Рішення № 10906094, 18.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/25918.08.10 За позовом Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» До           Товариства з обмеженою відповідальністю Науково –виробниче

підприємство «МонКаСтро»

Про           стягнення 4046, 66 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Терещенко С.В. –по дов. 07/01-300 від 03.06.2008р.

Від відповідача не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково –виробниче підприємство «МонКаСтро» 4046,66 грн., із яких: 2992,16 грн. основний борг, 748,40 грн. штраф, 194,48 грн. пеня за прострочку платежу, 111, 98 грн. –інфляційні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2010р. порушено провадження у справі №36/259, розгляд справи призначено на 18.08.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди КБ/10-000028 від 01.12.2009 не сплатив позивачу орендну плату грудень 2009 року та січень 2010 року у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 2992,16 грн.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання 18.08.2010 року не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі від 09.08.2010р. про порушення провадження у справі.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяву та Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

01.12.2009р. між Державним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Укрбуд»(далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково –виробниче підприємство «МонКаСтро»(далі відповідач) було укладено договір №КБ/10-000028 оренди нерухомого майна.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач передає, а відповідач приймає в строкове користування нерухоме майно, площею в розмірі та за цільовим призначенням згідно з актом приймання –передачі, яке розташоване у адміністративному будинку за адресою: м. Київ, вул.. Богданівська, 10.

01 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем було підписано акт прийому –передачі в оренду нерухомого майна Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»в адмінбудинку за адресою: м. Київ, вул.. Богданівська, 10 (Затишок), а саме приміщення площею 18,70 кв.м. на 3 поверсі, приміщ. 3-ІІ-4.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. Договору встановлено, що договір діє з 01.12.2009р. до 30.11.2010р. включно.

Згідно п. 3.1 договору орендні платежі за місяць оренди майна є договірними і визначаються згідно узгодженого з орендарем розрахунку розміру щомісячного платежу за оренду майна (додаток №2).

Відповідно до додатку №2 загальна сума щомісячного орендного платежу складає в розмірі 1496,08 грн.

Орендар протягом п’яти календарних днів, після отримання цього договору, сплачує орендний платіж згідно наданого орендодавцем рахунку –фактури, який включає плату за відповідну кількість днів першого місяця оренди із розрахунку розміру щомісячного платежу за оренду майна(п. 3.2 договору).

У подальшому орендар зобов’язаний сплачувати орендні платежі за поточний місяць не пізніше десятого числа поточного місяця відповідно до узгодженого розміру щомісячного платежу та рахунку –фактури, який орендар не пізніше п’ятого числа поточного місяця повинен отримати у орендодавця. Несвоєчасне отримання орендарем рахунку –фактури у орендодавця не звільняє орендаря від зобов’язання вчасно сплачувати орендній платежі.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідач не виконав основного обов’язку Орендаря щодо внесення в повному обсязі орендної плати по Договору №КБ/10-000028 від 01.12.2009р. за грудень 2009 року та січень 2010 року, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 2992,16 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.2 договору Орендар зобов’язаний протягом п’яти календарних днів, після отримання цього договору, сплачує орендний платіж згідно наданого орендодавцем рахунку –фактури, який включає плату за відповідну кількість днів першого місяця оренди із розрахунку розміру щомісячного платежу за оренду майна.

У подальшому орендар зобов’язаний сплачувати орендні платежі за поточний місяць не пізніше десятого числа поточного місяця відповідно до узгодженого розміру щомісячного платежу та рахунку –фактури, який орендар не пізніше п’ятого числа поточного місяця повинен отримати у орендодавця. Несвоєчасне отримання орендарем рахунку –фактури у орендодавця не звільняє орендаря від зобов’язання вчасно сплачувати орендній платежі (п.3.3 договору).

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків у частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість за грудень 2009 року та січень 2010р. що становить 2992,16 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач у зазначений період користувався нежитловим приміщенням, а тому зобов’язаний згідно Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати по договору №КБ/10-000028 від 01.12.2009р. у розмірі 2992,16 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 748,40 грн. штрафу, 194,48 грн. пені за прострочку платежу, 111, 98 грн. –інфляційних.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Пунктом 9.2 договору Договору встановлено, що за несвоєчасне внесення орендних платежів (після 15 числа поточного місяця) орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розміру 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки до 28 числа поточного місяця включно. У разі несплати платежів до 28 числа поточного місяця, орендар, крім зазначеної пені, сплачує на користь орендодавця штраф в розмірі 25% від суми простроченого платежу.

У зв’язку з вищезазначеним позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 748,04грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв’язку з вищезазначеним, розрахунок пені здійснюється судом відповідно до приписів вказаних норм і складає:

Сума боргу, грн.Період простроченняКількість днів простроченняПодвійна облікова ставка НБУПеня, грн. 1496,08 грн. 1496,08 грн.з 16.12.2009р. по 28.12.2009р. з 16.01.2010р. по 28.01.2010р.13

1320,5%

20,5%10,92 грн. 10,92 грн. Таким чином, підлягає стягненню пеня у сумі 21грн. 84 коп. В іншій частині позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 111 грн. 98 коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково –виробниче підприємство «МонКаСтро» (м. Київ, вул.. Богданівська, 10, м. Київ, проспект Відрадний , 95, код ЄДРПОУ 32820368) на користь Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» (м. Київ, вул.. М. Раскової, 23, код ЄДРПОУ 33298371) 2992 грн. 16 коп. основного боргу, 748 грн. 04 коп. штрафу, 21 грн. 84 коп. пені за прострочку платежу, 111 грн. 98 коп. –інфляційні, грн. 50 коп. 97 грн. 65 коп. державного мита та 225 грн. 93 коп. грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти вимог в позові відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

СуддяТрофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складений

20.08.2010р.