Рішення № 10906070, 28.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/28228.07.10 28.07.2010          № 32/282

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсінвесткомпані»

до           Державного підприємства «Ресурспостач»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача           Горєв В.О. –предст.,

Від Відповідача           не з’явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурсінвесткомпані»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Ресурспостач»про стягнення 150000,00 грн. основного боргу, 38250,09 грн. інфляційних втрат, 8708,56 грн. –3% річних від суми заборгованості, 32638,68 грн. процентів за безпідставне користування грошовими коштами, 30000,00 грн. штрафу, 18098,36 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором безпроцентної позики № 39 від 21.12.2007 щодо повного повернення Позивачу наданої позики в розмірі 3 500000,00 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурсінвесткомпані»(далі –Позивач, Позикодавець) та Державним підприємством «Ресурспостач»(далі –Відповідач, Позичальник) укладено Договір безпроцентної позики № 39 (далі –Договір), відповідно до умов якого Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому Договором, а Позичальник зобов’язується повернути їх Позикодавцю.

Договір набуває чинності з моменту підписання (21.12.2007) та діє до 31.03.2008, а в частині повернення позики –до повного виконання Позичальником своїх зобов’язань (п. 7.1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору сума позики становить 3500000,00 грн. Проценти за Договором не нараховуються (п. 2.2. Договору).

Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок Позичальника на першу вимогу останнього (п. 3.1 Договору).

Так, на виконання умов Договору Позивачем було здійснено наступні перерахування грошових коштів: 24.12.2007 –500000,00 грн. (з яких 400000,00 грн. було повернуто Відповідачем 21.01.2008), 12.02.2008 –900000,00 грн., 03.03.2008 –2500000,00 грн.

Таким чином, станом на 03.03.2008 Позивачем виконані зобов’язання за Договором в частині надання Відповідачу позики в повному обсязі в сумі 3500000,00 грн.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 39 від 21.12.2007 є договором позики.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до п. 4.1 Договору строк повернення позики становить три календарні місяці з моменту надання всієї суми позики.

Позичальник зобов’язаний повернути суму позики в останній день строку, встановлений в п. 4.1 Договору (п. 5.1 Договору). Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок Позикодавця (п. 5.2 Договору). Днем повернення позики вважається день зарахування суми позики на поточний рахунок Позикодавця (п. 5.3 Договору).

З урахуванням викладеного, Відповідач зобов’язаний був повернути Позивачу позику в сумі 3500000,00 грн. не пізніше 03.06.2008.

Відповідач, в свою чергу, порушуючи умови Договору позику в передбачені строки та в повному обсязі не повернув Позивачу. Зокрема, 06.03.2008 Відповідач повернув Позивачу 370000,00 грн., 09.04.2008 –670000,00 грн., 06.06.2008 – 2310000,00 грн.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Відповідач порушуючи умови Договору безпроцентної позики № 39 від 21.12.2007 не повернув Позивачу позику в розмірі 150000,00 грн. Доказів оплати Позивачу заборгованості в сумі 150000,00 грн. Відповідачем до матеріалів справи не надано. Обставини, викладені в позовній заяві, Відповідач належними та допустимими доказами не спростував.

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов’язання щодо повернення позики, наданої Позивачем згідно з Договором. Натомість, Позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження факту надання Відповідачу позики на загальну суму 3500 000,00 грн. та неповернення такої Відповідачем в сумі 150000,00 грн.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 150 000,00 грн.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розділом 6 Договору Сторони визначили відповідальність Позичальника, а саме: при простроченні повернення позики Відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та проценти в розмірі 3% річних, виходячи з неповернутої суми за весь час прострочення (п. 6.1 Договору); за затримку повернення грошових коштів більше ніж на 30 днів Відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі 20% від суми неповернутих коштів (п. 6.2 Договору).

Суд погоджується з наданими Позивачем розрахунками, а саме - пені в розмірі 18098,36 грн. та штрафу в сумі 30000,00 грн., тому такі підлягають стягненню з Відповідача в силу положень закону.

Стаття 1050 ЦК України визначає, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних розрахована Позивачем відповідно до періоду прострочення і підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону.

З урахуванням рекомендацій, викладених у Листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», сума інфляційних втрат за період прострочення виконання зобов’язань щодо повернення позики, що заявлений в позовній заяві (з 04.06.2008 по 11.05.2010), складає 37800,00 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 32638,68 грн. процентів за безпідставне користування грошовими коштами суд відмовляє з огляду на наступне.

В обґрунтування зазначеної позовної вимоги Позивач посилається на безпідставність збереження грошових коштів Відповідачем, у зв’язку з чим нараховує проценти з посиланням на положення ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Однак, суд зазначає, що підставою перерахування позики Відповідачу стало укладення Договору безпроцентної позики № 39 від 21.12.2007, при цьому нормою цього Договору прямо передбачено, що проценти за цим Договором не нараховуються та не сплачуються (п. 2.2. Договору), крім того, умовами Договору було передбачено нарахування процентів за неналежне виконання умов Договору щодо повернення суми позики, тобто за користування грошовими коштами Позивача, у вигляді 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Ресурспостач»(01135, м. Київ, вул. Пестеля, 4, код 34002592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсінвесткомпані»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, б. 12, код 35330563) 150000,00 грн. основного боргу, 37800,00 грн. інфляційних втрат, 8708,56 грн. –3% річних від суми заборгованості, 30000,00 грн. штрафу, 18098,36 грн. пені, 2446,07 грн. державного мита та 207,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 19.08.2010