Рішення № 10906220, 17.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/27717.08.10 За позовомПриватного підприємства «Дейв Експрес Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

про стягнення 10 837,99 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Барановська М.В (довіреність № 220 від 16.08.2010р.);

          від відповідача: Кривенко О.В. (довіреність № 202-ГО/10 від 30.04.2010р.).

В судовому засіданні 17 серпня 2010 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Дейв Експрес Сервіс»(позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 10 837,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконує свої зобов’язання за договором банківського рахунку.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що постановою Національного банку України № 19 від 21 січня 2010 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедури ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк». Відповідач зазначає, що у своєму листі № 9442вк від 30.03.2010р. він повідомив позивача про те, що його вимоги визнані ліквідатором у сумі 10 837,99 грн. та віднесені до сьомої черги задоволення, відтак, просить суд припинити провадження по справі за відсутності предмету спору.

Ухвалою від 19.07.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 03.08.2010р. Ухвалою суду від 03.08.2010р. розгляд справи у зв’язку з неявкою представника позивача було відкладено до 17.08.2010р.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2006 року між позивачем (надалі - Клієнт) та відповідачем (далі по тексту -Банк) (разом - сторони), було укладено договір банківського рахунку №498 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі –Договір-1), відповідно до умов п. 1.1 якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок в національній валюті і здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку у відповідності з чинним законодавством України.

Пунктами 2.1.3., 2.1.4. Договору передбачено, що банк зобов’язувався своєчасно виконувати розпорядження Клієнта на списання коштів з рахунку та своєчасно здійснювати зарахування грошових коштів на рахунок Клієнта.

З положень розділу 10 Договору вбачається, що рахунок Клієнта закривається, в тому числі, Банком за бажанням Клієнта на підставі його заяви про закриття рахунку.

Позивач зазначає, а з матеріалів справи вбачається, що 07.08.2009р. він звернувся до відповідача з заявою №219 про закриття банківського рахунку, розірвання договору та перерахування залишку коштів на інший рахунок (копія заяви в справі). На відповідну заяву позивача Банк повідомив, що враховуючи наявність несплачених платіжних доручень, залишок вільних коштів, які залишаться на поточному рахунку після проведення платіжного доручення становить 837,99 грн., відтак зазначив, відповідно до вимог чинного законодавства України, поточний рахунок Клієнта буде закритий після виконання платіжних доручень (лист-повідомлення № 10206 від 09.09.2009р., копія в справі).

Судом встановлено, що позивачем було подано відповідачу до виконання платіжне доручення № 14 від 11.03.2010р. на суму 10 000,00 грн. (копія в справі), переказ за яким, як стверджує позивач, не закінчений та повернуто Банком без виконання. Позивач зазначає, що у своєму повідомленні Банк зазначив про неможливість виконання розрахункового документа з підстав недостатності коштів на кореспондентському рахунку банку, що вбачається з реєстру платіжних доручень позивача повернених без виконання від 27.01.2010р. (копія в справі).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У відповідності до частини третьої ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, статтею 1074 ЦК України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої ст. 1068 ЦК України банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно із ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з п. 20.1, 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 р. № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003р. за № 1172/8493, поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема, на підставі заяви клієнта. За наявності коштів на рахунку банк здійснює завершальні операції за рахунком (зокрема перерахування залишку коштів на підставі платіжного доручення на інший рахунок клієнта, зазначений у заяві). Датою закриття рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за ним рахунком день. У день закриття рахунку банк зобов’язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Відповідно до п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Постановою Національного банку України № 19 від 21 січня 2010 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедури ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», про що було офіційно опубліковано в газеті «Голос України»під № 12 (копія в справі).

Позивач вказує, що 29.01.2010р. надіслав на ім’я ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»лист № 23 про перерахування залишку коштів в сумі 10837,99 грн. (копія листа в справі). Листом № 9442вк від 30.03.2010р. (копія в справі) Банк повідомив позивача про те, що його вимоги визнані ліквідатором у сумі 10837,99 грн. та віднесені до сьомої черги задоволення.

Частиною 1 статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи положення чинного законодавства України суд вважає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням всього вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення залишку коштів в розмірі 10837,99 грн. - є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача у розмірі 344,38 грн. (108,38 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(ідентифікаційний код: 19357325, адреса: 01133, м. Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, будинок, 26, кор/р 32000175001 в Головному Управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 3321298) на користь Приватного підприємства «Дейв Експрес Сервіс»(ідентифікаційний код: 34788782, адреса: 10007, Житомирська область, місто Житомир, Шосе Київське, 143-А, р/р 26009300000148 в ЖФ АКБ «Форум», МФО 311841) грошові кошти в розмірі 10 837,99 грн. (десять тисяч вісімсот тридцять сім гривень 99 копійок) та судові витрати в розмірі 344,38 грн. (триста сорок чотири гривні 38 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяС.М. Морозов

          Дата підписання повного тексту рішення 20.08.2010р.