Рішення № 10911872, 06.08.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.08.10р.Справа № 35/223-10 За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м. Черкаси

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічний союз

Придніпров`я",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 83 761,43 грн

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_4, представник, дов. б/н від 09.12.2009р.

Від відповідача: представник не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.07.2010р.) борг за поставлену аміачну селітру - 72000,00 грн, пеню 18576,00 грн, 3% річних 313,43 грн, посилаючись на невиконання відпо-відачем зобов`язань за договором №49 від 12.04.2010р. та з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав, просив позов задовольнити, вказав, що борг до цього часу не сплачено.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом докази не надав, вимог не заперечив, присутність повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи (поштове повідомлення від 05.07.2010р.).

Справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 7 липня 2010 року N2453-VI) в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 - постачальник (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімічний союз Придніпровя»- покупець (надалі відповідач) було укладено договір поставки № 49 від 12.04.2010р. строком дії на один рік (надалі договір).

Згідно п. 1.1. договору постачальник зобовязався поставити 30 тон аміачної селітри за ціною 2400 грн за тону з ПДВ, а покупець - прийняти та оплатити товар згідно з умовами договору.

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар (аміачну селітру в кількості 30 тон) на загальну суму 72000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000200 від 14.04.2010р., довіреністю №060402 від 06.04.2010р., що видана представнику відповідача Нещерет В.С., рахунком №СФ-000215 від 12.04.2010р. та не спростовано відповідачем.

Відповідно до п. 8.2 договору відповідач зобовязаний здійснити оплату за товар шляхом перерахування 100% грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 10-ти днів з моменту поставки товару.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач зобовязання щодо оплати товару не виконав, заборгованість становить 72000,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Доказів сплати цього боргу на час розгляду справи відповідачем не надано, та вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 8.3 договору за порушення строку розрахунку Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачу пеню в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день простроченого платежу.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час и користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлює-ться за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений). З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

В звязку з простроченням оплати з відповідача підлягає стягненню пеня за період прострочення з 25.04. по 19.07.2010р. (86 днів) в сумі 3303,27 грн. В решті вимоги про стягнення пені в сумі 15272,73 грн задоволенню не підлягають, оскільки при її розрахунку позивачем не враховані вище наведені положення закону.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. 3% річних за період прострочення з 25.04. по 16.06.2010р. (в межах заявленого позивачем періоду) становлять 313,43 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та сплати неустойки, відшкодування збитків. Відповідач неналежним чином виконав зобовязання щодо оплати поставленого на його замовлення товару, чим порушив умови договору та вище наведені положення закону.

З врахуванням встановлених обставин, вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в сумі боргу 72000,00 грн, пені 3303,27 грн, 3% річних 313,43 грн. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Суд вважає клопотання позивача про накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, таким, що не підлягає задоволенню, так як умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі і грошові кошти), яке є у відповідача на момент подання позову, може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення господарського суду. Таких обґрунтованих припущень позивачем не наведено.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 16, 525, 526, ч. 1 ст. 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохіміч-ний союз Придніпровя» 49000, м. Дніпропетровськ, ж-м Тополя-3, буд.56 кв. 129 (фактична адреса - 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта,4Д), код ЄДРПОУ 35681477 (р/р 260004010068965 в ВАТ “ВТБ банк” м. Київ, МФО 321767) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 18002, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (р/р НОМЕР_2 в ВАТ “Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313) борг 72000,00 грн (сімдесят дві тисячі грн 00 коп), пеню 3303,27 грн (три тисячі триста три грн 27 коп), 3% річних 313,43 грн (триста тринадцять грн 43 коп), витрати по сплаті державного мита 756,18 грн (сімсот пятдесят шість грн 18 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 193,76 грн (сто девяносто три грн 76 коп).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЛ.П. Широбокова Рішення підписано 05.08.2010р.