Рішення № 10911758, 25.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

25.08.2010Справа №2-32/3354-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Акціонерного банку «Діамант» (04070, м. Київ, Контрактова площа 10-А, ідентифікаційний код 23362711) в особі Кримської дирекції АБ «Діамант банк» в м. Сімферополь (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. К. Лібкнехта/ Жуковського/ Р.Люксембург 1/1/6)

До відповідача Приватного підприємства «МП Адоніс» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 10 А ідентифікаційний код 23894543)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримстройторг» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 10 А, ідентифікаційний код 24878233)

Про стягнення 237072, 34 грн.

За участю представників:

Від позивача – Шаблакова В.Ю., довіреність б/н від 05.07.2010р. у справі.

Від відповідача – Іззетова Ф.Р., довіреність № 1 від 01.03.2010р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Акціонерний банк «Діамант» в особі Кримської дирекції АБ «Діамантбанк» в м. Сімферополь звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства «МП Адоніс» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримстройторг» про стягнення солідарно 237072, 34 грн., у тому числі 201551, 01 грн. суми основного боргу, 35521, 33 грн. – неустойки.

Ухвалою господарського суду від 29.06.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12.07.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 12.07.2010р., від 19.07, 2010р., від 16.08.2010р., розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримстройторг», вчетверте, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримстройторг» не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Крім того, в матеріалах справи присутня картка поштового повідомлення, яка свідчить про отримання відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримстройторг» кореспонденції господарського суду АР Крим. ( а.с. 89)

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем 1 обов’язків за договором фінансового лізингу транспортних засобів № 002 від 29.01.2007р. в частині повної та своєчасної оплати лізингових платежів, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 201551, 01 грн., що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Крім того, за договором поруки Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримстройторг» поручалося перед позивачем за належне виконання взятих на себе Приватним підприємством «МП Адоніс» зобов’язань , а отже відповідає перед позивачем як солідарний боржник.

Представник відповідача Приватного підприємства «МП Адоніс»у судовому засіданні суму основного боргу визнав у повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позов.

У судовому засіданні 16.08.2010р. представник позивача надав заяву, якою просить суд стягнути з відповідачів солідарно 201551, 01 грн. – оплати лізингових платежів, 19227, 19 грн. – неустойки.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача надав заяву, якою просить суд стягнути з відповідачів солідарно 201551, 01 грн. заборгованості, 6012, 23 грн. – пені. Від іншої частини позовних вимог представник позивача відмовився.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29.01.2007 року між Акціонерним банком «Діамант» (Лізингодавець) (позивач) та Приватним підприємством «МП Адоніс» (Лізингоодержувач) (відповідач) був укладений Договір фінансового лізингу транспортних засобів № 002 (а.с. 10-14) та додаткова угода № 1 до договору фінансового лізингу транспортних засобів № 002 від 29.01.2007р. ( а.с. 18).

Частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно частини 2 статті 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Вказане положення кореспондується з правилами, встановленими статтею 799 Цивільного кодексу України, відповідно якої договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до пункту 1.1 договору Лізингодавець передає у користування Лізингоодержувачу на визначений строк , за умови сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу в сумі 44500, 00 грн. Автобетонозмішувач 581482 на шасі КАМАЗ 6540 в кількості 1 шт.

Вартість предмету лізингу 445000, 00 грн.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що розмір, склад та графік сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю визначається у відповідності з Додатком № 1 та Додатком №2 цього договору.

Додатком № 1 до договору встановлений графік оплати, з якого вбачається, що оплата чергових лізингових платежів здійснюється не пізніше 25 числа кожного місяця протягом строку дії Договору. ( а.с. 14).

На виконання умов договору фінансового лізингу позивач передав, а відповідач 1 одержав предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу від 07.02.2007р. (а.с. 15).

Проте, відповідач умови договору фінансового лізингу належним чином не виконував, лізингові платежі за період з січня 2009р. по січень 2010р своєчасно не сплачував, що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства не представив суду доказів виконання свого зобов’язання з оплати лізингових платежів в повному обсязі.

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов’язків за договором фінансового лізингу транспортного засобу № 002 від 29.01.2007р., щодо своєчасної оплати лізингових платежів, а отже сума заборгованості, яка складається з лізингових платежів за період січня 2009р. по січень 2010р. в розмірі 201551, 01 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Відповідно до положень статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Крім того, заявою, що була надана у судовому засіданні позивач просить суд стягнути 6012, 23 грн. неустойки та відмовився від стягнення решти частини пені.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пеня передбачена пунктом 10.5 Договору та становить подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже пеня за період з 26.01.2009р. по 25.06.2010р. повинна бути розрахована наступним чином :

По заборгованості за січень 2009р. період становить з 26.01.2009р. по 26.07.2009р.

(12203, 54 грн. ( заборгованість за січень 2009р.) х 24 % (подвійна облікова ставка НБУ з 30.04.2008р. по 14.06.2009р.) х 141 день прострочення)/365 = 1131, 41 грн.

(12203, 54 грн. ( заборгованість за січень 2009р.) х 22 % (подвійна облікова ставка НБУ з 15.06.2009р. по 11.08.2009р..) х 42 дня прострочення)/365 = 308, 93 грн.

По заборгованості за лютий 2009р. період становить з 26.02.2009р. по 27.08.2009р.

(12465, 27 грн. ( заборгованість за лютий 2009р.) х 24 % (подвійна облікова ставка НБУ з 30.04.2008р. по 14.06.2009р.) х 109 днів прострочення)/365 = 893, 40 грн.

(12465, 27 грн. ( заборгованість за лютий 2009р.) х 22 % (подвійна облікова ставка НБУ з 15.06.2009р. по 11.08.2009р..) х 58 днів прострочення)/365 = 435, 77 грн.

(12465, 27 грн. ( заборгованість за лютий 2009р.) х 20, 5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 08.06.2010р.) х 16 днів прострочення)/365 = 112, 02 грн.

По заборгованості за березень 2009р. період становить з 26.03.2009р. по 24.09.2009р.

(16080, 20 грн. ( заборгованість за березень 2009р.) х 24 % (подвійна облікова ставка НБУ з 30.04.2008р. по 14.06.2009р.) х 81 день прострочення)/365 = 856, 43 грн.

(16080, 20 грн. ( заборгованість за березень 2009р.) х 22 % (подвійна облікова ставка НБУ з 15.06.2009р. по 11.08.2009р..) х 58 днів прострочення)/365 = 562, 15 грн.

(16080, 20 грн. ( заборгованість за березень 2009р.) х 20, 5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 08.06.2010р.) х 44 дня прострочення)/365 = 397, 38 грн.

По заборгованості за квітень 2009р. період становить з 26.04.2009р. по 25.10.2009р.

(16080, 20 грн. ( заборгованість за квітень 2009р.) х 24 % (подвійна облікова ставка НБУ з 30.04.2008р. по 14.06.2009р.) х 50 днів прострочення)/365 = 582, 66 грн.

(16080, 20 грн. ( заборгованість за квітень 2009р.) х 22 % (подвійна облікова ставка НБУ з 15.06.2009р. по 11.08.2009р..) х 58 днів прострочення)/365 = 562, 15 грн.

(16080, 20 грн. ( заборгованість за квітень 2009р.) х 20, 5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 08.06.2010р.) х 75 днів прострочення)/365 = 677, 35 грн.

По заборгованості за травень 2009р. період становить з 26.05.2009р. по 24.11.2009р.

(16080, 20 грн. ( заборгованість за травень 2009р.) х 24 % (подвійна облікова ставка НБУ з 30.04.2008р. по 14.06.2009р.) х 20 днів прострочення)/365 = 211, 47 грн.

(16080, 20 грн. ( заборгованість за травень 2009р.) х 22 % (подвійна облікова ставка НБУ з 15.06.2009р. по 11.08.2009р..) х 58 днів прострочення)/365 = 562, 15 грн.

(16080, 20 грн. ( заборгованість за травень 2009р.) х 20, 5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 08.06.2010р.) х 105 днів прострочення)/365 = 948, 29 грн.

По заборгованості за червень 2009р. період становить з 26.06.2009р. по 25.12.2009р.

(16080, 20 грн. ( заборгованість за червень 2009р.) х 22 % (подвійна облікова ставка НБУ з 15.06.2009р. по 11.08.2009р..) х 48 днів прострочення)/365 = 465, 22 грн.

(16080, 20 грн. ( заборгованість за червень 2009р.) х 20, 5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 08.06.2010р.) х 136 днів прострочення)/365 = 1228, 26 грн.

По заборгованості за липень 2009р. період становить з 26.07.2009р. по 24.01.2010р.

(16080, 20 грн. ( заборгованість за липень 2009р.) х 22 % (подвійна облікова ставка НБУ з 15.06.2009р. по 11.08.2009р..) х 17 днів прострочення)/365 = 167, 77 грн.

(16080, 20 грн. ( заборгованість за липень 2009р.) х 20, 5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 08.06.2010р.) х 166 днів прострочення)/365 = 1499, 20 грн.

По заборгованості за серпень 2009р. період становить з 26.08.2009р. по 24.02.2010р.

(16080, 20 грн. ( заборгованість за серпень 2009р.) х 20, 5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 08.06.2010р.) х 183 дня прострочення)/365 = 1652, 74 грн.

По заборгованості за вересень 2009р. період становить з 26.09.2009р. по 25.03.2010р.

(16080, 20 грн. ( заборгованість за вересень 2009р.) х 20, 5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 08.06.2010р.) х 183 дня прострочення)/365 = 1652, 74 грн.

По заборгованості за жовтень 2009р. період становить з 26.10.2009р. по 26.04.2010р.

(16080, 20 грн. ( заборгованість за жовтень 2009р.) х 20, 5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 08.06.2010р.) х 183 дня прострочення)/365 = 1652, 74 грн.

По заборгованості за листопад 2009р. період становить з 26.11.2009р. по 27.05.2010р.

(16080, 20 грн. ( заборгованість за листопад 2009р.) х 20, 5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 08.06.2010р.) х 183 дня прострочення)/365 = 1652, 74 грн.

По заборгованості за грудень 2009р. період становить з 26.12.2009р. по 25.06.2010р.

(16080, 20 грн. ( заборгованість за грудень 2009р.) х 20, 5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 08.06.2010р.) х 165 днів прострочення)/365 = 1490, 17 грн.

(16080, 20 грн. ( заборгованість за грудень 2009р.) х 19 % (подвійна облікова ставка НБУ з 08.06.2010р.) х 17 днів прострочення)/365 = 133, 93 грн.

По заборгованості за січень 2010р. період становить з 26.01.2010р. по 25.06.2010р.

(16080, 20 грн. ( заборгованість за січень 2009р.) х 20, 5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 08.06.2010р.) х 134 дня прострочення)/365 = 1210, 20 грн.

(16080, 20 грн. ( заборгованість за січень 2009р.) х 19 % (подвійна облікова ставка НБУ з 08.06.2010р.) х 18 днів прострочення)/365 = 150, 67 грн.

Таким чином, загальна сума пені, що підтверджується матеріалами справи в розмірі 21197, 94 грн.

Так, виходячи з норм статті 13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав, судом досліджено правомірність відмови позивача від позову:

-          цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (довіреністю);

-          при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

-          не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;

-          при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;

-          не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Приймаючи до уваги той факт, що звернення з позовом до господарського суду було ініційоване саме позивачем, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення решти пені.

Судом встановлено, що відмова позивача від позову в частині стягнення решти пені не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, а також повноваження, надані представнику позивача Шаблаковій В.Ю., дозволяють відмовитися від позову.

Відповідно до пункту 4 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Таким чином матеріалами справи підтверджується пеня в розмірі 6012, 23 грн., визнана відповідачем у відзиві на позов та підлягає стягненню з відповідачів.

Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань за договором лізингу між Акціонерним банком «Діамант» (Кредитор), Приватним підприємством «МП Адоніс» (Боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримстройторг» (Поручитель) був укладений договір поруки від 29.01.2007р. (а.с. 16-17)

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Поручитель поручається перед Кредитором за належне виконання Боржником взятих на себе зобов’язань за договором лізингу № 002 від 29.01.2007р.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником зобов’язань за Договором лізингу, як солідарний боржник.

10.06.2010р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримстройторг» був надісланий лист про невиконання відповідачем 1 зобов’язань за договором лізингу. (а.с. 20)

Відповідно до пункту 3.3 Договору поруки на протязі трьох днів з моменту одержання вимоги позивача щодо виконання зобов’язання боржника за договором лізингу поручитель повинний виконати вимоги кредитора.

Проте відповідачем 2 вказані умови договору та листа були проігноровані.

Відповідно до частини 2 статті 196 Господарського кодексу України у разі, якщо це передбачено законодавством або договором, зобов’язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачене законом.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Разом із тим, частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, за такими обставинами, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення підтвердженої матеріалами справи суми у розмірі 201551, 01 грн. основного боргу та 6012, 23 грн. пені солідарно з обох відповідачів Приватного підприємства «МП Адоніс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримстройторг» .

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, пунктом 4 статті 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути солідарно з Приватного підприємства «МП Адоніс» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 10 А ідентифікаційний код 23894543) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримстройторг» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 10 А, ідентифікаційний код 24878233) на користь Акціонерного банку «Діамант» (04070, м. Київ, Контрактова площа 10-А, ідентифікаційний код 23362711) в особі Кримської дирекції АБ «Діамант банк» в м. Сімферополь (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. К. Лібкнехта/ Жуковського/ Р.Люксембург 1/1/6) 201551, 01 грн. заборгованості, 6012, 23 грн. неустойки, 2 075, 63 грн. державного мита та 206, 62 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині провадження у справ припинити..

4.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників у судовому засіданні 25.08.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 26.08.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.