Рішення № 10909153, 19.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

19.08.2010Справа №2-33/2944-2010 за позовом Інституту ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук (95493, м.Сімферополь, вул. Київська, 150)

до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Більшовик» (97036, Красногвардійський р-н, с.Полтавка, вул. Центральна, 1)

про стягнення 55164.59 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Позивача: не з'явився.

Відповідача: Гуменнов В’ячеслав Омелянович, представник, довіреність від 05.03.2010р. сільськогосподарський виробничий кооператив «Більшовик».

Суть спору: позивач, Інститут ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук, звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, сільськогосподарського виробничого кооперативу «Більшовик», та просив стягнути заборгованість в сумі 50000.00 грн. та неустойку в сумі 5164.6 грн., у тому числі 2176.90 грн. інфляційних втрат, 699.02 грн. 3 % річних та 2288.69 грн. пені (а.с. 2-4).

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем умов ліцензійного договору № 13-09 від 10 березня 2009 року на використання насіння коріандру сорту «Нектар» в частині повернення відрахувань (роялті) та надання відповідної інформації, а також обґрунтовані порушенням статей 180, 230 Господарського кодексу України та статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідач із заявленими позовними вимогами не погодився з тих підстав, що мета, обумовлена договором, а саме – отримання насіння коріандру першої репродукції, з огляду на погані метеорологічні умови досягнута не була, у зв’язку з чим відрахувати та передати позивачу роялті не здається можливим. Також відповідачем оспорювався розрахунок суми роялті, що підлягає стягненню з нього, наданий позивачем (а.с. 17).

Після перерві, оголошеної у судовому засіданні 18 серпня 2010 року, представник позивача до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відклався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26 липня 2010 року строк вирішення даного спору продовжувався за згодою сторін на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 64).

У зв’язку з набуттям 30 липня 2010 року чинності змін, внесених Законом України «Про судоустрій та статус суддів» до Господарського процесуального кодексу України, ухвалою господарського суду АР Крим від 04 серпня 2010 року строк розгляду справи в порядку частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжений на 15 днів до 19 серпня 2010 року (а.с. 80).

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін було роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

           встановив:

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 10 березня 2010 року між Інститутом ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук (ліцензіар) та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Більшовик» (ліцензіат) був укладений ліцензійний договір № 13-09 на використання коріандру сорту «Нектар» (а.с. 8-9).

Згідно з пунктом 1.1 цього договору ліцензіар надає ліцензіату невиключне право на вирощування та реалізацію насіння коріандру сорту «Нектар» (першої репродукції).

Пунктом 1.3 договору сторони визначили, що ліцензіар продає ліцензіату 250 кг насіння коріандру сорту «Нектар» (еліта) за ціною 22 грн./кг (з урахуванням НДС).

Якість насіння підтверджується атестатом (пункт 1.4).

В пункті 2.1 ліцензіар гарантував технологічне здійснення отримання продукції за ліцензією за умови виконання ліцензіатом рекомендованої технології вирощування сорту.

Згідно з пунктом 2.2 при порушенні умов, передбачених цим договором, сторона, яка не виконала обов’язків, взятих на себе, оплачує іншій стороні збитки, понесені нею внаслідок цього, включаючи упущену винагороду (роялті).

У разу несвоєчасної виплати роялті ліцензіат, у відповідності до пункту 2.3 договору, виплачує ліцензіару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Пунктами 2.5 та 2.6 сторони передбачили, що у разі настання форс-мажорних обставин вони звільняються від відповідальності за невиконання умов цього договору, однак, несвоєчасне повідомлення (строк, що перевищує два тижні) про настання таких обставин, що повинно бути підтверджено уповноваженими на те органами, позбавляє сторону права посилатися на них.

Порядок розрахунків був встановлений сторонами в розділі 4 ліцензійного договору. Так, за насіння коріандру сорту «Нектар» ліцензіат перераховує оплату на рахунок ліцензіара в розмірі 5500.00 грн. у т.ч. НДС (п.4.1). За передання прав, передбачених цим договором, ліцензіат відраховує на користь ліцензіара роялті в розмірі 10 % від вирощеного кондиційного насіння першої репродукції або їх ринкову вартість (за згодою сторін) (п. 4.2). Виплата роялті повинна бути здійснена в строк до 20 грудня 2009 року (п.4.3). Обов’язок з передачі та доставці роялті покладений на ліцензіата (п.4.4).

Також, згідно з пунктом 5.1 договору ліцензіат зобов’язався в строк до 20 грудня 2009 року надати ліцензіару бухгалтерські відомості про виробництво та реалізацію ліцензійної продукції. Ліцензіар має право здійснити перевірку стану виробництва, а також документів, зазначених у пункті 5.1 договору. Ліцензіат повинен забезпечити можливість такої перевірки (п. 5.2).

Пунктом 8.3 встановлений строк дії договору – з моменту його підписання до 31 грудня 2009 року.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що на виконання умов даного договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято та оплачено 250 кг насіння коріандру сорту «Нектар» (еліта) за ціною 22 грн./кг, що підтверджується копією накладної № 6 від 12 березня 2009 року (а.с. 45).

Однак, в подальшому у зв’язку з тим, що сільськогосподарським виробничим кооперативом «Більшовик» не було передано згідно з умовами ліцензійного договору № 13-09 від 10 березня 2009 року Інституту ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук роялті в розмірі 10 % від урожаю коріандру, позивач 01 квітня 2010 року звернувся до нього з претензією, в якій просив виконати обов’язки, взяти на себе за вказаним договором, передати бухгалтерську документацію на урожай та перерахувати роялті (а.с. 44).

Листом від 19 липня 2010 року вих. № 135 сільськогосподарський виробничий кооператив «Більшовик» відповів, що через несприятливі погодні умови було отримано лише 6730 кг урожаю насіння коріандру. Дане насіння було продане як товарне за 25000.00 грн., у зв’язку з чим вважає можливим перерахувати роялті в розмірі 10 % саме від цієї суми (а.с. 56).

Не погодившись з такою позицією відповідача, Інститут ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук звернувся до господарського суду АР Крим з даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки зі змісту спірного договору вбачається, що він за своєю природою є ліцензійним договором, спірні правовідносини у даній справі повинні розглядатися з урахуванням глави 35 Цивільного кодексу України, загальних положень Господарського кодексу України про господарські зобов’язання та правових норм Закону України «Про охорону прав на сорти рослин».

Згідно зі статтею 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. У відповідності до частин 2, 3, 4 статті 426 Цивільного кодексу України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем, Інститутом ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук, згідно з умовами договору № 13-09 від 10 березня 2009 року, було передане сільськогосподарському виробничому кооперативу «Більшовик» невиключне право на вирощування та реалізацію насіння коріандру сорту «Нектар» (перша репродукція).

Якість насіння та законність авторських прав позивача на сорт коріандру «Нектар» були визнані відповідачем в договорі від 10 березня 2009 року та підтверджені відповідною документацією (а.с. 13).

Статтею 1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» визначено, що власник майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту – це особа, якій належить впродовж визначеного цим Законом строку і засвідчене свідоцтвом про державну реєстрацію сорту майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин.

Згідно з пунктом 3 статті 40 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» володілець патенту може видати будь-якій особи дозвіл (ліцензію) на використання сорту на підставі ліцензійного договору. За ліцензійним договором власник сорту (ліцензіар) передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов’язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені ліцензійним договором.

Так, позивач стверджує, що відповідачем був порушений взятий на себе за ліцензійним договором обов’язок перерахувати на його користь 10 % роялті від урожаю коріандру.

Згідно з пунктом 4.2 договору за передання прав, передбачених цим договором, ліцензіат відраховує на користь ліцензіара роялті в розмірі 10 % від вирощеного кондиційного насіння першої репродукції або їх ринкову вартість (за згодою сторін).

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В процесі розгляду справи представниками відповідача були надані пояснення, з яких вбачається, що дійсно такий обов’язок був передбачений умовами договору, укладеного між сторонами у справі, але, через несприятливі погодні умови урожай насіння коріандру склав лише 6730 кг, у зв’язку з чим вважаючи такий урожай незначним, відповідач не виконав свого обов’язку щодо перерахування роялті ліцензіару. До того ж, насіння було неякісним, що підтверджується результатами аналізу (а.с. 18), у зв’язку з чим сільськогосподарський виробничий кооператив «Більшовик» був вимушений продати його як товарне за ціною, нижчою, ніж складає вартість насіння першої репродукції.

При цьому, відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, в підтвердження чого надав висновок Торгово-промислової палати України (а.с. 20), та вважає, що такі обставини є підставою, згідно з пунктом 2.5 договору № 13-09 від 10 березня 2009 року, для звільнення його від відповідальності за невиконання свого обов’язку сплатити на користь позивача роялті.

Однак, суд, дослідивши обставини справи, вважає таки доводи представників відповідача необґрунтованими виходячи з наступного.

По-перше, відповідачем не було надано доказів дотримання порядку, передбаченого пунктом 2.6 ліцензійного договору від 10 березня 2009 року, про повідомлення ліцензіара про настання форс-мажорних обставин.

Так, згідно із зазначеним пунктом договору, несвоєчасне повідомлення (строк, що перевищує два тижні) про настання таких обставин, що повинно бути підтверджено уповноваженими на те органами, позбавляє сторону права посилатися на них.

Представники позивача заперечували факт їх повідомлення про такі обставини, доказів повідомлення відповідачем позивача суду представлено також не було.

По-друге, у цьому пункті договору сторонами обумовлено, що форс-мажорні обставини підтверджуються довідкою уповноважених органів, тоді як з довідки Торгово-промислової палати України вбачається, що наявність таких обставин була встановлена лише відносно посівів пшениці та ячменю (а.с. 20).

Отже, з огляду на викладене, суд відхиляє посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин та погоджується з доводами позивача про наявність у відповідача обов’язку відрахувати на його користь роялті в розмірі 10 % від вирощеного урожаю насіння коріандру.

Через те, що відповідачем відповідна бухгалтерська документація на вирощене насіння коріандру, яка б свідчила про його якість та обсяги, надана не була, Інститут ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук надав суду розрахунок роялті, що підлягає стягненню з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Більшовик», виходячи з технології вирощування коріандру (а.с. 34-35).

Так, позивачем з урахуванням площі, що була засіяна відповідачем, та кількості придбаного у нього насіння коріандру був приблизно встановлений мінімальний розмір очікуваного урожаю – 25 тонн, на підставі чого позивач дійшов висновку про те, що розмір роялті встановлює 2,5 тонн насіння коріандру першої репродукції.

Оскільки згоди з ціни насіння коріандру першої репродукції, як було передбачено умовами договору, сторонами досягнуто не було, позивач вважає, що її слід розраховувати виходячи з цін, що існують на даний час – 20-25 грн./кг, а отже розмір роялті, що підлягає стягненню з відповідача, на думку Інституту ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук, складає 50000.00 грн..

Згідно з частинами 1, 3 статті 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Вільні ціни, у відповідності до статті 190 Господарського кодексу України, визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Судом, в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України, було витребувано з Кримської аграрної біржі та Міністерства аграрної політики України відомості щодо ринкової вартості однієї тонни насіння коріандру сорту «Нектар» першої репродукції, на що надійшли відповіді, що фіксованої ціни на зазначену продукцію не встановлено, вона є договірною (а.с. 41-42).

Так, позивачем в обґрунтування вартості насіння коріандру сорту «Нектар» першої репродукції наданий наказ Інституту ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук «Про тарифі на продукцію, роботи та послуги з 01 березня 2010 року» (а.с. 72) та договори з іншими контрагентами (а.с. 82-98), з яких вбачається, що на час розгляду даної справи мінімальна ціна одного кілограму насіння коріандру сорту «Нектар» першої репродукції становить 20 грн.

Суд вважає необґрунтованими посилання представників відповідача на той факт, що якість вирощеного ним насіння коріандру не відповідає вимогам, що пред’являються до насіння першої репродукції, що підтверджується результатами аналізів, оскільки умовами ліцензійного договору від 10 березня 2009 року позивачем було гарантовано досягнення ліцензіатом мети з вирощування продукції необхідної якості за умови дотримання технології вирощування сорту, що рекомендується Інститутом ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук. Більш того, пунктом 3.1 договору було передбачено надання Інститутом відповідної методичної допомоги за вимогою відповідача.

Доказів дотримання технології вирощування насіння або звернення сільськогосподарського виробничого кооперативу «Більшовик» до позивача з вимогою про надання методичної допомоги суду надано не було.

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про необхідність розрахування вартості насіння коріандру сорту «Нектар» першої репродукції виходячи з цін, що існують на аграрному ринку на даний час, а саме – 20 грн./1 кг.

Однак, суд не може погодитися з розрахунком кількості насіння, що підлягає стягненню, наданим позивачем, виходячи з наступного.

Так, матеріалами справи підтверджується, що з насіння, придбаного за договором № 13-09 від 10 березня 2009 року, відповідачем було отримано урожай – 6730 кг (а.с. 24-30).

Як вже зазначалося, умовами ліцензійного договору, а саме – пунктом 4.2 встановлено, що за передання прав, передбачених цим договором, ліцензіат відраховує на користь ліцензіара роялті в розмірі 10 % від вирощеного кондиційного насіння першої репродукції або їх ринкову вартість (за згодою сторін).

Отже, вартість 6730 кг насіння за ціною 20 грн. / 1 кг складає 134600.00 грн., у зв’язку з чим, на думку суду, розмір роялті (10 %), що підлягає відрахуванню на користь позивача, становить 13460.00 грн..

Також, позивач просив стягнути з відповідача нараховані на суму заборгованості в розмірі 50000.00 грн. за період з 21 грудня 2009 року по 01 червня 2010 року пеню в сумі 2288.69 грн., інфляційні втрати в сумі 2176.90 грн. та 3 % річних в сумі 699.02 грн.

Зазначені вимоги також підлягають частковому задоволенню, виходячи з розміру роялті, що підлягає стягненню з відповідача, визначеному судом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строк виконання відповідачем обов’язку відрахувати на користь позивача роялті сплинув 20 грудня 2009 року (пункт 4.3 договору).

Так, позивачем неустойка нараховувалася за період з виникнення у відповідача обов’язку виконати свої обов’язки за договором № 13-09 від 10 березня 2009 року – з 21 грудня 2009 року по 01 червня 2010 року, тобто за 163 дня.

У разу несвоєчасної виплати роялті ліцензіат, у відповідності до пункту 2.3 договору, виплачує ліцензіару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Судом був проведений наступний розрахунок суми пені, виходячи з розміру заборгованості в сумі 13460.00 грн.:

13460.00 х (2х20.5/365=0.056164) х 163 / 100 = 1232.22 грн.

Отже, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 21 грудня 2009 року по 01 червня 2010 року в сумі 1232.22 грн..

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, розмір інфляційних втрат за січень, лютий, березень та квітень 2010 року виходячи з суми заборгованості 13460.00 грн. та індексу інфляції – 104.35 %, який підлягає стягненню з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Більшовик», складає 586.02 грн.

Розмір 3 % річних, що також підлягає стягненню з відповідача, був встановлений судом наступним чином:

13460.00 х 3 х 163 / 365 / 100 = 180.32 грн.

Таким чином, суд вбачає правові підставі для задоволення позову в частині стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Більшовик» суми роялті в розмірі 13460.00 грн., пені в сумі 1232.22 грн., інфляційних втрат в сумі 586.02 грн. та 3 % річних в сумі 180.32 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

Крім того, у відзиві на позов (а.с. 17 зворот) відповідачем було надано заяву про відстрочення виконання рішення до 01 серпня 2010 року з огляду на те, що відповідач є сільськогосподарським підприємством, у зв’язку з чим фактична можливість розрахуватися з позивачем буде лише по закінченню зібрання урожаю – восени.

У судовому засіданні 13 липня 2010 року представник відповідача підтримав вказану заяву та просив збільшити термін відстрочення виконання рішення до 2х місяців (а.с. 46).

Представники позивача не заперечували проти задоволення такого клопотання відповідача, що також було зафіксовано в протоколі судового засідання від 13 липня 2010 року.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо прийняття рішення, зокрема, відстрочити виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, а також наявність згоди позивача на вчинення таких дій, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та відстрочити виконання рішення на 2 місяця до 19 жовтня 2010 року.

Судові витрати, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем у зв’язку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Більшовик» (Красногвардейський район, с. Ровне, вул. Центральна, 1, р\р 2600216347, КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021, ЗКПО 00853990, ІПН 8539901179) на користь Інституту ефіроолійних і лікарських рослин Української Академії аграрних наук (м. Сімферополь, вул. Київська, 150, р\р 31255273210519 у відділенні УДК в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 04684248) 13460.00 грн. заборгованості, 1232.22 грн. пені, 586.02 грн. інфляційних втрат, 180.32 грн. 3 % річних, 154.58 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          В частині стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Більшовик» заборгованості в сумі 36540.00 грн., пені в сумі 1056.47 грн., інфляційних втрат в сумі 1590.88 грн. та 3 % річних в сумі 518.70 грн. - в позові відмовити.

5.          Відстрочити виконання рішення на 2 місяця до 19 жовтня 2010 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Радвановська Ю.А.