Рішення № 10906290, 17.08.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" серпня 2010 р.Справа № 6/63 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 6/63

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-плюс", м. Кіровоград, проспект Інженерів, 10,

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1,

про стягнення 4273,64 грн,

Представники:

від позивача - Заремблюк Роман Іванович, довіреність від 06.07.2010;

від відповідача - участі не брали,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив-плюс" подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованості згідно договору купівлі-продажу № 56 від 08.04.2010 в сумі 4273,64 грн, з яких 3725,56 грн основного боргу, 152,61 грн пені, 372,56 грн штрафу, 22,91 грн 3 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні 17.08.2010 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов в розумінні статті 59 Господарського процесуального кодексу України та інших витребуваних документів до суду не подав.

Конверт з примірником ухвали суду від 03.06.2010 про порушення провадження у даній справі повернутий органом поштового зв'язку на адресу суду з відміткою на конверті "За закінченням терміну зберігання".

Господарським судом враховується, що вказаний процесуальний документ був направлений судом за адресою відповідача, яка вказана в позовній заяві позивачем, та яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, який міститься в матеріалах справи. Відповідно до вказаного витягу місцем проживання відповідача є: 25009, АДРЕСА_1.

Відтак відповідач не повідомляв державного реєстратора стосовно зміни свого місця проживання, а тому, відповідно, несе відповідальність за всі процесуальні наслідки неподання таких відомостей державному реєстратору.

Відповідно до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій.

Таким чином, господарський суд вжив усіх заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Актив-плюс" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 56 від 08.04.2010 (далі за текстом - Договір).

За умовами даного Договору (пункт 1) Продавець (позивач у справі) продає, а Покупець (відповідач у справі) купує продукти харчування у відповідності до кількості та за цінами, вказаними у накладній на кожну партію, що передається продавцем покупцеві.

Згідно пункту 3 Договору сторонами погоджено, що строк оплати кожної партії - 5 банківських днів з моменту отримання товару.

На виконання умов Договору позивачем у справі згідно видаткової накладної № АП-0021101 від 15.04.2010 поставлено відповідачеві товар на загальну суму 4025,56 грн, в тому числі ПДВ 670,93 грн.

Разом з тим, Покупцем зобов'язання згідно п. 3 Договору в частині оплати поставленого Товару виконано частково, шляхом сплати 300,00 грн згідно прибуткового касового ордеру від 17.06.2010.

Заборгованість склала 3725,56 грн.

17.05.2010 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 22 щодо оплати отриманого товару, докази направлення даної претензії наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, вказана претензія фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 залишена без відповіді.

Відповідно до положень статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарський суд враховує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України, який є спеціальним законом щодо даних правовідносин.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

З урахуванням вказаного, а також тої обставини, що відповідачем у справі факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-плюс" про стягнення суми основного боргу в розмірі 3725,56 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 152,61 грн за період з 23.04.2010 по 06.07.2010, 3 % річних в сумі 22,91 грн за той же період, та штраф в сумі 372,56 грн.

Господарський суд враховує, що пунктом 4 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день від вартості неоплаченого товару.

Окрім того, згідно пункту 5 Договору у випадку, якщо покупець порушив встановлені договором строки оплати товару більше ніж на 10 календарних днів, він зобов'язаний сплатити на користь продавця штраф в розмірі 10 % від суми невиконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий відповідачем розрахунок пені відповідає зазначеним нормам законодавства.

За розрахунком позивача, доданому до позовної заяви, розмір пені складає 152,61 грн. Однак, враховуючи розмір заборгованості станом на 23.04.2010 в розмірі 4025,56 грн та часткове погашення заборгованості 17.06.2010 в розмірі 300,00 грн, за розрахунком суду розмір пені за період з 23.04.2010 по 06.07.2010 складає 161,81 грн.

Тому, господарський суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 152,61 грн в межах заявлених позивачем вимог.

Крім того, підтверджена матеріалами справи і позовна вимога про стягнення штрафу в сумі 372,56 грн.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлюють, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, доданому до позовної заяви, розмір річних складає 22,91 грн. Однак, враховуючи розмір заборгованості станом на 23.04.2010 в розмірі 4025,56 грн та часткове погашення заборгованості 17.06.2010 в розмірі 300,00 грн, за розрахунком суду розмір відсотків річних за період з 23.04.2010 по 06.07.2010 складає 24,35 грн.

Тому, господарський суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 22,91 грн в межах заявлених позивачем вимог.

Крім того, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (25009, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, р/р не відомі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-плюс" (25014, м. Кіровоград, проспект Інженерів, 10, код ЄДРПОУ 31472308, ІПН 314723011233, р/р 26005312540001 в КФ КБ "ПриватБанк", МФО 323583) - 3725,56 грн основного боргу, 152,61 грн пені, 372,56 грн штрафу, 22,91 грн 3 % річних, а також 102 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити сторонам у справі.

Суддя В.Г.Кабакова

Повне рішення складено 18.08.2010.