Рішення № 10909150, 25.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

25.08.2010Справа №2-9/1034-2010 За позовом ТОВ "Интана", м. Феодосія

До відповідача Фізичної особи - підприємця Шипіло Валентини Юріївни, м. Феодосія

Про стягнення 8 013,60 грн.

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача – Звенігородський Ю.О. – представник, дов. пост. від 22.05.09р.; Морозов Г.М., представник, дов. пост. від 16.07.09р.

Від відповідача – Фізична особа - підприємець Шипіло Валентина Юріївна.

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача 8 013,60 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між сторонами було укладено угоду №53 від 01.11.2007р. про надання торгового місця у ринково – торгівельному комплексі “Соната”. На виконання умов договору позивач надавав та надає відповідачу у довгострокове платне користування торгівельне місце у ринково – торговому комплексі, але відповідач у порушення умов угоди оплату здійснює не у повному об’ємі, що призвело до виникнення заборгованості, яка погашена не була, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідач проти позову заперечує по мотивам, викладеним у відзиву на позов від 09.03.2010р.

Ухвалою суду від 18.03.2010 р. провадження по справі було зупинене до розгляду справі № 2-15/2894-2009 у Вищому Господарському суді України.

Ухвалою суду від 09.08.2010 р. провадження по справі було поновлене та справа була призначена на 25.08.2010 р.

Представники позивача у судовому засіданні позивні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на наступне: вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по договору №53 від 01.11.2007р. у розміру більшем, чим встановлене відповідно до розрахунку оплати за користування торгівельним місцем п.3.1 договору №53 є необгрунтованними, тому що позивач не яким чином не повідомив відповідача про перегляд прейскуранту, згідно п.4.5 та 5.4 договору №53. Відповідно зміни до договору №53 від 01.11.2007р. не вносились ні зі згодою сторін, ні в односторонньому порядку.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

В с т а н о в и в:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Рішенням виконкому Феодосійської міської ради №1151 від 15.12.2003р Товариству з обмеженою відповідальністю “Интана” надано право організовувати ринок “Соната” за адресою м.Феодосія, бульвар Старшинова. Для організації та обслуговування ринку, рішеннями сесій Феодосійської міської ради №1490 від 28.05.2004р та №2550 від 26.12.2005р ТОВ “Интана”передана в оренду земельна ділянка. Між Феодосійською міською радою та позивачем був укладений договір оренди землі від 16 березня 2006 року для організації ринка “Соната”.

Відповідно до п.20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.3.2002р №57/188/84/105 адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Між позивачем, як підприємством, та відповідачем, як підприємцем, була укладена угода №53 від 01.11.2007р. про надання торгового місця у ринково – торговому комплексі “Соната”, відповідно до умов якого підприємство надає підприємцю у довгострокове платне користування торгове місце у ринково – торговому комплексі “Соната” за адресою м.Феодосія, бульвар Старшинова. Підприємець використовує надане йому торгове місце для здійснення торгівлі та надання послуг населенню. (п.1.1 договору).

Відповідно до п.п. 1.3, 3.1, 3.2 договору за користування торговим місцем підприємець вносить через касу підприємства щомісячну плату у розмірі, встановленому угодою. Плата за торгове місце складає 1200,00грн, включаючи ринковий збір. Оплата за користування торговим місцем здійснюється підприємцем з 25 по 30 число місяця, що передує місяцю, який підлягає оплаті, через касу ринково – торгового комплексу “Соната” з видачею підприємцю на руки касового чеку, що посвідчує оплату.

Крім того, сторони за договором погодили, що у випадку зміни діючого Положення про величину ринкового збору або інших змін законодавства, які впливають на величину оплати за торгове місце, підприємство має право переглянути Прейскурант на оплату торгових місць у ринково – торговому комплексі “Соната” у односторонньому порядку, повідомивши підприємця про зміну оплати за торгове місце у загальному порядку. (п.4.5 договору).

Відповідно до п.5.1 договору угода вступає у дію з 10.08.2007р та діє до 24.02.2055р.

12.03.2008р. відповідно до акту приймання - передачі торгового місця, підприємство передало, а підприємець прийняв у строкове платне користування на умовах угоди торгове місце у ринково – торговому комплексі “Соната” за адресою: м.Феодосія, бульвар Старшинова.

Відповідно до Прейскуранту цін на торгові місця та послуги у ринково – торговому комплексі “Соната” у вартість користування торговим місцем окрім ринкового збору входять також послуги ринку (у тому числі фонд оплати праці, збори та обов’язкові відрахування, оренда земельної ділянки, витрати на електроенергію та водо забезпечення, господарські потреби та т.п.).

Відповідно до Розрахунку оплати за користування торговими місцями на ринку «Соната» за станом на 01 травня 2009 р. розмір щомісячної плати за Угодою № 53 складає 1411,20 (Одна тисяча чотириста одинадцять) грн.

Відповідно до Розрахунку оплати за користування торговими місцями на ринку «Соната» за станом на 13 листопада 2009 р. розмір щомісячної плати за Угодою № 53 складає 1402,80 грн.

У порушення умов угоди №53 від 01.11.2007р. про надання торгового місця у ринково – торговому комплексі “Соната” суб’єкт підприємницької діяльності Шипіло В.Ю. не виконала у повному об’ємі прийняті на себе зобов’язання та не сплатив у повному об’ємі передбачені договором грошові кошти за період з червня по грудень 2009 року, в результаті чого на момент звернення позивача з позовом до суду за відповідачем склалася заборгованість у сумі 8 013,60 грн., яка підтверджується матеріалами справи.

23 березня 2009 р. Господарським судом АР Крим винесено рішення по справі № 2-5/962-2009 по позову СПД Шипіло В.Ю. до ТОВ «Интана», яким позивачеві відмовлено в задоволенні вимог про визнання недійсним Угоди № 53 і поверненні незаконно отриманих сум за цією Угодою. Дане судове рішення вступило в законну силу.

Рішенням Господарського суду АР Крим по справі № 2-15/2894 - 2009 від 27 жовтня 2009 р., з СПД Шипіло В.Ю. була стягнута заборгованість на користь ТОВ "Интана" за Угодою № 53 в сумі 2380,00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного Господарського суду по справі №2-15/2894 - 2009 від 21 січня 2010 р. дане рішення було залишене без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України по справі №2-15/2894 - 2009 від 16 червня 2010 р. Постанова Севастопольського апеляційного Господарського суду по справі №2-15/2894 - 2009 від 21 січня 2010 р. була залишена без змін.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача, що викладені у відзиву на позов, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Судом встановлено, що на даний момент угода у передбаченому законом та договором порядку не розірвана, не визнана недійсною, отже являється дійсною та обов’язковою для виконання сторонами.

Таким чином, позов про стягнення 8 013,60 грн. боргу обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

У прохальній частині позовної заяви позивачем до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, віднесені витрати на послуги юридичного агентства у розмірі 2000,000грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилається на ст.44,49 ГПК України та зазначає, що оплата послуг юридичного агентства підлягає відшкодуванню як інші витрати, пов’язані з розглядом справи у суді.

Відповідно до ст..44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи

Крім того, відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ч.3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Крім того, у п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначається, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Отже, виходячи з вищенаведеного, витрати на оплату послуг юридичного агентства не можуть бути віднесені до інших витрат, пов’язаних з розглядом справи у суді у розумінні ст..44 ГПК України.

Витрати по оплаті держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні 25.08.2010р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 75, 77, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити часткове.

2.          Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності Шипіло Валентини Юріївни (98112, м.Феодосія, вул. Первушина, б.28, кв.13, ІПН 2368514169, паспорт: ЕС 399710 виданий Феодосійським РО ГУ МВС України в Криму 29.08.1997р св-во про держ. Реєстрацію серія ВОО №317040 від 26.02.2001р.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Интана” (98112, м.Феодосія, бул.Старшинова, 27, р/р 260050721002 у ВАТ Банк”Фінанси та кредит” м Сімферополь, МФО 384889, ЄДРПОУ 31675758) 8013,60 грн. боргу, 102,00грн державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

3.          В стягненні витрат на послуги юридичного агентства у розмірі 2000грн. відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Петухова Н.С.