Рішення № 10906251, 17.08.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" серпня 2010 р.Справа № 17/121 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши матеріали справи №17/121

за позовом: ОСОБА_1, м. Кіровоград

до відповідачів:

- закритого акціонерного товариства "Кіровоградлітмаш", м. Кіровоград

- товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський завод будівельної кераміки", м. Кіровоград

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - участі не брали, хоча ОСОБА_1 був належним чином сповіщений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №3518628 від 16.08.2010 р. (том ІІ а.с.16);

від відповідача (ЗАТ "Кіровоградлітмаш")- участі не брали, хоча ЗАТ "Кіровоградлітмаш" було належним чином сповіщено про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №3518610 від 10.08.2010 р. (том ІІ а.с.17);

від відповідача (ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки") - участі не брали, хоча ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки" було належним чином сповіщено про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №3518601 від 16.08.2010 р. (том ІІ а.с.18).

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) подано до господарського суду позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі б/н від 13.04.2006 року, укладеного між закритим акціонерним товариством "Кіровоградлітмаш", ідентифікаційний код 31562464 (далі - ЗАТ "Кіровоградлітмаш") та товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський завод будівельної кераміки", ідентифікаційний код 33797136 (далі - ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки").

Відповідач (ЗАТ "Кіровоградлітмаш") позовні вимоги визнав в повному обсязі (том І а.с.118-119).

Відповідач (ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки") проти позову заперечив, посилаючись на те, що рішенням третейського суду від 13.04.2006 року оспорений договір купівлі-продажу будівлі адміністративно-побутового корпусу від 13.04.2006 року було визнано дійсним, голова правління ЗАТ "Кіровоградлітмаш" мав всі повноваження на підписання даного договору і до того ж зазначений договір був повністю виконаний сторонами (том І а.с. 123-124).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в них та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

13.04.2006 року між закритим акціонерним товариством "Кіровоградлітмаш" ("продавець") та товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський завод будівельної кераміки" ("покупець") було укладено договір купівлі-продажу будівлі (далі - договір від 13.04.2006 року), за умовами якого продавець зобов'язався продати у власність покупця адміністративно-побутовий корпус (літ.Д.д) триповерхову будівлю прямокутної форми в плані, з розмірами сторін 72,55 м. х 18,90 м. висотою 10,5 м., площа забудови 1371 м.кв, будівельний об'єм 1498 м.куб., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і є частиною цілісного майнового комплексу за тією ж адресою, а покупець прийняв на себе зобов'язання сплатити продавцю 56179 грн., в тому числі ПДВ, що є ціною будівлі згідно експертної оцінки (том І а.с. 13-15).

Сторонами узгоджено термін та умови передачі будівлі, а також форму та порядок проведення розрахунків за об'єкт нерухомості.

За своєю правовою природою даний договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до вимог статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами пунктів 1.5, 1.6 договору від 13.04.2006 р. передбачено, що право власності на будівлю переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору або винесення рішення третейського суду щодо визначення права власності на будівлю; фактичне приймання передача будівлі покупцю здійснюється на підставі двостороннього акта наступного дня після посвідчення цього договору.

Оплату посвідчення цього договору сторони приймають на себе у рівних частинах (пункт 7.1 договору від 13.04.2006 р.).

Згідно пункту 7.4 договору від 13.04.2006 р. він набирає чинності з моменту здійснення посвідчення.

13.04.2006 р. між ЗАТ "Кіровоградлітмаш" та ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки" укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу адміністративно - побутового корпусу (літ.Д.д) від 13.04.2006 року (том І а.с.49), згідно якої покупець зобов'язався до 13 серпня 2006 року посвідчити нотаріально договір купівлі - продажу адміністративно - побутового корпусу (літ.Д.д), так як без нотаріального посвідчення договір є нікчемним.

Враховуючи те, що зазначений договір від 13.04.2006 р. щодо відчуження об'єкта нерухомості сторони не посвідчили нотаріально, обгрунтовуючи позовні вимоги порушенням корпоративних прав акціонера ЗАТ "Кіровоградлітмаш", ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним зазначеного договору від 13.04.2006 р.

При вирішенні даного спору господарський суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 є акціонером закритого акціонерного товариства "Кіровоградлітмаш", що підтверджується копією сертифікату іменних акцій серії СВ №2 від 06.03.2003 року (том І а.с. 12) та витягом з реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ "Кіровоградлітмаш" станом на 01.12.2008 р. (том І а.с.9-11).

У відповідності до чинного законодавства України позивач як акціонер має право реалізовувати майнові та немайнові права, пов'язані з участю у господарському товаристві. Зокрема, статтею 116 Цивільного кодексу України, статтею 88 Господарського кодексу України, статтею 10 Закону України "Про господарські товариства", розділом V Закону України "Про акціонерні товариства" визначені права учасника господарського товариства.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) №1-10/2004 від 01.12.2004 року передбачено, що акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.

Конституція України та чинне законодавство не перешкоджають акціонеру захищати свої безпосередні законні інтереси шляхом звернення як до судів загальної юрисдикції, так і до господарських судів на підставі статей 8, 55 Конституції України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, статті 6 Закону України "Про судоустрій України" та інших. Але такий позов відповідно до законодавства (статті 10, 41, 43, 45, 46, 48,49 Закону України "Про господарські товариства", стаття 5 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", статті 9, 23 Закону України "Про аудиторську діяльність" та інші), як правило, подається у випадку порушення прав та інтересів акціонера самим товариством, учасником якого він є (пункт 4.2. зазначеного рішення Конституційного суду).

Аналіз наведених вище норм законодавчих актів дозволяє зробити висновок, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання недійсним правочину, укладеного товариством, якщо обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.

Аналогічну правову позицію викладено в пункті 1.2 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року №04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин".

Між тим законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва; з цієї підстави господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позовів про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством (пункт 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Такої ж позиції дотримується і Вищий господарський суд України (пункт 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2009 р. №01-08/631 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)").

За таких обставин, позовні вимоги заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають.

При цьому спору судом враховано, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11.03.2010 року по справі №9/208(5/48) за позовом закритого акціонерного товариства "Кіровоградлітмаш" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський завод будівельної кераміки" про визнання недійсним договору, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 р., позовні вимоги було задоволено повністю: визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі б/н від 13.04.2006 року, укладений між закритим акціонерним товариством "Кіровоградлітмаш" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський завод будівельної кераміки", предметом якого є триповерхова будівля адміністративно-побутового корпусу (літ.Д.д), розташованого по АДРЕСА_1 (том ІІ а.с. 5-10; 11-13).

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно частини п'ятої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В.Таран