Рішення № 10906048, 16.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/23516.08.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Київський завод експериментальних конструкцій»

до Приватного підприємства «Перантос Плюс»

про стягнення 20618 грн. 00 коп.

          Суддя Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача Олішевський А.Л. –по дов. №б/н від 10.12.2009р.

Від відповідача не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київський завод експериментальних конструкцій»про стягнення з Приватного підприємства «Перантос Плюс» 20618 грн. заборгованості по орендній платі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 23.07.2010р. порушено провадження у справі №36/235 та призначено справу до розгляду на 16.08.2010р.

Через відділ діловодство Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з відповідача 20618 грн. заборгованості по орендній платі та 824 грн. 00 коп. пені за прострочку платежу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №210 від 08.12.2008р. не сплатив позивачу орендну плату у зв’язку чим виник борг в сумі 20 618 грн. 00 коп.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання 16.08.2010 року не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду від 23.07.2010р. про порушення провадження у справі.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

08.12.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Київський завод експериментальних конструкцій»(далі позивач) та Приватним підприємством «Перантос Плюс»(далі відповідач) був укладений договір оренди.

Відповідно до умов договору позивач передав відповідачу в орендне користування май          но, (виробничі приміщення площею 263 кв.м. в будівлі №25), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Алма - Атинська, 8, для використання в своїй діяльності.

01.01.2009р. між сторонами був підписаний акт прийому –передачі майна площею 263 кв.м. в приміщенні №25.

Строк дії даного договору сторони визначили з моменту його підписання сторонами і діє з 01.01.2009р. до 31.12.2009р. (п. 3.1 договору).

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов договору (п.4.2) відповідач зобов’язується сплачувати орендну плату позивачу шляхом попередньої оплати не пізніше 5-го числа наступного місяця за наступний місяць.

Згідно додаткової угоди № 2 від 01.08.2009р. до договору оренди №210 від 08.12.2009р. розмір орендної плати з 01.08.2009р. в місяць становить 3150 грн., в т.ч. ПДВ.

07.12.2009р. між сторонами була підписана додаткова угода №3 до договору оренди №210 від 08.12.2009р. , відповідно до якої договір оренди пролонгується між сторонами до 31.12.2010р.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов”язку по сплаті платежів за оренду приміщення в період грудень 2009 року по квітень 2010року року не виконав, а тому позовні вимоги в частині стягнення 20618, 00 грн., суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов’язання за договором №210 від 08.12.2008р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі в сумі 20618,00 грн. суду не надав.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов’язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в договорі передбачена відповідальність відповідача за прострочення сплати орендної плати в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також той факт, що відповідальність орендаря у вигляді пені передбачена договором, у розрахунку пені позивачем використана подвійна облікова ставка НБУ, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 824 грн. 00 коп. на заборгованість по орендній платі є правомірними.

Витрати понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в сумі 214 грн. 42 коп. та 236 грн. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»позивачу підлягає поверненню надлишково сплачене державне мито в сум і 1 грн. 76 коп.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Перантос Плюс»(м. Київ, вул.. Колекторна, 40-А, код 35261720) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський завод експериментальних конструкцій»(м. Київ, вул. Алма –Атинська, 8, код 00109339) 20 618 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі, 824 грн. 00 коп. пені за прострочку платежу, 214 грн. 42 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Повернути Відкритому акціонерному товариству «Київський завод експериментальних конструкцій»(м. Київ, вул. Алма –Атинська, 8, код 00109339) надлишково сплачене державне мито в 1 грн. 76 коп., що перераховане платіжним дорученням № 642 від 13.08.2010р. Платіжне доручення № 642 від 13.08.2010р. залишити в матеріалах справи №36/235.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Т. Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

20.08.2010р.