Рішення № 10911795, 26.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

26.08.2010Справа №2-32/4089-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Фізичної особи – підприємця Белянської Тетяни Анатоліївни (95014, АР Крим, м. Сімферополь, пров Альпіністів, 6/37 к.157 ідентифікаційний номер 2576018800)

До відповідача Міністерства у справах сім’ї та молоді Автономної Республіки Крим ((95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гоголя/Пушкіна, 9/16 ідентифікаційний код 33656208)

Про стягнення 5692, 18 грн.

За участю представників:

Від позивача – Белянська Т.А.

Від відповідача – Минкина К.С., довіреність № 1120 від 03.06.2010р. у справі.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Фізична особа – підприємець Белянська Тетяна Анатоліївна звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Міністерства у справах молоді, сім’ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим про стягнення 5 692, 18 грн., у тому числі 5000, 00 грн. суми основного боргу, 600, 95грн. – пені, 91, 23 грн. -3% річних.

Ухвалою господарського суду від 13.08.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 26.08.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 26.08.2010р. замінено відповідача у справі Міністерство у справах молоді, сім’ї та тендерної політики Автономної Республіки Крим на Міністерство у справах сім’ї та молоді Автономної Республіки Крим у зв’язку зі зміною назви відповідача.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором купівлі-продажу № 100 від 15.12.2009р. в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 5000, 00 грн., що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов позовні вимоги визнав в повному обсязі, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2009 року між Фізичною особою – підприємцем Белянською Тетяною Анатоліївною (Продавець) (позивач) та Міністерством у справах молоді, сім’ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим (Покупець) ( відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу № 100 (а.с. 14-15).

Зазначений договір купівлі-продажу укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками обох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 Цивільного кодексу України і є правомірним правочином, в силу статті 204 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором купівлі – продажу, відповідно до вимог статті 655 Цивільного кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 1 Договору предметом договору є покупка канцелярських товарів.

Пунктом 2.2 Договору сторони передбачили, що Покупець зобов’язаний оплатити товари шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Пеня передбачена пунктом 3.2 Договору.

Так, на виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачу, а відповідачем прийнятий товар на загальну суму 5000, 00грн., що підтверджується видатковою накладною № 319 від 15.12.2009р. (а.с. 13).

Вказаний товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис у видатковій накладні.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 5000, 00 грн., визнана відповідачем у відзиві на позов та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 91, 23 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума 3% річних за період з 01.01.2010р. по 10.08.2010р. повинна бути розрахована наступним чином : 5000, 00 грн. х 222 дня прострочення х 3% / 365 днів = 91, 23 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 91, 23 грн. за період з 01.01.2010р. до 10.08.2010р. та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 600, 95 грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені має бути розрахована наступним чином: 02.07

5000, 00 грн. х 158 днів прострочення х 20, 5% (подвійна облікова ставка НБУ з 01.01.2010р. по 07.06.2010р.) / 365 дн. = 443, 69 грн.

5000, 00 грн. х 25 днів прострочення х 19 % (подвійна облікова ставка НБУ з 08.06.2010р. по 07.07.2010р.) / 365 дн. = 65, 06 грн.

Отже, сума пені, яка підтверджується матеріалами справи становить 508, 76 грн., а отже ця сума визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Пунктом 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Міністерства у справах сім’ї та молоді Автономної Республіки Крим ((95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гоголя/Пушкіна, 9/16 ідентифікаційний код 33656208) на користь Фізичної особи – підприємця Белянської Тетяни Анатоліївни (95014, АР Крим, м. Сімферополь, пров Альпіністів, 6/37 к.157 ідентифікаційний номер 2576018800) 5000, 00 грн. заборгованості, 91, 23 грн. 3% річних, 508, 76 грн. пені, 100, 35 грн. державного мита та 232, 18 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників у судовому засіданні 26.08.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 26.082010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду АР Крим                                         А.М. Барсукова

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.