Васильєв О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об’єднаної державної  податкової інспекції  на постанову господарського суду Полтавської області від 19.04.2007 року  по справі №3/6-07

за позовом  Приватного підприємства «Алерт»

доКременчуцької об’єднаної державної  податкової інспекції

проскасування податкових повідомлень – рішень Кременчуцької об’єднаної державної  податкової інспекції від 11.05.2007 року №0000062305/0/1227 та №0000072305/0/1228

ВСТАНОВИЛА:

        Приватне підприємство „Алерт” (надалі по тексту ПП „Алерт”, позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції (надалі по тексту Кременчуцька ОДПІ, відповідач), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення–рішення, прийняті Кременчуцькою ОДПІ від 11.05.2007 року №0000062305/0/1227 та №0000072305/0/1228.

        Постановою господарського суду Полтавської області від 11.05.2007 року позов задоволено. Визнані недійсними податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем від 11.05.2007 року за №0000062305\0\1227, за яким позивачу визначені податкові зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 75042,00 грн., в т.ч. основний платіж – 50028,00 грн та штрафна (фінансова) санкція – 25014,00 грн; за №0000072305\0\1228, за яким встановлено завищення з боку позивача бюджетне відшкодування ПДВ на 8528,00 грн за серпень 2005 року та визначено податкове зобов’язання в розмірі 8528,00 грн і штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 4264,00 грн. Стягнуто з державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн судових витрат.

      Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

       В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, ст.9 КАС України та п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 та 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що призвело до неправильного вирішення справи.

         Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 Судом першої інстанції встановлено, що за висновками додаткової позапланової документальної перевірки по питанню правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету ПП "Алерт" за серпень 2005 р., що набрали форму акту № 48/23-312/32275589 від 25.04.2006 р., Кременчуцька ОДПІ констатувала порушення з боку позивача норм Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, неправомірне включення до складу податкового кредиту липня 2005 року 13030,00 грн. ПДВ, сплаченого в ціні придбання ТМЦ від ПП "УкрТех" та неправомірне включення до складу податкового кредиту липня 2005 року 45526,17 грн. ПДВ, сплаченого в ціні придбання ТМЦ від ПП "Дніпрокомплект".

   Результатом даних висновків стало визначення Кременчуцькою ОДПІ позивачу за спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 75042,00 грн., в тому числі основний платіж - 50028,00 грн., штрафна (фінансова) санкція -25014,00 грн. та встановлення завищення бюджетні відшкодування ПДВ на 8528,00 грн. за серпень 2005 року, визначено податкові зобов'язання в розмірі 8528,00 грн. і штрафну (фінансову) санкція в розмірі 4264,00 грн.

             При цьому Кременчуцька ОДПІ ґрунтує свої висновки неможливістю здійснення зустрічні перевірок зазначених суб’єктів господарювання, оскільки: рішенням господарської суду Донецької області від 30.12.2003 р. скасовано державну реєстрацію ПП "УкрТех" та актом від 25.10.2002 р. анульовано свідоцтво платника ПДВ; у ПП "Дніпрокомпле відсутні документи в підтвердження взаємовідносин між ним та позивачем.

           Судом першої інстанції також встановлено, що позивач:

- отримав від своїх контрагентів ПП "УкрТех" та ПП "Дніпрокомплект" товарно-матеріальні цінності, відповідно до накладних (№ 424 від 05.07.2005 р. на суму 78 180,00 грн., в тому числі ПДВ 13 030,00 грн., № 0707/2 від 07.07.2005 р. на суму 130 765,00 грн., в тому числі ПДВ – 2 794,17 грн. та № 1907/4 від 19.07.2005 р.   на суму 142 392,00 грн., в тому числі ПДВ - 21732,00 грн.),                                                                                                                     

- отримав від своїх контрагентів ПП "УкрТех" та ПП "Дніпрокомплект" оригінали, податкових накладних : № 424 від 30.07.2005 р. на загальну суму 78 180,00 грн., в тому ПДВ -13 030,00 грн., № № 0707/2 від 07.07.2005 р. на суму 130 765,00 грн., в тому числі ПДВ - 21794,17 грн. та №1907/4 від 19.07.2005 р.  на суму 142 392,00 грн., в тому числі ПДВ 23 732,00 грн.,

- сплатив своїм контрагентам: ПП "УкрТех" та ПП "Дніпрокомплект" грошові кошти у готівковому та безготівковому порядку з ПДВ, включеного до ціни товару (відповідно до квитанції до прибуткових касових ордерів № 112 від 01.07.2005 р., № 116 від 05.07.2005 р. №117 від 06.07.2005 р., № 119 від 07.07.2005 р., № 121 від 09.07.2005 р., № 123 від 11.07.2005 р. та № 124 від 13.07.2005 р. та платіжні доручення № 152 від 08.07.2005 р. та № 163 від 20.07.2005 р.)

             Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту липня 2005 року  та відповідно до бюджетного відшкодування серпня 2005 року суму ПДВ, що значилась у виданих йому податкових накладних, тобто діяв в межах положення підпунктів ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

             Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі по тексту Закон України „Про ПДВ”) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про ПДВ” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

          З матеріалів справи, а саме з акту перевірки, вбачається, що позивач виконав вимоги п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосередніх постачальників, які, в свою чергу, виконали вимоги п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" - видали покупцеві, яким є ПП „Алерт”, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

          Крім того, зазначені обставини обґрунтовано підтверджуються копіями податкових накладних, які маються в матеріалах справи. З цих податкових накладних вбачається, яка саме сума ПДВ була сплачена позивачем своїм контрагентом, ПП „УкрТех” та ПП „Дніпрокомплект”, в ціні товару.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про ПДВ” право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з дати здійснення першої з подій:

або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

               або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

             Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами постачальників Позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства-Позивача і не може бути підставою для притягнення Позивача до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість Позивачу, а отже, й для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Колегія суддів, звертає увагу, що позивач при укладанні договору з ПП „УкрТех” та при сплаті йому коштів за придбаний товари, отримав від останнього копію свідоцтва платника податку ПДВ. Тобто, виконав всі залежні від нього дії щодо переконання в тому, що ПП „УкрТех” є платником податку ПДВ. Зазначена копія свідоцтва платника ПДВ долучена до матеріалів справи.

Отже, колегія суддів, вважає, що позивач належним чином переконався в тому, що його контрагент є платником ПДВ.

Про анулювання свідоцтва платника ПДВ підприємства ПП „УкрТех” позивачу нічого не було відомо та могло бути відомо, оскільки з пояснень представника відповідача, колегією суддів встановлено, що  у ДПІ відсутні будь-які відомості щодо повідомлення ПП „УкрТех про анулювання його свідоцтва платника ПДВ. 

Таким чином, як впливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

            Також, колегія суддів, звертає увагу, що відповідач не надав суду доказів щодо визнання угод, укладених між позивачем та його контрагентами, недійсними, а тому в силу презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) останні є правомірними правочинами.

           Крім того, Кременчуцька ОДПІ не надала суду допустимих доказів втрати правоздатності зазначеними контрагентами.

Колегія суддів, також, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами і доповненнями) встановлена умова для застосування штрафної санкції, а саме : у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків.

Оскільки в даному випадку Кременчуцька ОДПІ визначила до зменшення суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2005 року, а не донарахувала суму податкового зобов'язання, застосування штрафної санкції з посиланням на вказаний вище пп. 17.1.3 колегія суддів, оцінює як неправомірне.

Обґрунтування вимог безпідставністю проведення Кременчуцькою ОДПІ позапланової документальної перевірки, висновки за якою лягли в підставу спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів також оцінює як правомірне з огляду на положення ст. 11-1 Закону України "Про держану податкову службу в Україні".

                Колегія суддів, звертає увагу, що стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті податку на додану вартість продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав  для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

 Крім того, відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Відповідач правомірність своїх дії не довів.

              Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

                Доводи апеляційної скарги виводів суду не спростовують.

                Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

                       Апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Полтавськой області від 19.04.2007 року по справі № 3\6-07 – без змін.

           Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                                                                            Ю.М.  Філатов

             Судді                                                                                      Н.В. Шевцова

                                                                                                                       Н.С. Водолажська