Ухвала суду № 10906063, 28.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 32/41728.07.10 За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Горіндустрія»на дії органу відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 05.02.2008 у справі № 32/417 За позовом До ПроЗакритого акціонерного товариства «Інформаційні комп’ютерні системи»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Горіндустрія»

стягнення 363 009,25 грн. Суддя О.О. Хрипун

Представники сторін:

Від стягувача Бойко Р.В. –предст.

Від боржника не з’явилися

Від ВДВС не з’явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горіндустрія»363 009,25 грн., в тому числі 250 576,01 грн. основного боргу, 21 089,58 грн. пені, 21 933,99 грн. - 3% річних та 69 409,58 грн. інфляційних збитків у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання за договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2007 позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горіндустрія»на користь Закритого акціонерного товариства «Інформаційні комп’ютерні системи»250576 грн. 10 коп. основного боргу, 21089 грн. 58 коп. пені, 21 933 грн. 99 коп. нарахувань 3% річних, 69 409 грн. 58 коп. інфляційних нарахувань, 3 630 грн. 09 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання цього рішення 05.02.2008 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ № 32/417.

03.06.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю «Горіндустрія»звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії органу відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 05.02.2008 у справі № 32/417, в якій просить визнати недійсною постанову про арешт коштів боржника від 13.05.2008. Скарга мотивована тим, що державним виконавцем в порушення вимог закону не була направлена ТОВ «Горіндустрія»копія постанови про відкриття виконавчого провадження, а прийнявши до виконання наказ Господарського суд міста Києва виконавець не пересвідчився, чи за належним місцем виконання рішення цей наказ пред’явлений, внаслідок чого порушив встановлений законом обов’язок проводити виконавчі дії за місцезнаходженням постійно діючого органу боржника, а також законне право ТОВ «Горіндустрія»оскаржити постанову про відкриття виконавчого провадження у встановлений законом строк. При цьому боржник повідомив, що знаходиться не за місцем реєстрації, а за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 74.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2008 прийнято скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Горіндустрія»до розгляду.

Стягувач вимоги, викладені у скарзі боржника заперечив, вказавши, що скарга є безпідставною, оскільки місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Горіндустрія»за інформацією, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, є м. Київ, вул. М.Раскової, к. 608А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2008 провадження у справі за розглядом скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Горіндустрія»на дії органу відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 05.02.2008 у справі № 32/417 було зупинено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2010 провадження у справі з розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Горіндустрія»на дії органу відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 05.02.2008 у справі № 32/417 було поновлено.

У відповідності до ст. 121 2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу, Господарський суд міста Києва:

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2007 позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горіндустрія»на користь Закритого акціонерного товариства «Інформаційні комп’ютерні системи»250576 грн. 10 коп. основного боргу, 21089 грн. 58 коп. пені, 21 933 грн. 99 коп. нарахувань 3% річних, 69 409 грн. 58 коп. інфляційних нарахувань, 3 630 грн. 09 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання цього рішення 05.02.2008 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ № 32/417.

Постановою від 05.03.2008 відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві було відкрите виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 32/417 від 05.02.2008.

13.05.2008 відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про арешт коштів боржника у сумі 366 757,34 грн. у зв’язку із тим, що рішення у добровільному порядку не виконане.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема судових наказів.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа. Частиною 2 статті 24 Закону встановлено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Статтею 20 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Як вбачається з матеріалів справи, у резолютивній частині рішення Господарського суду міста Києва та у наказі Господарського суду міста Києва по даній справі вказано адресу відповідача ТОВ "Горіндустрія", код ЄДРПОУ 32771693: м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, кв. 608-А.

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України та відповідно до абзацу шостого та ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до частини другої ст. 17 вищезазначеного Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відповідних реєстраційних карток (ч. 1 ст. 17 названого Закону).

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно з частиною шостою статті 9 Закону у разі внесення змін до відомостей про юридичну особу, пов'язаних із зміною місцезнаходження юридичної особи, проводиться заміна свідоцтва про державну реєстрацію.

Отже, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, які були внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Вищий господарський суд України у інформаційному листі від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" звернув увагу господарських судів, що законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом визнаються необґрунтованими доводи боржника про порушення державним виконавцем вимог законодавства щодо місця відкриття виконавчого провадження та направлення документів виконавчого провадження на адресу боржника.

Стаття 55 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.

Скаржник не надав доказів порушення державним виконавцем державної виконавчої служби Дніпровського РУЮ м. Києва вимог Закону України "Про виконавче провадження" при винесенні постанови про накладення арешту на рахунки боржника.

За таких обставин скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Горіндустрія»задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 121І, 86 Господарського процесуального України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Горіндустрія»залишити без задоволення.

Суддя О.О. Хрипун