Постанова № 10911625, 21.08.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 серпня 2010 р. № 24/351-б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддівМіщенка П.К.(доповідач),

Білошкап О.В.,

Заріцької А.О.

розглянувши касаційну

скаргу

на постанову

у справі Державної податкової інспекції у Шевченківському

районі міста Києва

господарського суду міста Києва від 02.10.2008 року

№ 24/351-б

за заявою

до боржника

про Приватного підприємства "Лугтехно-Трейд"

Приватного підприємства "Демокс-КМ"

визнання банкрутом В судовому засіданні взяли участь представники:

- не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 02.10.2008 року Приватне підприємство "Демокс-КМ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру ліквідатором призначено представника ініціюючого кредитора, зобов’язано ліквідатора у п’ятиденний строк опублікувати в офіційному друкованому органі оголошення про визнання боржника банкрутом, зобов’язано ліквідатора надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

Ухвалою суду від 31.03.2010 року звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника затверджено, боржника ліквідовано, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову господарського суду міста Києва від 02.10.2008 року, посилаючись на те, що вона постановлена судом першої інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення по справі, яким провадження по справі припинити.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(далі - Закону).

Приймаючи оскаржувану постанову про визнання боржника банкрутом суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ініціюючого кредитора є безспірними, так як документально підтверджуються матеріалами справи, керівні органи боржника відсутні за місцем знаходження, що підтверджується відповідними актами, а поскільки відповідно до ч.1 ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань, то у суду є підстави для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Але з такими висновками суду погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана постанова суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

Відповідно до п. 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитор зобов'язаний додати рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копію неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою Приватного підприємства "Лугтехно-Трейд", за статтею 52 Закону. Ініціюючий кредитор мотивував заяву про порушення провадження у справі про банкрутство тим, що боржник не виконав умови договору від 11.03.2008 року та має заборгованість у розмірі 130210,44 грн. Безспірність своїх вимог ініціюючий кредитор обґрунтовував визнанням боржником суми боргу відповідно до претензії від 26.03.2008., згідно відповіді на претензію б/н від 18.04.2008., та не надав виконавчих документів чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Згідно ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" претензія не є виконавчим документом.

Отже, розрахункових чи інших документів, як доказів неплатоспроможності боржника, до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ПП"Демокс-КМ" не додано, що є порушенням вимог ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і свідчить про відсутність безспірних вимог до боржника.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, ініціюючий кредитор –ПП "Лугтехно-Трейд" не надав суду належних доказів у відповідності до вимог ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", неможливості встановити місцезнаходження керівних органів боржника, довідки реєструючого органу про відсутність боржника за його місцезнаходженням.

Статтею 16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону).

Згідно з частиною 8 статті 19 зазначеного Закону, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Виходячи з вимог ч.2, ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи, обґрунтовуючи відсутність боржника за місцезнаходженням, ініціюючий кредитор надав до матеріалів справи акт № б/н від 11.08.2008 про відсутність боржника за місцезнаходженням за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 87/30.

В порушення вищезазначених вимог Закону, господарським судом міста Києва не з’ясовано факт наявності чи відсутності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням, відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”.

Крім того, ініціюючий кредитор не надав суду належних доказів у відповідності до вимог ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , які б свідчили про припинення ПП "Демокс-КМ" підприємницької діяльності.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що справа про банкрутство ПП "Демокс-КМ" за ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, як відсутнього боржника, порушена безпідставно і у господарського суду першої інстанції не було правових підстав для визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, в порядку ст. 52 даного Закону.

Відповідно до вимог ГПК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушення господарськими судами провадження по справі про банкрутство, можливе при наявності певного предмету спору, в іншому випадку, при відсутності предмету спору, провадження по справі підлягає припиненню.

За таких обставин, постанову господарського суду господарського суду міста Києва від 02.10.2008 р. по справі № 24/351-б не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону і вона підлягає скасуванню, а провадження по справі –припиненню, на підставі п.11 чт.1 ст.80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

За приписами частин 1, 2 статті 41 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” підставою для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є постановлення судом рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи. Суд, який постановив рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

З огляду на зазначене суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмінити державну реєстрацію припинення Приватного підприємства "Демокс-КМ", м. Київ, вул. Жилянська 87/30, (ЄДРПОУ 32596892), проведену відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 30.03.2010 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 1119, 11110 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва задовольнити.

Постанову господарського суду міста Києва від 02.10.2008 року у справі № 24/351-б скасувати. Провадження у справі припинити.

Державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи відмінити державну реєстрацію припинення приватного підприємства "Демокс-КМ" м. Київ, вул. Жилянська, 87/30 (ЄДРПОУ 32596892), проведену відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 30.03.2010 року.

Головуючий Міщенко П.К.

С у д д я           Білошкап О.В.

С у д д я                                                                                           Заріцька А.О.