Рішення № 10911787, 20.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

20.08.2010Справа №2-18/3804-2010 За позовом – Закритого акціонерного товариства «Зевс Кераміка», м. Слов’янськ (84100, Донецька обл., м. Слов’янськ, вул. Свободи, 5)

До відповідача – Приватного підприємства фірми «Біг», м. Керч (98300, м. Керч, вул. Леніна, 22-А)

Про стягнення 7186,62 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Чемьоркіна Ю.Л. – юрист, дов. від 06.08.2010 року.

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Закрите акціонерне товариство «Зевс Кераміка», м. Слов’янськ – позивач – звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Приватного підприємства фірми «Біг», м. Керч – відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 7186,62 грн., з яких 6553,95 грн. – сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 623,67 грн. – сума процентів за прострочення виконання грошових зобов’язань.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст. ст. 206, п. 1 ч. 2 ст. 258, ст. 549, 550, 551, 610-612, 625, 691 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 25.01.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 138. Згідно з умовами Договору, позивач зобов'язався поставити товар – керамічну плитку виробництва ЗАТ «Зевс Кераміка», а відповідач у визначений строк здійснити оплату за поставлений товар. На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 39038,06 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4519 від 19.06.2007р. Відповідач не виконав свої зобов’язання належним чином, у зв’язку з чим за ним склалася заборгованість у розмірі 6553,95 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

20.08.2010 року у судовому засіданні представник позивача надав суд заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 7186,62 грн., з яких 4145,69 грн. – сума основного боргу, 2408,26 грн. інфляційна сума та 623,67 грн. – сума процентів за прострочення виконання грошових зобов’язань.

Суд приймає таку заяву до свого розгляду.

Представник відповідача у судове засідання двічі не з’явився, про день та час слухання справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Слухання справи відкладалося у порядку передбаченому статтею 77 ГПК України.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами у порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

25.01.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Зевс Кераміка» (постачальник) та Приватним підприємством фірмою «Біг» (покупець) укладено договір поставки № 138.

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов’язується передати у власність покупця, а покупець приймати і оплачувати на у мовах і у порядку, визначених цим договором, плітку керамічну у асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у виконання своїх зобов’язань за договором поставки від 25.01.2007 року позивач поставив відповідачеві товар на суму 39038,06 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4519 від 19.06.2007 року (а.с. 49 т. 1) та товарно-транспортною накладною від 19.06.2007 року (а.с. 51 т. 1).

Відповідач зазначений товар отримав, про що свідчать підпис, засвідчений печаткою відповідача у графі «отримав» видаткової накладної та довіреністю на отримання товару.

Згідно з пунктом 2.4 договору, постачальник надає покупцю відтер мінування платежу строком на 45 календарних днів з дати відвантаження товару на суму 70000,00 грн.

Позивач частково сплатив кошти за отриману керамічну плитку у сумі 22500,00 грн., що підтверджується витягом з банківської виписки.

Крім того, в рахунок погашення заборгованості 29.11.2007 року позивач прийняв від відповідача повернення нереалізованої продукції на загальну суму 12392,37 грн., що підтверджується накладними на повернення товару (а.с. 59-68 т.1).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем усі кошти за отриману керамічну плитку сплачені не були, у зв’язку із чим за ним рахується заборгованість у сумі 4145,69 грн. (39038,06-22500,00-12392,37).

Доказів оплати заборгованості у сумі 4145,69 грн. відповідач суду не представив.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання—відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач не представив суду доказів оплати позивачеві коштів у сумі 4145,38 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4145,69 грн. підлягають задоволенню.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 632,67 грн. та інфляційні витрати у сумі 2408,26 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом вище встановлено факт прострочення оплати відповідачем отриманої продукції, то з відповідача підлягає стягненню інфляційні витрати у сумі 2408,26 грн. та 3% річних у сумі 632,67 грн.

У ході судового розгляду дійсної справи судом встановлено, що ухвалою господарського суду АР Крим від 23.04.2010 року було порушено провадження у справі № 2-19/2272-2010 року про банкрутство боржника - Приватного підприємства фірми «Біг» - відповідача у дійсній справі.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника.

Згідно з пунктом 15 вказаної статті, після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Проте оскільки суду не представлено доказів того, що у рамках справи про банкрутство боржника - Приватного підприємства фірми «Біг», було оголошення у офіційних друкованих органах про оголошення справи про банкрутство з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, то суд розглянув дану справу по суті заявлених позовних вимог.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відносяться на відповідача

В судовому засіданні 20.08.2010 року судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 20.08.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Прийняти до свого розгляду заяву позивача про уточнення позовної заяви про стягнення заборгованості.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Приватного підприємства фірми «Біг», м. Керч (98300, м. Керч, вул. Леніна, 22-А; код ЄДРПО України 19275633) на користь Закритого акціонерного товариства «Зевс Кераміка», м. Слов’янськ (84100, Донецька обл., м. Слов’янськ, вул. Свободи, 5; код ЄДРПО України 32359747) заборгованість у сумі 4145,69 грн., 3% річних у сумі 632,67 грн., інфляційні витрати у сумі 2408,26 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          У задоволені заяви Закритого акціонерного товариства «Зевс Кераміка» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або кошти, що належать Приватному підприємству фірмі «Біг», відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.