Постанова № 10911337, 18.08.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

18 серпня 2010 р. № 42/628 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Жукової Л.В. –головуючий,

Кролевець О.А.,

Подоляк О.А. розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Наталіка"

на рішеннягосподарського суду м.Києва від 09.02.2010р.

та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.04.2010р

у справі №42/628

за позовомАкціонерного комерційного банку "Трансбанк"

до1.          Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОК Девелопмент";

2.          Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг";

3.          Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталіка"

простягнення 30 188 208,50 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Гузіков В.В., Лесько М.О.;

відповідача 3: Горбач О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 09.02.2010 року у справі № 42/628 позов задоволено частково. На підставі рішення суду підлягає солідарному стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОК Девелопмент" в межах вартості предмета іпотеки з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг" в межах вартості заставленого майна з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталіка" на користь Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" 26100000 грн. боргу за кредитом, 3792731,72 грн. боргу по процентах, 290476,78 грн. пені, 5000 грн. штрафу, 25500 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу наступним чином: з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОК Девелопмент" за рахунок грошових коштів чи будь-якого іншого майна, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення; з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг" шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною продажу предмета іпотеки 17675000 грн.), а саме, об’єкти нерухомого майна бази ремонтно-будівельної ділянки управління санаторно-медичного підприємства "Санаторний комплекс "Росія" загальною площею 962,50 м2, що складаються з: гаража літ. "А" площею 15,20 м2; складу літ. "Б" площею 28,80 м2; складу літ. "В" площею 68 м2; навісу літ. "Г" площею 89 м2; навісу літ. "Д" площею 48,4 м2, складу літ. "Е" площею 5,9 м2; складу літ. "З" площею 66 м2; гаража літ. "И" площею 28,3 м2; адміністративного корпусу літ. "К" площею 267,2 м2; складу літ. "Л" площею 331,2 м2; складу літ. "О" площею 3,2 м2; прохідної літ. "С" площею 11,3 м2; на ділянці: навіси літ. "Ж", "М", "Н", "П" та "Р", які розташовані по вул. Північній, 4-А у сел. Форос м. Ялта Автономної Республіки Крим; з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталіка" шляхом звернення стягнення на заставлене майно –793914 шт. простих іменних акцій ВАТ "Телеканал "Тоніс" загальною номінальною вартістю 793914 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2010р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталіка" залишено без задоволення. Рішення господарського суду м. Києва від 09.02.2010 р. у справі № 42/628 залишено без змін.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталіка" не погодившись з рішенням господарського суду м. Києва від 09.02.2010р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2010р. у справі №42/628 подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства, а саме ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ст.1, ст.11 Закону України "Про заставу", ст.1, ст.11, ст.33 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 543, 583, 589 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі та підтверджується матеріалами справи,19.12.2007 між Акціонерним комерційним банком "Трансбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОК Девелопмент" було укладено кредитний договір №2152, умови якого змінювалися додатковими угодами до цього договору №1 від 10.04.2008р., №2 від 26.06.2008р., №3 від 27.06.2008р., №4 від 24.09.2008р., №5 від 31.10.2008р., №6 від 24.11.2008р., № 6/1 від 28.11.2008р., №7 від 31.12.2008р., №8 від 11.02.2009р. №9 від 18.02.2009р.

Згідно умов кредитного договору (в остаточній редакції) позивач зобов’язався надати відповідачу-1 грошові кошти в сумі 26 100 000 грн. на строк до 15.02.2010 р. з можливістю продовження цього строку за письмової згоди кредитора до 17.12.2010 р., а відповідач 1 –повернути кредит та сплачувати за його користування 22 % річних щомісячно не пізніше останнього робочого дня місця, за який нараховуються проценти.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору сторони погодили, що кредит надається на строк до 15.02.2010р. і можливістю продовжити термін дії, за наявності письмової згоди кредитора, до 17.02.2010 р. включно.

Відповідно до умов розділу 4 договору виконання зобов’язань відповідачем-1 забезпечується неустойкою (штрафом, пенею); заставою цінних паперів майнового поручителя ТОВ "Наталіка", а саме акцій простих іменних емітента ВАТ "Телеканал" Тоніс" у кількості 793914 штук.; іпотекою належних відповідачу-2 об’єктів нерухомого майна бази ремонтно-будівельної ділянки управління санаторно-медичного підприємства "Санаторний комплекс "Росія" загальною площею 962,50 м2, розташованих по вул. Північній, 4-А у сел. Форос м. Ялта Автономної Республіки Крим, та заставою належних відповідачу-3 793914 шт. простих іменних акцій ВАТ "Телеканал "Тоніс".

24.12.2007 р. між позивачем та відповідачем-2 на виконання умов кредитного договору було укладено договір іпотеки, згідно з яким відповідач-2 з метою забезпечення належного виконання відповідачем-1 зобов’язання за кредитним договором передав позивачу в іпотеку належні йому об’єкти нерухомого майна бази ремонтно-будівельної ділянки управління санаторно-медичного підприємства "Санаторний комплекс "Росія" загальною площею 962,50 м2, розташовані по вул. Північній, 4-А у сел. Форос м. Ялта Автономної Республіки Крим. Погоджена сторонами вартість предмета іпотеки станом на час укладення цього договору становила 17 675 000 грн.

19.12.2007 р. між позивачем та відповідачем-3 був укладений договір застави цінних паперів № 2152, 10 квітня, 26 та 27 червня 2008 р. додаткові угоди №№ 1-3 до цього договору, згідно з якими відповідач-3 з метою забезпечення належного виконання відповідачем-1 зобов’язання за кредитним договором передав позивачу в заставу 793914 шт. простих іменних акцій ВАТ "Телеканал "Тоніс" загальною номінальною вартістю 793914 грн. Погоджена сторонами вартість предмета застави становила 88426141,32 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу-1 грошові кошти у розмірі 26100000 грн. у вигляді відновлювальної кредитної лінії, що підтверджується меморіальними ордерами №№ TR.32354.1 від 25 грудня 2007 р., TR.34468.1 від 27 червня 2008 р., банківськими виписками від 25 грудня 2007, 27 червня 2008 року.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

Відповідно до п.3.2., 8.2.2. укладеного кредитного договору відповідач-1 зобов’язався щомісячно, не пізніше останнього робочого банківського дня місяця, сплачувати позивачу проценти.

З матеріалів справи вбачається, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОК Девелопмент" не виконало свої зобов’язання за кредитним договором, грошові кошти не повернуло, проценти за користування кредитом не сплатило.

Згідно умов п. 6.1.6 кредитного договору позивач в односторонньому порядку вправі вимагати дострокового погашення заборгованості за договором при невиконанні або неналежному виконанні відповідачем-1 будь-якого з зобов’язань, передбачених цим договором.

27.04.2009 р. позивач направив відповідачам вимогу № 09-01/974 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, у зв’язку з неналежним його виконанням.

Відповідно до п 8.2.7. відповідач-1 зобов’язався достроково погасити кредит і суму нарахованих процентів при настанні умов зазначених у розділі 6 цього договору, а також штрафних санкцій, в разі їх наявності, протягом терміну, зазначеного в направленій позивачем письмовій вимозі про дострокове погашення заборгованості.

Відповідачі відповідь на вимогу № 09-01/974 не надали, заборгованість не погасили.

Згідно п.5.2. договору застави цінних паперів № 2152 від 19.12.2007 р., укладеному між позивачем та відповідачем-3, позивач набуває право стягнення боргу за рахунок предмету застави, у разі, якщо основне зобов'язання (по договору про відкриття кредитної лінії № 2152 від 19.12.2007р.) не буде виконано або виконане неналежним чином. Аналогічні норми містить п. 2.1.5 договору іпотеки від 24.12.2007 р., укладеному між позивачем та відповідачем-2.

Позивач уклав з відповідачем-3 договір застави, а з відповідачем-2 договір іпотеки в забезпечення виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору (п.2.1. договору застави; п. 1.1. договору іпотеки). Позивач має право за рахунок предмету застави (іпотеки) задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти за користування коштами, неустойку, відшкодувати збитки, завдані простроченням платежів, а також відшкодувати витрати, пов'язані із зверненням стягнення на предмет застави (п. 2.1., п.п.3 п.3.2 договору застави; п. 1, 2 розділу "Терміни та тлумачення", п. 2.4.10. договору іпотеки).

Вищевикладені положення договорів застави та іпотеки встановлюють припис неподільності предмета зобов'язання між відповідачами, тобто, з вищезазначених положень договорів, забезпечення випливає з солідарного обов'язку відповідачів виконати зобов'язання, зокрема, за рахунок предмету застави, а у позивача є безумовне та безспірне право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави.

Згідно зі статтею 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.

При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. ст. 572, 589, 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави є правом кредитора. За відсутності судового рішення про таке звернення не можна визнати обґрунтованим та законним будь-які стягнення позивача, а тому, позивач обґрунтовано звернувся до суду з відповідним позовом на примусове виконання обов'язку в натурі відповідачами, як солідарними боржниками, тобто, на стягнення боргу з відповідачів солідарно, в т.ч., за рахунок звернення стягнення на предмет застави та предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 541, 543 ЦК України солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Оскільки відповідач-1 не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а відповідач-3 та відповідач-2 взяли на себе відповідно до укладених договорів забезпечення зобов'язання по виконанню умов кредитного договору за відповідача-1, господарські суди дійшли правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Відповідно розрахунку позивача станом на 04.11.2009р. прострочена заборгованість за кредитним договором складається з заборгованості за кредитом 26 100 000 грн. та заборгованості за відсотками 3 792 731, 72 грн.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій правомірно зроблено висновок про те, що позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості за кредитом у розмірі 22927000 грн. та заборгованості за відсотками 5084651, 79 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлялися вимоги про стягнення солідарно з відповідачів пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в сумі 290476, 78 грн.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 230 ГК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин, яким є відповідач, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.8. кредитного договору за невиконання своїх обов’язків, передбачених п.8.2.1-8.2.13., 8.2.15, 8.2.16 договору позичальник за вимогою кредитора зобов’язується сплатити штраф у розмірі 5000 грн. за кожний випадок відповідного порушення.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.3 кредитного договору сторони передбачили, що на заборгованість по сплаті процентів нараховується пеня у розмірі подвійної ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення виконання зобов’язання.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення сплати процентів в розмірі 290476,78 грн. та 5000 грн. штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія не приймає до уваги доводи скаржника виходячи з наступного.

Кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Колегія не приймає до уваги доводи скаржника про те, що заставодавець не може бути солідарним боржником, оскільки заставодавець є майновим поручителем та відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст. 583 в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволенні, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1. ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договору застави.

Статтею 21 Закону України "Про заставу" передбачено, що реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціямиз аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності,- виключно з аукціонів (публічних торгів).

Якщо перший аукціон (публічні торги) оголошено таким, що не відбувся, проводиться наступний аукціон. Початковою ціною другого і наступних аукціонів вважається ціна, зменшена на 30 відсотків по відношенню до початкової ціни попереднього аукціону.

Якщо другий і наступні аукціони (публічні торги) оголошені такими, що не відбулися, заставодержатель має право залишити заставлене майно за собою за початковою ціною, яка була запропонована на останньому аукціоні (публічних торгах). У разі якщо заставодержатель відмовився залишити заставлене майно за собою, це майно реалізується у встановленому порядку, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ч.1. ст. 32 Закону України "Про заставу" реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором.

Стаття 34 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Підготовка до проведення прилюдних торгів визначена ст.43 Закону України "Про іпотеку".

Прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення.

Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Колегія не приймає до уваги заперечення скаржника щодо суми початкової ціни реалізації предмету іпотеки у розмірі 17675000 грн., яка погоджена сторонами у договорі іпотеки, оскільки відповідач-2, який є власником зазначеного майна проти вказаної суми не заперечує, а скаржником не надано суду доказів порушення у даному випадку його законних прав та інтересів.

В силу ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.                                                                                                    

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для рішення господарського суду м.Києва від 09.02.2010р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2010р. у справі №42/628 не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталіка" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду м.Києва від 09.02.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2010р. у справі №42/628 залишити без змін.

Головуючий: Жукова Л.В.

Судді: Кролевець О.А.

Подоляк О.А.